Дії «команди переможців» все більше викликають неприйняття у кримчан, які раніше не підтримували їх, і розчарування у тих, хто два роки тому повірив їм.
Так, «команда переможців» нібито виграла битву в 2014 році за допомогою «зелених чоловічків», але зараз програє війну за уми і душі кримчан. Але ж Кремлю потрібна від «команди переможців» саме перемога в цій ідеологічній війні, тому що в тій битві дворічної давнини «команді переможців» відводилася роль простих маріонеток. Зараз же тисячі скарг із Криму накрили Адміністрацію президента Росії. Звичайно, що робиться аналіз всього цього і робляться висновки про профпридатність або непридатність управлінської «команди переможців».
Тим часом, вже не просто гомін, а хвиля невдоволення котиться серед населення Криму. Народ біднішає, а багато хто просто убожіє. Замість обіцяного відродження сільського господарства і промисловості відбувається подальший поділ майна Криму серед «переможців». Кажуть, що народжений руйнувати творити не може. Не дивно, що «команду переможців» у соцмережах все частіше називають «командою руйнівників».
Замість того, щоб розвивати економіку Криму, «команда переможців» просить все нових і нових грошей у Москви, та побільше. Чесне слово, нагадують того пройдисвіта Паніковського з його «дай мільйон» із «Золотого теляти». І як тут же не згадати іншу крилату фразу з цього твору, який вже став класикою: «Пиляйте! Пиляйте, Шуро! Пиляйте!», але це вже про отримані з бюджету гроші...
У документі, опублікованому на сайті cyberhunta, Аксьонов просить не скорочувати фінансування Криму, нарікаючи на зростання невдоволення і «падіння оптимізму» кримчан. «Ми вважаємо, що навіть з урахуванням всіх складнощів формування федерального бюджету нашій молодій російській республіці не можна скорочувати фінансову підтримку. Не можна підривати віру в материнську турботу Росії про російських жителів Криму», – говорить Аксьонов. «Скорочення бюджетного фінансування вже робить свій негативний вплив на якість життя в Криму при всіх інших наведених умовах. Ми повністю впевнені в тому, що зможемо утримати ситуацію під контролем. Але в той же час, нас турбує зростання невдоволення і падіння оптимізму у російських громадян Криму. За найоптимістичнішими оцінками, кількість розчарованих жителів півострова наразі становить не менше 34% і спостерігається тенденція до їх збільшення, – скаржиться Аксьонов. – Практичний прояв турботи щодо населення російського Криму допоможе нам подолати зростаючу зневіру, невпевненість і страх, які поширюються серед російських громадян республіки Крим. Цей вплив підсилює у жителів Криму порівняльне мислення між українським минулим і російським сьогоденням, що може спричинити негативний розвиток подій».
Прямо шантаж Кремля якийсь з боку «команди переможців»...
Кафешки стоять не напівпорожні, а практично порожні, і це у липні, коли в минулі часи в цю пору завжди з вільними столиками в закладах були проблеми
Днями розмовляла скайпом із племінником, який живе в одному з селищ на ПБК. Дуже злий і незадоволений. Багато років він у сезон торгує кукурудзою на пляжі. Згадує, що ще в 2013 році продавав по три, а в кращі дні чотири казани з качанами кукурудзи. Заробляв за сезон непогано, так що на весь рік вистачало для його багатодітної сім'ї. Зараз же за день і один казан не йде! Раніше, каже, накрутку робили сто відсотків від закупівельної ціни качана. В цьому ж році накрутку довелося значно знизити, закуповує качани за 50 рублів, а продає варені за 80 рублів, і все одно торгівлі нормальної немає.
Такі ж непевні справи, говорить, і у інших. Кафешки стоять не напівпорожні, а практично порожні, і це у липні, коли в минулі часи в цю пору завжди з вільними столиками в закладах були проблеми. Тобто платоспроможність падає навіть серед тих, хто може дозволити собі приїхати на курорт. А що вже говорити про кримських пенсіонерів і бюджетників!
А тому не дивно, що серед простого кримського люду все частіше лунає побажання, щоб цих «переможців» скоріше забрали до Держдуми – подалі від Криму!!!
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
