Спеціально для Крим.Реалії
12 липня православна церква поминає святих первоверховних апостолів Петра і Павла, особливо шанованих як учні Ісуса Христа. Церква прославляє духовну твердість святого Петра і розум святого Павла, оспівує в них образ звернення «тих, хто грішить і виправляється»: в апостола Петра – образ того, хто відкинув від себе Господа і покаявся, в апостола Павла – образ того, хто чинив опір проповіді Господній і потім повірив. Обидва апостоли прийняли мученицьку смерть за віру Христову, як вважається, в один день у Римі. Петро отримав призначення стати «основою» церкви Христа, його називають апостолом надії християнської. Павло – перший із християнських письменників, чиї твори дійшли до наших днів, і найавторитетніша фігура в історії християнської думки, відзначається церквою як першопрестольний апостол...
У цьому контексті історія ніби повторюється знову, розвиваючись по спіралі, – значення набувають процеси усвідомленої рецепції конкретних постулатів, правил, подій, явищ, точок зору, думок, вчень і багато чого іншого, що не сприймалося або повністю заперечувалося.
На думку богословів, документи є обов’язковими до виконання не тільки кліром православних церков, але й усіма віруючими
Проведений всупереч негативним прогнозам і завдяки особливій ролі Вселенського патріарха наприкінці червня на грецькому острові Крит Собор за відсутності чотирьох помісних церков (антіохійської, болгарської, грузинської, російської) обговорив та ухвалив низку документів. На думку богословів, документи є обов’язковими до виконання не тільки кліром православних церков, але й усіма віруючими. Румунська православна церква вже заявила про можливість укладення шлюбів між представниками православ’я та інших християнських конфесій.
Синод Антіохійської православної церкви, яка відмовилася від участі у форумі, практично наступного дня після завершення Собору ухвалив рішення про визнання події на Криті виключно як «наради з підготовки Всеправославного собору». Антіохійська патріархія не визнала рішення зборів на Криті обов’язковими, підкресливши, що «принцип одноголосності залишається найважливішою основою для загальноправославних відносин».
Болгарська і Грузинська церкви поки зберігають мовчання, але Кіпрська устами низки архієреїв заявила про те, що не всі члени її делегації на Соборі підписали підсумкові документи. Митрополит Лимассольський Афанасій не підписав документ Критського Собору «Відносини Православної Церкви з іншим християнським світом». Яке це має значення? Незрозуміло, адже регламентом Собору передбачено: одна церква – один голос.
Кремль ще до початку церковного обговорення результатів Собору заходився проводити відповідні кампанії з очорнення святих отців і службовців Константинопольської юрисдикції на Заході.
Напередодні прогнозованого синоду Російської православної церкви (РПЦ), який наприкінці липня, напевно, буде покликаний дати оцінку Святому і Великому Собору, «антитерористичний пакет законів Ярової», затверджений російським президентом, з 20 липня вводить не тільки тотальний контроль за електронними засобами комунікації, але і жорстку регламентацію місіонерської релігійної діяльності.
«... Формально закон Ярової тільки регулює місіонерську діяльність. На практиці – закон робить її неможливою на підставі ст. 28 Конституції РФ. ...Тепер же на вільній місії церков тимчасово поставлений хрест. ...Російська православна церква – єдина, кому вдалося внести свої поправки до проекту закону. ...Багато церков уже готуються, як і за радянських часів, до гонінь, і до того, що в повній мірі цей закон виконати вони не зможуть», – констатує головний редактор порталу Слов’янського правового центру в Москві Роман Лункін.
У грецьких Салоніках 4-8 липня відбулась 23 Генеральна Асамблея Міжнародної Асамблеї Православ’я (МАП) по темі «Фундаментальні зміни світу – православна відповідь». Як повідомляють у російському Міжнародному громадському фонді єдності православних народів (діє за піклування патріарха Кирила), чий президент Валерій Алексєєв залишається одночасно головним політичним радником МАП, учасники асамблеї обговорили й ухвалили кілька резолюцій. Була зафіксована позиція асамблеї щодо ситуації навколо Нагірного Карабаху, Палестини, Кіпру і щодо собору Святої Софії в Стамбулі (Туреччина) – музею, де нещодавно читали Коран і дозволили муедзинові проспівати азана (заклик до мусульманської молитви).
Однак пропозиції грецької сторони закликати в резолюції МАП православні церкви світу приєднатися до рішень Собору на Криті й підписати ухвалені там документи не знайшли схвалення всіх учасників зборів і не були ухвалені на форумі. В результаті тривалої дискусії, як заявив Валерій Алексєєв, «було ухвалене рішення утриматися взагалі від обговорення цього питання». «Тому що це тема, яка стосується безпосередньо церков, а міжпарламентська асамблея – це політична організація», – пояснив він, уточнивши, що МАП «виступила тільки за те, щоб всі автокефальні помісні церкви прагнули до того, щоб зміцнювати духовне і молитовне єднання, і сприяли зміцненню миру в православному середовищі».
А це що? Чи не політика?
Асамблея була створена з ініціативи грецького парламенту. На асамблеї в Салоніках на 2016-2018 роки президентом МАП знову (з 2004 року – безперервно!) обраний депутат Державної Думи Росії Сергій Попов, а профільну Комісію з міжнародної політики вкотре (!) очолюватиме співзасновник російського Фонду Андрія Первозваного Сергій Щеблигін з «команди комуніста Лігачова».
Чи здатні Антиохійська, Болгарська, Грузинська і Російська церкви спробувати зрозуміти й повірити, а не просто заперечувати? Експерти бачать занадто багато і глибоко, щоб дати привід заперечувати, але й занадто мало можуть, щоб змусити твердо повірити...
4 липня у Відкритому православному університеті Святої Софії (Київ) пройшла прес-конференція «Всеправославний Собор очима учасника та онлайн-очевидця», а також зустріч із кореспондентом прес-служби Вселенського Патріархату на Святому і Великому Соборі, доктором богослов’я, професором богословського факультету університету Святого Томи Аквінського (Сент-Пол, штат Міннесота, США) дияконом Полом Гаврилюком і архімандритом, кандидатом богослов’я, старшим викладачем Стокгольмської школи теології, науковим співробітником Колумбійського університету (США) Кирилом Говоруном.
Херсонес з часів окупації Криму присвоєний Кремлем. Чи це не замах на історію Константинопольської церкви і Київської митрополії? УПЦ КП зазнає тиску з боку російської влади півострова, УПЦ МП зберігає у своїй юрисдикції території Криму і Донбасу. «Чому ж питання окупації Криму та агресії проти України не увійшли в положення підсумкової енцикліки і послання собору?», – звернулися Крим.Реалії до головних учасників прес-конференції.
Пояснюючи свою позицію, Пол Гаврилюк підкреслив: «Ну, справа в тому, що в енцикліці зазначена, власне кажучи, та обставина, що Собор «молиться за стражденну Україну». Ось таке коротке-коротке формулювання. Треба сказати, знову-таки собор звертається до всієї земної кулі. І на цій земній кулі було відзначено дві «гарячі точки», а саме: Україна і Близький Схід. Я думаю, ми з вами погодимося, що, ну як би сказати, ми можемо говорити, з нашої точки зору, що, можливо, Собор висловився не точно з цього питання. Я можу вам сказати абсолютно точно, якщо говорити про залучення православних богословів і наукових діячів у процес, що підготовка іншого і набагато більш значного параграфа, який би говорив про Україну набагато більш розгорнуто, велася. І вона велася на рівні, власне кажучи, найвищому. Але соборний процес і створення документів – це дуже складний процес. І, якби, у фінал ця чернетка, конкретно – тексту цього, власне, не увійшла. Не увійшла не тому що... і там не було якоїсь великої змови. Не увійшла через механізм обговорення питання...».
У свою чергу, отець Кирило Говорун спостерігав за перебігом собору і публікував свої думки про те, що відбувається, он-лайн у соціальній мережі Facebook. Його узагальнена робота перетворилася на книгу «Кунсткамера Великого і Жахливого», видану Християнським книжковим клубом компіляцію основних підсумків і характеристик Собору.
Експерти єдині в одному – осмислення і прийняття Святого і Великого Собору, який пройшов на грецькому острові Крит, триватиме, навіть через заперечення. Як довго? Невідомо, але цей процес незворотній.
Як заявив заступник міністра закордонних справ Греції Іоанніс Аманатідіс (Ioannis Amanatidis) на церемонії закриття Собору на Криті, «... в епоху, коли цінність поняття співпраці, як здається, просувається у напрямку зменшення, Святий і Великий Собор за допомогою своєї єдності передав людству сучасне послання у вічність...».
Після звернення депутатів Верховної Ради, підтриманого більш ніж 1500 церковними діячами і вченими богословами, і видалення з серверів You Tube інтерв’ю Сербського Патріарха Іринея, в якому він висловився щодо «української церковної проблеми» як про питання всього світового православ’я, очікується розгляд українського питання в Синоді Вселенської Патріархії.
На цьому тлі Київ готується «гідно» відповісти на фізичне насильство, вчинене депутатом Вадимом Новинським над кліриком УПЦ, і зустріти всеукраїнський хресну ходу, яку з двох фронтів веде на столицю УПЦ МП напередодні річниці хрещення Київської Русі України.
Потрібно спочатку заперечувати, щоб потім каятися в минулих помилках і щиро вірити? Як апостоли Петро і Павло?
Вірити в можливість української помісної православної церкви, незалежність від Москви і материнську спільність з Константинополем Херсонеса і Київської митрополії, вселенську мізерність часового проміжку, в який Росія володіла Кримом в історичній ретроспективі. Вірити в торжество справедливості і неодмінність відновлення зневажених Кремлем принципів міжнародного права, соборність України і реальне значення Київської Русі, всеправославний характер Критського Святого і Великого Собору та життєву необхідність його рішень для православ’я.
Рудольф Медведь, оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
