«Кримнаш» – згубне місце для російських банків

Великі російські банки де-факто відмовилися визнати «Кримський федеральний округ». Раніше про категоричну відмову працювати на окупованій території ризикував говорити лише керівник Ощадбанку Герман Греф. Інші або відмовчувалися, або вважали за краще посилатись на нібито майбутню нормалізацію відносин Москви із Заходом. Тепер прийшла черга Андрія Костіна – голови ще одного великого держбанку ВТБ. Він слідом за Грефом оголосив бойкот «Кримнашу».

Наслідки анексії українського Криму й санкції розколюють російську еліту. Шапкозакидальні настрої дворічної давнини змінилися депресією і зневірою. Навесні 2014 року ці фірми повірили закликам президента Володимира Путіна і прем'єра Дмитра Медведєва. Спочатку ті розповідали підлеглим, що санкцій за окупацію не буде, а потім намагалися переконати придворних у якнайшвидшому їх скасуванні. Минуло два роки. Війна на Донбасі набула затяжного характеру, Вашингтон і Брюссель не хочуть обговорювати навіть теоретичної можливості легалізації російського статусу на півострові. Найнаївніші прихильники влади змушені визнати, що санкції – довготривалий проект, який завдає суттєвої шкоди російській економіці. Кремлівські «хитрі плани» тепер діють проти своїх творців. «Бояри» набралися сміливості й почали нарікати.

Тепер до правдоруба Германа Грефа приєднався керівник ВТБ Андрій Костін. Він заявив, що його установа не зайде до Криму. Проти банку вже діють секторальні санкції ЄС. Якщо вони, наплювавши на заборони, відкриють хоча б одне відділення на анексованій території, то тиск посилять у десятки разів. За його словами, «Кримнаш» у такому разі погубить фінансову установу за лічені місяці. Хоча ще минулого року Костін переконував колег у відсутності кризи в Росії.

«Усі наші активи за кордоном будуть арештовані, всі рахунки заблоковані. ВТБ як міжнародна група не зможе проводити жодного закордонного розрахунку. Сорочку рвати на тілі можна, але працювати без цього ми не зможемо, тому що долар є для нас основною розрахунковою валютою», – заявив Костін російським журналістам.

Нагадаємо, ВТБ входить до числа найбільших фінансових організацій із державною участю. За ідеєю, менеджмент повинен підтримувати всі «стратегічні задуми» Путіна, але не в цьому випадку. Вибираючи між власною кишенею й «сакральним» півостровом, російські клептократи прогнозовано обрали перше.

Чому Костін заговорив про це саме зараз? Ось тут і починається найцікавіше. До цієї заяви він провів кілька днів у Вашингтоні. Андрій Костін намагався переконати впливових конгресменів і членів уряду в тому, що ВТБ – лишень фінансовий інститут, який не має прямого стосунку до політики Кремля. Джерела, обізнані з перебігом переговорів, повідомили, що керівник російського банку розмовляв із головою Комітету з фінансів нижньої палати Конгресу Джебом Херселінгом і координатором із санкційної політики Державного департаменту Деніелом Фрідом.

Банкір жодних пропозицій не висував. Він намагався налагодити діалог із американськими чиновниками, натякав на пом'якшення санкцій, погоджуючись із тим, що анексія Криму й війна на Донбасі були кричущим порушенням міжнародного права з боку Москви. Більше того, Костін спробував «виїхати» на тому, що його установа активно працює в Україні. Отже, на його думку, підтримка ВТБ є допомогою (!) нашій країні.

Банк має гостру потребу в нормалізації відносин із Вашингтоном і Брюсселем. В іншому випадку Костіну не бачити «довготермінових» кредитів, а без них виживання ВТБ під питанням. Судячи з підсумків зустрічі, його аргументи виявилися непереконливими. У Вашингтоні висловили сумнів, що Костін діяв без попереднього узгодження з Кремлем, назвавши його «емісаром Путіна».

У російських ЗМІ, зі зрозумілих причин, візит майже не висвітили. Повернувшись зі США, голова ВТБ був змушений чітко позначити позицію щодо анексованого півострова. Його послання було адресоване не російській аудиторії. Пан Костін подав американській стороні сигнал, що готовий публічно відректися від жаданого «Кримнашу», а не тільки лаяти зовнішню політику Кремля у приватних розмовах. Ситуація показова в декількох планах. По-перше, вона демонструє, наскільки російська фінансова система залежна від рішень, ухвалених у Білому домі. Хвалений «захист суверенітету», яким кремлівські функціонери прикривали захоплення Криму й бійню на сході України, – дешевий політичний лозунг.

По-друге, «банківський бойкот» Криму відбувається з мовчазної згоди Володимира Путіна. Причому, згода ця багато в чому вимушена й неприємна особисто для кремлівського ватажка. «Вставання з колін» і «усміхнені Іскандери» вперлись у гнітючу реальність російського безгрошів'я. Кремль за майже будь-яку ціну готовий налагодити відносини із Заходом. Навіть на умовах почесної капітуляції. Різкий розворот у стосунках із Туреччиною, враховуючи, що Анкара не вибачилася за збитий Су-24, і нещодавні висловлювання російського президента, який назвав США єдиною наддержавою, – з цієї ж «опери». Сумнівно, що в Білому домі серйозно оцінять жести Москви. Президент Путін занадто багато чого обіцяв, щоразу порушуючи дане слово.

По-третє, пан Костін де-факто визнав, що «Кримнаш» був спробою побудувати «імперію» з порожньою головою й дірявими кишенями. Два роки тому адекватні експерти й політики попереджали російських «психопатріотів», що анексія Криму аж ніяк не підсилила позицій російської держави. Навпаки, окупація півострова стала вбогою спробою перезавантажити розвалені політичні інститути за рахунок зовнішньої агресії, але експеримент провалився. Тепер еліти ще більш роз'єднані і фрагментовані. В разі жорсткої політичної кризи в Москві вони не стануть на захист Володимира Путіна й «сакрального» півострова. Кремлівські клептократи будуть зайняті переговорами з європейськими й американськими політиками. До речі, саме так і сталося під час розвалу СРСР. Номенклатурна еліта була зайнята не порятунком «непорушного» Союзу, а власною легалізацією на Заході. Андрій Костін, відрікаючись від Криму, зробив перший крок у цьому напрямку.

Сергій Стельмах, політичний оглядач

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції