Спеціально для Крим.Реалії
Преса Туреччини заговорила про «дев'ять кроків назустріч» Росії, які можуть вивести двосторонні відносини на колишній рівень до кінця цього року. Це було інтерпретовано Москвою як капітуляція Анатолії, а також як презентацію, що відбулася де-факто, конкретного й офіційного плану з нормалізації турецько-російських відносин, які отримали негативний розвиток після відомих подій листопада 2015 року.
Після того, як у Туреччині 24 травня був сформований кабінет міністрів, слова з виступу нового голови турецького уряду Біналі Йилдирима інтерпретували в Росії на свій розсуд. У Кремлі вважають, що Анкара до такої вже міри бажає відновити колишній рівень турецько-російських відносин, що аж поступиться своїми державними інтересами й честю.
Хоча Біналі Йилдирим, уперше виступаючи перед парламентом після затвердження президентом складу нового кабміну, заявив буквально таке: «У Туреччині є багато проблем. У нас є регіональні проблеми. Конфлікти, що мають місце в нашому регіоні, в ЄС, на Кіпрі, Кавказі, збільшують важливість нашої країни. Ми знаємо про це. Що ми будемо робити? Дуже коротко: ми будемо збільшувати кількість наших друзів, і ми будемо зменшувати кількість наших ворогів». Коментатори почали говорити «про наболіле»: «це можуть бути» Ізраїль, Єгипет, Сирія й Росія. Відповідь із Москви була простою й надійшла з вуст спікера російського МЗС, мовляв, «будемо дивитися по справах нового кабінету».
Володимир Путін, відвідуючи Грецію наприкінці травня цього року, як раз 30 травня – наступного дня після успішного голосування за програмою кабінету Біналі Йилдирима в парламенті Туреччини, що остаточно легітимувало уряд у країні, натякнув на бажання Росії відновити відносини з Туреччиною. Але, як порахували в Кремлі, одних заяв із боку Анкари недостатньо, вона повинна зробити конкретні кроки до примирення, перш за все, вибачитися за збитий російський Су-24. Показовим є й символізм, який використовується сторонами нібито в миролюбній риториці: Біналі Йилдирим транслює свій меседж 24 числа (24 листопада 2015 року стався інцидент зі збитим російським бомбардувальником), Володимир Путін відправляє «посил» із Греції наступного дня після дати падіння Константинополя (турецько-грецькі відносини обтяжені давніми історичними суперечками і претензіями, а Москва всіляко підкреслює свої домагання до всіх візантійських території).
На це одразу відреагували в Туреччині. Міністр закордонних справ Мевлют Чавушоглу, перебуваючи в Анталії, заявив про готовність створити спільну з Росією робочу групу «офіційного чи навіть неофіційного формату» для вироблення конкретних кроків у напрямку нормалізації.
«Чи чекати конкретних кроків із боку Анкари?» – під таким гаслом була моментально організована «широка» дискусія російських експертних кіл, традиційно різко негативно налаштованих проти Анкари й підігрітих кремлівськими ретрансляторами. У Росії вчергове скористалися ситуацією й розгорнули «загальнонародний гнів» у бік конкретної особистості – турецького президента.
Із таким підготовленим настроєм сприйняли в Москві привітання Реджепом Ердоганом свого російського візаві з національним святом і паралельне послання «до зазначеної дати» від голови уряду Туреччини до російського прем’єра. Відповіді не потрібно було чекати довго. Прес-секретар Дмитро Пєсков заявив: Кремль хоче відновити добрі відносини з Туреччиною, але на умовах Росії, а лист президента Туреччини російському колезі порахували «протокольним посланням», і «будь-яких інших змістовних» моментів у ньому Москва не знайшла.
Не оцінили в Білокам'яній і організований в Анталії силами місцевої російської громади іфтар (традиційна вечеря-розговіння під час посту в священний місяць Рамадан) із запрошенням на нього турецьких представників разом із російським генеральним консулом, і дійсно «протокольну» пропозицію російському послу в Анкарі взяти участь в іфтарі з головним гостем в особі президента, і широку кампанію, розгорнуту в турецькій пресі під заголовком «давайте жити дружно».
«Для нормалізації відносин із Росією Туреччина розробила «дорожну карту» з дев’яти кроків», – таку нову тезу поширили російські ЗМІ з посиланням на турецький Haber7. Разом із тим, інформація від неназваного дипломатичного джерела вперше з’явилася саме в англомовній версії проурядового турецького видання Yeni Şafak.
Цьому передував візит старого-нового прем’єра Ізраїля Біньяміна Нетаньяху до Москви для переговорів із Володимиром Путіним. Низка коментаторів поспішили приписати ізраїльській стороні роль посередника в налагодженні відносин між Росією й Туреччиною. Така теза видалася цікавою широкому обивателю, який готовий до турецько-російського примирення на тлі успіхів у іншій важливій для Анкари й Тель-Авіва справі – турецько-ізраїльському примиренні.
У ніч із 30 на 31 травня 2010 року шість суден ініційованого Туреччиною конвою підійшли до берегів Ізраїлю, намагаючись прорвати блокаду сектора Газа. На трьох пасажирських і трьох вантажних суднах перебували приблизно 700 активістів і приблизно 10 тисяч тон вантажів (ліки, продовольство й будматеріали). Конвой був зупинений військово-морськими силами Ізраїлю в нейтральних водах при спробі проникнення до закритої зони. Пасажири судна «Маві Мармара» вчинили опір при висадці на борт ізраїльського спецназу. Підсумок – 9 осіб убито, понад 30 поранено, турецько-ізраїльські відносини завмерли на довгі шість років.
В одному з пунктів плану «дев’яти кроків назустріч» передбачено, що Туреччина не потребує посередників у питанні врегулювання турецько-російських відносин
Разом із тим, в одному з пунктів плану «дев’яти кроків назустріч», а саме – в останньому, передбачено, що Туреччина не потребує посередників у питанні врегулювання турецько-російських відносин.
Повернемося до слів Біналі Йилдирима, які він виголосив 24 травня: «...Конфлікти, що мають місце в нашому регіоні, в ЄС, на Кіпрі, Кавказі збільшують важливість нашої країни. Ми знаємо про це. Що ми будемо робити? Дуже коротко: ми будемо збільшувати кількість наших друзів, і ми будемо зменшувати кількість наших ворогів». Ізраїль, Єгипет, Сирія й Росія...
Ситуація на сирійському театрі залишається дуже складною й болючою для внутрішньої стабільності країни. Одним із пунктів «9 кроків назустріч» оголошено пропозицію про створення в МЗС Туреччини на базі сирійського сектора діалогового майданчика для організації взаємодії з Росією. Однак МЗС Туреччини 22 червня виступив із офіційною заявою з приводу дій російських ВКС у Сирії й різко засудив атаки режиму Асада й Російської Федерації проти мирного населення.
Ситуація на сирійському театрі залишається дуже складною й болючою для внутрішньої стабільності країни
Відносини між Єгиптом і Туреччиною раніше також різко погіршилися не без сторонньої участі. А днями до Олександрії прибув перший із двох військових кораблів проекту «Містраль», що будувалися на французькій верфі під замовлення військової машини Росії і планувалися до розміщення в Чорному морі. Російсько-французьку угоду скасували після введення санкцій щодо Москви за анексію Криму й агресію в Україні.
Бажання відновити дружні стосунки поки більше демонструє ТуреччинаСамі Кохен
Самі Кохен, відомий турецький журналіст і колумніст уже понад п’ятдесят років висвітлює зовнішньополітичні питання й міжнародне життя в одній із центральних газет Туреччини – Milliyet. Оцінюючи перспективи «потепління», він вважає, що «певні позитивні зрушення в цьому відношенні є, але вбачати їх у контексті взаємних заяв і жестів було б занадто оптимістичною оцінкою». «...Перешкоди на шляху нормалізації відносин досі не зникли. Російські лідери наполягають на тому, щоб нормалізація проходила на умовах Москви. Одна з таких умов дуже спірна – Туреччина повинна принести вибачення за збитий літак, друга – виплатити компенсацію... Бажання відновити дружні стосунки поки більше демонструє Туреччина... Елемент гри – шляхом обчислення ймовірності віддалення Туреччини від Заходу спробувати реалізувати свої власні регіональні інтереси», – підкреслює аналітик.
Росія не демонструє готовності до нормалізації відносин із Туреччиною, Кремлю зовсім не вигідно реалізовувати такий план в умовах, які сьогодні складаються. Так, безумовно, турецько-російські відносини переживали різні часи. Але чому все завжди було підпорядковане російським інтересам? І чи потрібно оцінювати «дев’ять кроків назустріч» як прояв слабкості анатолійських тигрів?
Запроваджені 1 січня 2016 року по відношенню до Анкари односторонні санкції економічного характеру продовжують діяти. Не має наміру Москва відновлювати й оголошений за ініціативи Кремля повний розрив двостороннього військово-політичного діалогу. Методично «знижується» імпорт турецьких товарів і послуг.
Туреччина не повинна затягувати з виробленням узгодженої й координованої позиції щодо дієвих заходів на противагу Росії й має приєднатися до режиму санкцій, запроваджених її західними партнерами по відношенню до Москви.
Рудольф Медведь, оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції