Спеціально для Крим.Реалії
19-27 червня на грецькому острові Крит проходить Святий і Великий Собор, який вперше за останні 1200 років зібрав ієрархів православних церков для обговорення нагальних проблем та вироблення рішень. Незважаючи на важливість зборів, на Соборі не присутні представники Антіохійської, Болгарської, Грузинської та Російської православних церков. Відмовляючись від виконання раніше ухвалених консенсусом рішень і поїздки на Крит за 15 днів до початку заходу, зазначені церкви акцентували увагу на «неготовності» до проведення зборів через «необхідність» доопрацювання документів.
Об'єктивна інформація про перебіг роботи Собору не транслюються канонічної церквою – ані Російською, ані самокерованою Українською, яка має широку автономію. Протодиякон Андрій Кураєв у своєму блозі опублікував звернення до патріарха Кирила під назвою «Ваша Святосте, це непристойно!»: «... Все-таки православ'я це не кишенькова віра Чистого провулка, і про події світового рівня можна було б хоча б інформувати на головному сайті». Православних в Україні, захопленому Криму і на палаючому Донбасі інформаційно обділили не випадково.
Московському патріарху необхідно відволікати увагу православних фундаменталістів, яких, як з'ясовується, чимало в багатьох країнах. Крім того, «в РПЦ згадали ще одну стару ідею: те, що її паства складає більшість православних вірян у світі. Отже, рішення Собору не можуть бути загальнообов'язковими, виходячи також з того, що церкви, які зібралися на ньому, в основному, нечисленні. Залишається незрозумілим, як ця риторика поєднується з наполяганнями на правилі консенсусу і настільки чуйною увагою до думки Антіохійської церкви, під омофором якої перебуває загалом близько мільйона вірян», – акцентує увагу спостерігачів на зазначеному факті релігієзнавець Олексій Зигмонт.
Анексувавши Крим, Кремль не тільки вкрав і привласнив собі Херсонес, тісно пов'язаний з історією Київської Русі і Київської митрополії, а й спокусився на святині та історію вселенського православ'я в цілому
Анексувавши Крим, Кремль не тільки вкрав і привласнив собі Херсонес, тісно пов'язаний з історією Київської Русі і Київської митрополії, а й спокусився на святині та історію вселенського православ'я в цілому. Московський патріархат діє всупереч здоровому глузду, застосовуючи ті ж методи «гібридної війни», але тільки навпаки: якщо Володимир Путін спочатку «створює» події і заперечує свою причетність до них, а потім «відкриває всі карти», то патріарх Кирило відкрито бере участь у процесах, зате потім просто «умиває руки».
Тим часом, під час першого засідання Собору 20 червня вже стали зрозумілими напрямки і характер подальшого обговорення. У зв'язку з відсутністю представництва чотирьох Церков Собор може переглянути принцип консенсусу, заявлений раніше в його регламенті як основний для ухвалення рішень. З критикою вже виступив архієпископ Тіранський і всієї Албанії Анастасій, який запропонував замінити його відповідно до церковних канонів принципом більшості. За заявою секретаріату Собору, подібна позиція є особистою точкою зору архієпископа. Передбачається, що консенсус буде виходити з розрахунку на десять голосів, не враховуючи відсутніх.
Архієпископ Телміський Іов від імені Константинополя також висловив надію на те, що Собор стане постійно діючим органом міжправославного спілкування і скликатиметься регулярно.
Ми повинні пам'ятати, що, відповідно до Євангеліє, примирення між християнами можливе тільки за допомогою любові та істиниАнтуан Аржаковський
«...Собор... покликаний вирішити розбіжності, які паралізували православ'я протягом останнього століття. Але ця спроба ризикує прискорити тліючий протягом довгого часу розкол серед православних церков: між тими, хто визнає примат честі Константинопольського патріархату, і тими, хто виступає за Московську патріархію. За цим суперництвом ховається зростаючий антагонізм не тільки між фанатичними неофундаменталістами і прихильниками відкритості до екуменізму, але й між прихильниками «візантійської симфонії віри і влади» і тими, хто виступає проти будь-якого зв'язку церкви і держави», – розмірковує з приводу подій, які відбуваються та Криті, директор з питань наукових досліджень Коледжу Бернардинів професор Антуан Аржаковській (Antoine Arjakovsky).
«Більш важливим є те, що такий розкол буде результатом боротьби між тими, хто виступає за повернення до радянського ладу, заснованого на моральних цінностях християнства, відповідно – патріарха Кирила, і тими, хто виступає проти експансіоністських амбіцій Росії і розглядає радянський режим як тоталітарний і антихристиянський», – говорить вчений.
У цьому контексті Антуан Аржаковській позначає необхідність історичного вибору в кризових умовах і наявність двох альтернативних можливостей, які є у православної церкви і патріархів, які зібралися на Криті.
У першому випадку вони будуть, як і раніше, приділяти пріоритетну увагу тому, щоб залишатися відкритими до екуменічного руху і вірними єдності православ'я, а тим самим твердо підтримувати процеси, розпочаті Варфоломієм з метою «подолання численних ран церкви». У другому – вони ухвалюватимуть рішення на користь сильної російської церкви для того, щоб зберегти діалог і допомогти їй зійти зі своєї неофундаменталістської колії, не надаючи значення тому факту, що важливість РПЦ перебільшена, оскільки вона представляє лише тільки третю частину православних віруючих.
«В обох випадках, ми повинні пам'ятати, що, відповідно до Євангеліє, примирення між християнами можливе тільки за допомогою любові та істини», – підкреслює богослов.
Схоже, що спроби Москви правити балом у вселенському православ'ї скоро припиняться
Незважаючи на те, що «українське питання», швидше за все, не буде офіційним пунктом обговорення на Соборі, важливість і справедливість його постановки не заперечується ані кліром, ані паствою.
У травні 2016 року відбувся архієрейський собор Української православної церкви Київського патріархату (УПЦ КП), який ухвалив заяву «Про деякі питання канонічного становища Київського патріархату та шляхи подолання церковного розділення». Документ пропонує конкретні кроки щодо вирішення українського питання в православ'ї, а також стверджує можливість відмови УПЦ КП від претензії на «визнання своєї гідності патріархату».
За кілька днів до початку Собору на Криті Верховна рада України звернулася до Вселенського патріарха Варфоломія із закликом скликати всеукраїнський об'єднавчий собор для обговорення можливості об'єднання українського православ'я під омофором Константинопольської церкви. У зверненні українські депутати пропонують патріарху переглянути томос 1686 року, за яким Київська митрополія переходила з константинопольської в московську юрисдикцію.
УПЦ Київського патріархату, чия канонічність ставиться під сумнів і чиї парафії в Криму після його анексії зазнають тиску з боку російської влади, а також майже 1500 священнослужителів і духовних діячів, у тому числі клірики і миряни Української православної церкви Московського патріархату (УПЦ МП), чия юрисдикція продовжує охоплювати окуповані Росією Крим і Донбас, підписали відкрите звернення до Церкви-Матері. У зверненні вітається ініціатива парламенту України, проголошена в зверненні до Патріарха Варфоломія, про скликання під керівництвом Вселенського Патріархату Всеукраїнського об'єднавчого собору, який би вирішив усі спірні питання й об'єднав українське православ'я в рамках створення автокефальної православної церкви в Україні.
«Я вітаю це звернення, хоча є і думка про те, що депутати як політики не повинні втручатися в справи церкви. Однак голос депутатів – це ще і голос мирян, який має бути почутий. Церква складається не тільки з ієрархів, а й з багатьох вірян. Позиція, озвучена в зверненні, має широку підтримку серед людей в Україні», – заявив протоієрей УПЦ Андрій Дудченко в інтерв'ю Медузі.
«Звичайно, на українському полі чимало «церковних» гравців, кожен з яких переслідує свою мету. Православна країна, територія якої дорівнює Франції, безсумнівно, викликає зацікавленість багатьох. Але лише дві церкви можуть відкрито (РПЦ) і не дуже відкрито, але все-таки (це, зрозуміло, Константинополь) говорити про свої домагання на «канонічні українські території». До Собору Константинополь, боячись його зриву, зберігав повний нейтралітет. І це настільки влаштовує Московську патріархію, що вона готова погоджуватися хоч на кілька соборів, аби тільки Всесвітній патріарх не втручався в міжнародну церковну політику. Але навряд чи Варфоломій не розуміє, в яку пастку його хочуть тим самим затягти, зв'язавши по руках і ногах. Тому не виключено, що після Собору він може почати спробу скористатися пропозицією, зроблену йому українським Президентом, і посприяти створенню єдиної православної церкви в Україні. Але ось як Варфоломій діятиме, якщо захоче похитнути статус-кво?», – запитує оглядач міжнародного інформаційного агентства Vector News Віктор Стоян.
На думку директора Екуменічного Інституту Хаффінгтон в Університеті Мерімоунт (Лос-Анджелес, США) Ніколаса Денисенка (Nicholas Denysenko), «... будь-яку відповідь з Константинополя слід розглядати в контексті діалогу з православними віруючими України, а не як відповідь на конкретне звернення... Малоймовірно, що Святий і Великий Собор стане форумом, який офіційно відреагує на українську апеляцію... Проте цілком можливо, що Вселенський патріарх відповість на українське звернення після Собору. Якщо патріарх відповість позитивно і визнає автокефалію Київської церкви, він тим самим залишиться вірним своїй позиції про давність і канонічність Києва, а також сприятиме відтворенню окремої київської церковної ідентичності, вільної від догідливості до Москви... Вселенський патріарх також визнає і гідність православного духовенства і віруючих в Україні, які ідентифікують себе з Руською Православною Церквою. Така позиція цілком може стати важливою частиною в процесі лікування і стабілізації в сучасному українському суспільстві. Для патріарха, який послідовно обстоював мир і примирення..., його внесок у вирішення найболючішого розколу в сучасній православній історії став би внеском у православну спадщину».
Схоже, що спроби Москви правити балом у вселенському православ'ї скоро припиняться. На міжнародному політичному й економічному порядку денному зберігається актуальність відповідальності Росії та деокупації Криму. До порядку денного вселенського православ'я вписане нове питання – подолання церковного розділення в Україні і створення Української помісної православної церкви.
Рудольф Медведь, оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
