Спеціально для Крим.Реалії
Квітково-цукерковий період у стосунках між кримською «владою» і місцевим населенням завершився остаточно. Почалися будні поліцейської держави, в яких громадянські права перетворилися на голу декларацію. Якщо раніше переслідували здебільшого кримських татар і українців, то тепер «Росія-матінка» тисне на тих, хто ще два роки тому, задерши штани, біг в її обійми.
В Алушті співробітники окупаційної поліції розігнали стихійне зібрання місцевих жителів, які намагалися провести зустріч із так званим депутатом місцевої ради Павлом Степанченком. Містяни обурилися корумпованістю мерії, адміністративним свавіллям і незаконною забудовою набережної. Поліцейські спочатку попередили, що буцімто депутат і його виборці порушують «законодавство» в частині проведення вуличних акцій. Пан Степанченко спробував переконати їх, що він не проводить мітинг, а розмовляє з алуштинцями. Поліцаї не стали слухати його аргументів. Депутата і декількох жителів, які намагалися його захистити, побили, запхали в автозак і відправили до відділення поліції. Містяни зустріли дії силовиків криками: «Бандерівці!» та «Ганьба Росії!».
Окупанти залежать від західної громадської думки. Кремлю і його маріонеткам важливо показати, що вони б'ють не лише проукраїнських жителів, але й «своїх» проросійських обивателів
У цій історії є два важливих аспекти: політичний і соціально-психологічний. Окупанти, незважаючи на нахабне нехтування міжнародним правом, залежать від західної громадської думки. Атаки на кримських татар і українців на півострові є підставою для посилення санкцій. Кремлю і його маріонеткам важливо показати, що вони б'ють не лише проукраїнських жителів, але й «своїх» проросійських обивателів.
Рівень життя на півострові стрімко падає на очах. Поки що «ватники» висловлюють невдоволення на кухнях і в соціальних мережах. Але в деяких місцях почало проривати. Таких випадків, як в Алушті, з кожним місяцем буде дедалі більше. Жорсткість, із якою розігнали зустріч нібито депутата Степанченка з місцевими жителями, не відповідала обстановці. Люди не бешкетували, не порушували спокій міста, але їх затримали, побили і не пустили до них адвокатів. Силовики показово витирають ноги об обурених алуштинців, аби іншим не кортіло протестувати.
Скаржитися в Кремль, писати слізні листи на ім'я президента Володимира Путіна немає сенсу. Якщо раніше такі інциденти супроводжувалися погрозами «написати в Москву», то тепер ніхто про це не говорить. Найнаївніші «кримнашисти» усвідомлюють, що федеральному урядові глибоко байдужа їхня доля. Причина проста. У чекістів, які й складають кістяк вищої російської номенклатури, надзвичайно утилітарне ставлення до соціальних груп і окремих громадян. Людей вони сприймають як агентів (дійсних або потенційних) або як ворогів. Третього не дано. Як тільки людина зазнала вербування, погодилася виконувати доручення спецслужб, об неї витирають ноги, їй доручають найбрудніші завдання і всіляко нехтують її інтересами. Адже діватися їй нема куди.
Яке може бути ставлення до тих, хто продався лише за обіцянки отримати палицю ковбаси? Тільки зневажливе. Замість обіцяної ковбаси кримські «ватники» тепер отримують поліцейською палицею по спині
Кримські «ватники» навесні 2014 року піддалися телевізійному «вербуванню», забезпечили гарну картинку для кремлівських пропагандистів і дипломатів, які досі розповідають казки про «референдум». Як тільки півострів був захоплений, потреба в агентах автоматично відпала. З ними тепер можна не церемонитися і казати їм прямо в очі: «Грошей немає, але ви тримайтеся». Або жорстко запобігати будь-яким проявам громадянського невдоволення. Яке може бути ставлення до тих, хто продався лише за обіцянки отримати палицю ковбаси? Тільки зневажливе. Замість обіцяної ковбаси кримські «ватники» тепер отримують поліцейською палицею по спині. Пару років тому їх попереджали, що сучасна російська державність і права людини несумісні; абсурдно було бігти на «референдум», щоб опинитися в країні, де референдуми де-факто заборонені, а громадськість має погоджуватися з будь-якими рішеннями центральної влади. Навіть із дурними і нелюдськими.
У соціально-психологічному плані дуже показовою є реакція мережевих пропагандистів на дії поліції в Алушті. У блогосфері є кілька авторів, які, судячи з їхньої інформаційної активності, постійно відпрацьовують кремлівські замовлення. Спочатку вони переконували кримчан, що, завдяки Кремлю, на півострові «немає війни» й Україна незабаром «розвалиться»; після таврували «екстремістів», що затіяли блокаду півострова, і молилися на енергоміст: як тільки його запустять – життя автоматично налагодитися. З помпою запустили чергову «гілку», але перебої зі світлом продовжилися, а наявність кабелю ніяк не сприяла зростанню зарплат або падінню цін.
Пропагандисти вийшли на останній рубіж оборони. Виявляється, відважних жителів Алушти розганяли не браві російські поліцаї, а переодягнені «бандерівці» й «агенти Держдепу»
Тепер пропагандисти вийшли на останній рубіж оборони. Виявляється, в провалі курортного сезону, про який оголосили ще до його початку, винні «українські чиновники» Криму; а відважних жителів Алушти розганяли не браві російські поліцаї, а переодягнені «бандерівці» й «агенти Держдепу». На жаль, у Криму ще можуть повірити в таку маячню. Жителям півострова властиве таке явище, як «помилкова пам'ять». Висловлюючись простіше, йдеться про вигадані спогади. У 2013-2014 роках на цьому і будувалася вся кремлівська пропаганда. «Ватника» переконали, наскільки прекрасне життя в Росії; варто лише збігати на «референдум», як усіх заллє золотим дощем. Але цю платівку вже відіграли. Тепер настала черга «ментів-бандерівців» і «агентів Порошенка» в коридорах місцевої нібито влади. Кримчани, що перебувають у стані фрустрації, готові повірити навіть у таку маячню. Інакше їм, дивлячись в дзеркало, доведеться визнати, що їх жорстоко обдурили, використали, а потім викинули.
Сергій Стельмах, політичний оглядач
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
