Верховний суд Чечні 26 травня виніс вирок громадянам України Миколі Карпюку та Станіславу Клиху. Це, відповідно, 22 з половиною роки і 20 років позбавлення волі в колонії суворого режиму. Суд не задовольнив прохання захисту про зняття звинувачення через закінчення терміну давності щодо злочинів, у яких звинуватили підсудних. У Грозному за процесом українців стежив кореспондент Радіо Свобода Антон Наумлюк. Він розповів про те, як проходило сьогоднішнє засідання.
– Адвокати вже заявили про те, що подаватимуть апеляцію. І Клих, і Карпюк підписали заяви про те, що вони готові подавати апеляцію. Чомусь це робиться в російських судах до оголошення вироку. Що стосується реакції самих підсудних, Станіслав Клих дуже болісно відреагував. Він взагалі весь час, коли суддя оголошував вирок, заявляв про свою невинуватість, лаявся на суддю, на судову систему, говорив про те, що його привезли насильно, катували, знову розповідав про тортури.
Карпюк сказав, що нічого спільного зі справедливістю цей вирок немає, а Клих знову почав лаятися
Микола Карпюк слухав дуже уважно, не відриваючись, ні на що не реагуючи. Наприкінці, коли суддя запитав, чи зрозумілий їм вирок, Карпюк сказав, що нічого спільного зі справедливістю цей вирок не має, а Клих знову почав лаятися, аж до того, що його охорона вивели із зали суду. Так закінчився цей більш ніж 8-місячний процес. Далі має бути апеляція, вирок набуде чинності десь, за оцінками адвокатів, через два місяці.
Карпюк вже подав заяву до Європейського суду з прав людини про тортури, яких зазнав під час слідчих дій
Карпюк уже подав заяву до Європейського суду з прав людини про тортури, яких зазнав під час слідчих дій. Чекаємо результату від цих заяв.
– Якою була атмосфера в залі суду? Чому оголошення вироку почалося з деяким запізненням?
– Кожне засідання цього процесу трошки запізнювалося. Спочатку через те, що було багато присяжних, вони збиралися довго, і це наче норма. Хоча взагалі, дуже дивний час було вибрано: о 5-й годині вечора. Але тут потрібно враховувати, що це був суд за участю присяжних, а отже, судді не потрібно було подавати докази вини підсудних, це зробили за нього присяжні. Тому він лише зачитав резолютивну частину, де оголосив терміни вироку і вказав статті, які ставляться у провину і котрі він визнав як суддя. Деякі статті були відхилені за терміном давності, якщо не помиляюся, це стосується замаху на вбивство поранених солдатів.
