Світові ЗМІ: Журналісти The New York Times опинились посеред пропагандистської війни

Щоденник The New York Times із США розповідає про спробу дати цій газеті фіктивне інтерв’ю від імені президента України Петра Порошенка. Швейцарський щоденник Neue Zürcher Zeitung із наближенням роковин Чорнобиля пише, що катастрофи атомних реакторів не лише призводять до фізичної шкоди, а й надовго впливають на психіку людей. Журнал Foreign Policy‎ розмістив точку зору про «отруйне потурання» Заходу Петру Порошенку. А французький щоденник Le Figaro публікує коментар під заголовком «Чому Україна ще більше віддаляється від Європейського союзу».

Щоденник The New York Times зі США у статті «Змова з обманом, завуальована під українське інтерв’ю», розповідає про спробу дати цій газеті фіктивне інтерв’ю від імені президента України Петра Порошенка.

Газета розповідає, що до неї надійшов лист на бланку з надписом «Президент України», адресований виконавчому редакторові Діну Бакеєві, хоча його ім’я і прізвище були переплутані місцями. У листі було прохання нібито президента України дати інтерв’ю з приводу нещодавньої статті в цьому щоденникові, що критично відгукнулась про нього. Таке інтерв’ю взяли телефоном у понеділок.

Але, пише газета, журналісти засумнівались у його автентичності. По-перше, голос, який мав представляти Порошенка, лунав на задньому плані, голос перекладача його забивав. По-друге, здивування викликало те, що від імені президента України було заявлено, що він має в офшорах 500 мільйонів доларів і не хоче повертати їх до України, зокрема, і щоб не платити з них податків.

Крім того, люди на «президентському» боці говорили російською, що незвично для чільних українських посадовців. Підпис Порошенка на листі збігався з тим його зображенням, що можна знайти через пошук у Google. Адреса електронної пошти нібито його прес-секретаря була на Gmail, вільному поштовому сервісі. І, зрештою, пригадали, що Порошенко вільно розмоаляє англійською і постійно дає цією мовою інтерв’ю західним журналістам.

Коли журналіст The New York Times Ендрю Креймер зателефонував на номер, поданий як телефон прес-служби президента України, там відповів чоловік, який назвався Сергієм Панфіловим і говорив із сильним московським акцентом. Спершу він наполягав на правдивості інтерв’ю, та врешті був змушений визнати, що то був обман. Але, як став стверджувати співрозмовник газети, його нібито найняли для цього фіктивного інтерв’ю в апараті самого Порошенка, який буцімто був так невдоволений статтею у щоденнику, що вирішив дискредитувати його.

Справжня прес-служба президента України, яка має свої власні телефон і електронну адресу, заперечила причетність до обману і висунула власну теорію, пише газета. Представник прес-служби Ярема Дух написав їй у листі, що, на думку апарату президента України, ця ситуація була «гидкою спробою підірвати репутацію» і щоденника, і президента. За його словами, у прес-службі Порошенка вважають, що обман здійснили жартівники, «пов’язані з певними офіційними органами Росії, на виконання наказів цих органів».

Інший працівник прес-служби, додає щоденник, у дописі у фейсбуці окремо звинуватив у проваленому обмані російські спецслужби. Станом на пізній вечір середи від російської влади в Москві не надійшло відповідей на прохання про коментар, додає The New York Times.

«До The New York Times зателефонував чоловік, який грав роль президента України. Журналісти скоро опинились посеред пропагандистської війни»

Швейцарський щоденник Neue Zürcher Zeitung із наближенням роковин Чорнобиля звернувся до чорнобильської теми статтею з заголовком «Довгий жах Чорнобиля». Посилаючись на нещодавнє дослідження вчених із Мюнхена в Німеччині, газета пише, що катастрофи атомних реакторів не лише призводять до фізичної шкоди, а й надовго впливають на психіку людей.

Як мовиться у статті, при таких катастрофах найбільше уваги звертають на фізичну шкоду для довкілля і здоров’я людини, а психологічні наслідки для населення досліджують рідко; ці ж наслідки, за даними нового дослідження, значні.

Його автори вивчали значну частину населення, яка не потерпіла внаслідок Чорнобиля безпосередньо, хоча зазнала підвищених (але не небезпечних) рівнів радіоактивного опромінення. «І за 20 років після катастрофи в цих людей залишається психічний тиск: задоволення життям у них нижче, вони більше потерпають від депресій, і через такі проблеми вони частіше звертаються по соціальні пільги», – мовиться у статті.

Як вважають автори дослідження, це пов’язано з поганими і часто суперечливими методами подолання криз у колишньому Радянському Союзі, що призводило до поширення чуток і страхів про можливі наслідки для здоров’я. Ці психологічні страждання, за даними вчених, можна виміряти: вони обходяться Україні скороченням економіки на 2-6 відсотків. Але, зауважує газета, до таких оцінок варто ставитися зважено.

«Українці потерпають від психологічних наслідків»

У світовій пресі також друкують і різко критичні відгуки про Україну та її керівництво – з ними виступили коментатори, відомі своїми проросійськими позиціями в «українському питанні».

Зокрема, журнал Foreign Policy‎ вмістив точку зору американського коментатора Льва Голінкіна, відомого своєю критикою «брутальної стратегії Києва на сході України» (автор раніше розповідав про себе у пресі, який був радий, коли ще дитиною виїхав зі сходу радянської України, з Харкова, з батьками за «єврейською лінією» до США, і що він не вважає Україну батьківщиною – ред.), яку назвав «Отруйне потурання Петрові Порошенку».

На його думку, найімовірнішим результатом відставки прем’єр-міністра Арсенія Яценюка стане те, що Україна продовжить свій курс до хаосу. У центрі всіх проблем Києва, на його думку, стоїть президент Петро Порошенко, який відмовляється боротися з усюдисущою корупцією, яка лютить українців і душить їхню економіку. «І завдяки Заходові, який продовжує підтримувати його, Порошенко ще міцніше тримається за владу, ніж будь-коли раніше», – стверджує автор.

За його словами, події в Україні відбуваються за передбачуваним шаблоном: «Кожні кілька місяців нові корупційні звинувачення струшують уряд; західні дипломати прилітають, щоб висловити докори і заклики до українських лідерів подумати про власний народ; Київ обіцяє виправитися; Захід пом’якшує ставлення. А тим часом реформи стоять на місці, контроль олігархів посилюється, а український народ усе більше розчаровується».

«У той час, як Захід відволікається на президентські вибори у США і кризу з мігрантами, Україна перетворюється на 45-мільйонну скороварку розміром у Техас у центрі Європи. З кожним новим скандалом, з кожною редакційною статтею, що порівнює Порошенка з його скиненим попередником, із кожним реформатором, що йде у відставку з розчарування, тиск у ній наростає. Раніше чи пізніше Порошенко чи хтось із його оточення зробить щось настільки непростиме й жахливе, що це розпалить нову хвилю протестів», – передрікає автор. Нове повстання, вважає він, найімовірніше, доведе країну до розпаду.

«Захід мусить усвідомити цю небезпеку, облишити свою гру у змалювання Порошенка як лицаря-захисника демократії і почати примушувати його здійснювати помітні й відчутні реформи. Мляві рекомендації, на кшталт обтічного бажання Держдепартаменту США, щоб «новий уряд був відданий здійсненню необхідних реформ», не відвернуть цієї небезпеки. Сирія й Лівія тиснуть на Європу до межі зламу – і уявіть, що з нею зробить розвалена держава з 45 мільйонами населення в центрі Європи», – мовиться у статті.

«Тільки добрий прочухан від Заходу може врятувати Україну від самої себе. На жаль, цього не станеться, пише Лев Голінкін»

А французький щоденник Le Figaro публікує інтерв’ю з коментатором-міжнародником Адріяном Дезюеном (відомим, наприклад, його висловленим раніше закликом до Києва визнати сепаратистів і піти з ними на прямі переговори й надати Донбасові широку автономію, включно з власним військом, під подвійним російсько-європейським контролем – ред.) під заголовком «Чому Україна ще більше віддаляється від Європейського союзу».

На думку коментатора, заява Арсенія Яценюка про відставку з посади прем’єр-міністра означає, що «вся революційна сага Майдану прокидається в похміллі». Він повідомляє читача: «…Уряд Яценюка вкинув усю Україну в антиросійський ривок, результати якого не дуже красномовні. Прозахідний бік, на який стала Україна, назавжди відрізав її від її оточення на Сході, і при цьому вона так і не інтегрувалася з її сусідами на Заході. Посеред переправи партія Майдану опинилася в ізоляції – перед тим, як потонути».

За його словами, за два роки після відходу Віктора Януковича настала справжня катастрофа. «Є дивне відчуття, що історія затинається; Помаранчева революція закінчилась дещо схожим чином… Про революційну романтику Майдану залишились тільки спогади», – заявляє коментатор, нагадуючи про економічні труднощі і корупцію в Україні, через які «українська держава тоне повільно, але впевнено».

На обіцянки Яценюка щодо реформ тепер уже не треба звертати уваги, запевняє коментатор, заявляючи, що колишній прем’єр має «перейти в опозицію і рушити в перехід політичної пустелі».

Він також стверджує, що саме влада України зірвала виконання мінських домовленостей і тим самим «поставила своїх європейських союзників у скрутне становище», що «Європа не змогла погасити пожежу, яку вона наївно розпалила 2013 року». Становище в Україні коментатор бачить так: «Уже сама позиція Яценюка – проти російської мови, проти російського флоту у Криму, проти Євразійського економічного простору, але за кандидування на вступ до НАТО і ЄС – відрізала значну південно-східну частину країни. Ці колишні російські території не мали іншого вибору, крім вчинити силовий спротив Києву».

На думку коментатора, в Україні можливі кілька сценаріїв. Перший – це повернення маятника у проросійський бік, як це вже бувало в Україні. «Населення, втомлене від безладу й кризи, може забажати примирення, включно з угодою з Москвою», – думає він. Другий, за його словами, – це «радикалізація українських націоналістів, які можуть прийти до влади в Києві». А найімовірнішим, вважає він, є продовження нинішнього «дрейфу парламентської демократії на велику користь олігархам».

«Некомпетентний аналіз Елеонор де Вюльпілльєр (автора інтерв’ю з Адріяном Дезюеном – ред.): Яценюк «має приєднатися до опозиції». Реальність: його партія лишається в уряді»