Крим від санкцій врятують греки?

Підмінювання маріонеткових керівників у керуванні сферою зовнішніх зносин має для російської влади в Криму та Севастополі, як помилково вважають у Кремлі, «рятувальний сенс» у плані прориву блокади окупованої території та зняття з Москви міжнародних санкцій, які розраховують обходити за рахунок Греції.

Півостровні лідери так і не змогли досягнути заявлених результатів з виконання ангажованих повсюдно, в основному, за рахунок спроб використання турецького напрямку, планів залучення іноземних інвесторів і фінансів до «оновленого Криму». Російський глава Криму Сергій Аксьонов і компанія залишаються під санкціями Європейського Союзу, США, Канади, Австралії, Швейцарської Конфедерації та інших країн. Володимир Путін зруйнував ілюзію можливого спільного з Анатолією економічного чуда Тавриди своїм указом про «санкціювання Туреччини».

До захоплення півострова кримські і севастопольські чиновники були практично не обмежені у зовнішньоекономічній діяльності, однак і не мали повної зовнішньополітичної самостійності, постійно прагнули розширення своїх повноважень. Із березня 2014 року Сімферополь і Севастополь позбулись не лише наданих Україною законних прав і законодавчо виділеного сектору у сфері зовнішньої економіки, але й функціональності відповідних адміністративних підрозділів – управлінь зовнішніх зав’язків і міжрегіонального співробітництва. У кримському радміні до назви управління продовжують додавати – «і протоколу», підкреслюючи наявність свого «МЗСу» у зовнішніх зв’язках із закордоном, а також випинаючи статус першої особи Криму, в якого «є своя протокольна група».

Маючи власні представництва в Москві, Мінську та Краснодарському краї, Радмін вважав себе майже окремими незалежним урядом, який перебував набагато ближче до «московського царя», ніж Київ. Якраз для забезпечення візитів до Москви тримали там представника-пенсіонера, виділяючи відповідні круглі суми з українського бюджету автономії для підгортання регулярних «наїздів» до стольного граду.

Вихвальна «кримська весна» не дала нуворишам бажаної зовнішньополітичної самостійності. Тепер спроби зовнішніх зносин Криму здійснюються після погодження згори виключно через Білокам’яну, а Сергій Аксьонов у «соціальній державі» лише представляє Крим під час здійснення зовнішньоекономічних зав’язків. Протокол, що зберігся у структурі Радміну номінально, йому вже не потрібен, оскільки ніякого значення не має під час поїздок російською територією та зустрічей із посадовими особами Росії.

Не могли призвести до скасування міжнародних санкцій різноманітні кадрові пересування, а також «затягування» представників зарубіжжя до Криму через Москву чи виведення кримських чиновників на контакт із ними до столиці Росії.

Зустрічається глава російського Криму з іноземцями виключно у присутності Георгія Мурадова, а раніше – Віктора Архіпова – московських представників «команди зовнішнього рятування». До неї також відносять кримських учасників – Ольгу Ковітіді та Сергія Цекова, як представників у федеральному законодавчому органі. Незначну роль інформаційного антитурецького шуму відведено Руслану Бальбеку, ще одному віце-прем‘єру, який планує сховатись від європейських і турецьких санкцій, беручі участь у російських парламентських перегонах у вересні цього року.

Призначення на посаду кримського «спеціального» віце-прем’єра і, водночас, представника Криму при президенті Росії Георгія Мурадова – дипломата з «Россотрудничества», здавалось, мало б вирішити задачу з переконання «злого та підступного Заходу» в необхідності пом’якшення нібито «неефективних санкцій, направлених проти кримчан». Він був «куратором від Москви» міжрегіональних контактів кримської ради міністрів та севастопольської адміністрації з часів своєї появи як начальника департаменту в московському уряді, закріплення в оточенні московського мера Юрія Лужкова і аж до скандального зміщення «людини в кепці». Георгій Мурадов до цього щільно займався Грецією та Болгарією – еллініст і балканіст, був послом на Кіпрі. Тепер – дуже близька до Володимира Путіна кримська людина, навіть ближча за Сергія Аксьонова, тому як є його заступником.

Ольгу Ковітіді, як представника Криму в Раді Федерації та члена комітету з питань оборони, гречанку з ідеологічним підтекстом і до певного часу – члена Всесвітнього грецького міжпарламентського союзу, а також Сергія Цекова, як сенатора від Криму та члена комітету у міжнародних справах і виконавця плану зі створення із окупованого Криму паломницького центру, почали залучати до антисанкційних задумів через адміністрацію президента та оборонні структури одночасно з Георгієм Мурадовим. Тут також згодилась програма святкування 1000-річчя руської присутності на Афоні і партнер Міжпарламентської асамблеї СНД – Міжпарламентська асамблея православ’я зі штаб-квартирою в Афінах.

Заводити до Криму потенційних іноземних інвесторів почали через Москву та Віктора Архіпова – голову російського національного комітету Чорноморського Економічного Співробітництва. В ОЧЕС до 1 липня 2016 року головує Росія, а Генеральним секретарем Постійного міжнародного секретаріату обраний представник Греції. У свою чергу, Афіни у 2008 році створили у системі ОЧЕС окремий Грецький фонд розвитку – Hellenic Development Fund, і мають відповідні механізми фінансування проектів, незважаючи на значні фінансові труднощі у себе вдома. За участі Сергія Цекова Георгій Мурадов створив у Криму Чорноморську асоціацію міжнародного співробітництва.

До планів програм зарубіжних делегацій, які прибували до Росії, заздалегідь стали включати пункти відвідування території окупованого півострова. Відвідавши одного разу Крим через Москву, європейці та інші іноземці порушують законодавство, потрапляючи до відповідного котрольного списку в Україні. В іншому контрольному списку осіб, щодо яких існують обмеження Європейського Союзу та інших країн у зв’язку з порушенням територіальної цілісності України, вже перебувають сам Георгій Мурадов, Сергій Цеков та Ольга Ковітіді.

З одного боку, висвітлюючи у ЗМІ інформацію про прибуття до Криму та Севастополя закордонних делегацій і осіб, Кремль намагається «піарити недорезультат» «рятівників зовнішніх зносин» і доводити, що санкцій нібито не діють. З іншого – накликає на гостей-правопорушників значний ризик і небезпеку. Це усвідомлюють у Москві, тому серед гостей у Криму не знайдеш визначних фігур. «Команда зовнішнього рятування» працює на пропаганду, в основному, самої себе. На чистому «патріотизмі» цю роботу і ведуть, заволікаючи та заманюючи виключно місцевих російських інвесторів. Подекуди трапляються такі діячи з іноземними паспортами з неєвропейських країн – Нікарагуа, Іраку та інше. Ось другий приклад: у програмі II Ялтинського міжнародного форуму значиться француз, пан Домінік Фаш (Dominique Fache), який фактично працює в казахській компанії.

Порушуючи законодавство України про заборону іноземцям без спеціального дозволу відвідувати Крим і Севастополь, такі діячи не порушують європейські санкції. Заборони Європи стосуються неможливості економічної діяльності з конкретними суб’єктами зі списку як юридичними, так і фізичними, а також в’їзду включених до списку осіб на території Євросоюзу.

Чи можна це виправити? Можна, якщо б заборони мали іншу спрямованість – стосувались би всіх громадян і підданих демократій і монархій Європи під час відвідування Криму. Збереження та нарощування санкцій має свій вплив.

Георгій Мурадов уже втомився «воювати з вітряками». В багаточисельних інтерв’ю він все частіше скаржиться на неможливість виконання своїх функцій і не приховує намірів влади Росії: долання санкцій через Грецію та Балкани, повернення до діалогу та співробітництва з ЄС на вигідних російських умовах.

Використання Греції та грецької теми для Кремля виглядає привабливо. Грецька тема в російській політиці – окреме питання. Компартії Греції та Росії – давні союзники. 2016 рік оголошений президентом Росії перехресним роком Росії у Греції та Греції в Росії. В Афінах до влади в парламенті прийшла ліво-радикальна більшість. У Греції не склалося з Туреччиною та Європою. Греція 2016 року головує в Євросоюзі.

Зробивши ставку на маргінальні групи, 2014 року Москва досягнула свого – в Європейському парламенті зросла кількість лівих депутатів і депутатів без крісел, яких у Росії називають «незалежними». Ці депутати і стали першими спостерігачами на невизнаному референдумі в окупованому Криму. Про їхнє прибуття потурбувались тоді російські ліві партії, а також комуністи, запросивши колег із Греції.

Сьогодні третину – 5 депутатів, – позафракційників Європарламенту складають греки. Депутати «незалежного» об’єднання європейських парламентарів представляють ліворадикальні та марксистські партії та рухи країн Європи. Демократична більшість і відповідні настрої виборців на піку виборів (останні відбулись 2014 року) вкотре не дозволяють сформувати їм окрему фракцію в парламенті Європи – для цього потрібно зібрати 25 депутатів з 7 країн.

Ось і виходить, що Георгій Мурадов зі спокійним обличчям заявляє про те, що до Криму, незважаючи на санкції, прибудуть представники Європейського парламенту на ІІ Ялтинський міжнародний економічний форум.

Усю глибину російсько-грецького сплетення журналіст Тетяна Сіліна відобразила в окремому матеріалі спеціального проекту Дзеркала Тижня.

Підступний план Москви з «викрадення Європи» та легітимації захвату Криму простий: відсікаємо від Криму Туреччину та Європу, піднімаємо шар лівих і правих проти ЄС, втягуємо до Криму греків. Елліни дійсно тут найдревніші, вони були депортовані Сталіним. Свго часу існувала азово-кримська грецька республіка зі столицею у Кримську, яку ліквідували 1937 року. Понтійські греки опинились усі в Маріуполі – теж цікавий з точки зору ДНР та ЛНР факт.

Щоб зупинити балканську експансію Кремля потрібно зберегти наявні санкції та міняти їхній формат, передбачити механізми адміністративної та іншої відповідальності за порушення для громадян та підданих держав ЄС у випадку незаконного перебування в Криму.

Інакше Європа ризикує відчути на собі наступний «ефект референдуму», але вже не голландського та шотландського.

Рудольф Медведь, експерт Кримського незалежного Центру політичних дослідників і журналістів

Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції