Москва знову активувала стару мережу «Штазі» – автор книжки «Таємна війна Путіна»

Масова пропаганда, спрямована насамперед на російськомовну громаду. Зміцнення зв’язків із правими популістами, на яких є дедалі більший політичний «попит». Урешті-решт, створення під виглядом спортивних клубів мережі потенційних бойових загонів. Такі, на думку німецького журналіста Бориса Райтшустера, три головні складові «таємної війни Путіна», яку російський президент розв’язав проти Німеччини. Саме таку назву має книжка (німецькою – Putins verdeckter Krieg), яку написав Райтшустер і яка цими днями виходить у світ в одному з німецьких видавництв. Напередодні виходу книжки невідомі хакери зламали електронну пошту журналіста, а його акаунти в соціальних мережах зазнали нападів «тролів».

– Я бачу зараз усе те, що я бачив в Україні, за винятком «зелених чоловічків» – вони, в принципі, є в готовності, але їх просто ще не залучили, – в нас у Німеччині. Так, я вважаю, що це гібридна війна, як її описував генерал Герасимов, що вона точиться в Німеччині щосили. Для мене це було велике дежавю. Я у 2012 році виїхав із Росії, багато з того, що відбувалося там, мені вже не подобалося. І раптом я починаю бачити частково те саме в Німеччині. Тут дуже чітко відчувається рука Путіна, просто німці всього цього не знають, у них імунітету до цих речей немає. Напевно, треба було прожити 16 років у Росії, щоб розуміти, що тут відбувається. Тому що звичайному німецькому обивателеві це не зрозуміло. Якби я не жив 16 років у Росії, я б, напевно, теж багато чого не розумів.

– А що ви маєте на увазі конкретно? Нинішню пропагандистську хвилю, зокрема, те, що було пов’язано з історією з нібито зґвалтуванням дівчинки Лізи в Берліні, чи є ще якісь глибинні речі, про які широка публіка не знає?

– Цих речей дуже багато. Коли я почав в усьому цьому ритися, то буквально вжахнувся. Зокрема, тут є таємні бійці Путіна – це люди, які проходять навчання за програмою підготовки спецназу і в разі чого можуть діяти. Це звучить дико, але, як історія показує, те саме робили в НДР під час поділу Німеччини. Це старі кадебістські штуки, їх практикувала «Штазі». Просто ми розучилися це розпізнавати. Навіть західні служби так і не розсекретили тодішні таємні бригади, поки Берлінська стіна не впала. Це по-перше. Друге, про що ви говорили: пропаганда дуже сильна йде через російське телебачення, яке впливає на майже чотири мільйони російськомовних у Німеччині.

Нарешті, ведеться робота зі ЗМІ, це теж за часів НДР робила «Штазі», вони мали дуже хитрі способи впливати на західні ЗМІ. Практично очевидно, що Москва знову активувала стару мережу «Штазі». Багато хто думав, що вона була вся викрита після кінця Холодної війни, але це аж ніяк не так. Її західна частина, західні активи і контакти були збережені Москвою, про це і сам Путін раніше говорив. Самі подумайте, смішно вірити в те, що Путін – такий чесний гравець, що він ні за що не скористається цими старими зв’язками, смішно заплющувати очі на те, чому вже є багато доказів. Стара резидентура, яка перейшла до Путіна, зараз залучена до дій – це багато з того, що відбувається, пояснює. Список можу продовжувати майже нескінченно, в мене у книжці 300 з гаком сторінок.

– А можна детальніше про те, що Ви сказали про підготовку якихось спецпідрозділів? Як це відбувається в Німеччині, під виглядом чого?

– Це відбувається під виглядом вивчення східних і давньослов’янських одноборств. Після кінця Холодної війни тут залишалася безліч клубів єдиноборств, вони називалися «Система». Поступово їх відкривалося більше і більше. Цікаво, що навіть їхні символи, герби дуже схожі на символіку російських повітряно-десантних військ і спецназу Головного розвідувального управління. З’ясувалося, що вони активно вербують людей. Тобто більшість тих, хто цим займається, – нормальні спортсмени, яким просто подобається цей тренінг. Але при цьому відбувається і вербування людей. Дуже люблять поліцейських наших, військових. Як «винагороду», їх відправляють до Росії на так зване підвищення кваліфікації. Щоб вони були відправлені туди, вони повинні погодитися співпрацювати. Це підвищення кваліфікації – насправді курс підготовки до диверсійних акцій, робота зі зброєю і навіть із вибухівкою. Поки немає жодних доказів, що вони якось діють, застосовують свої навички в Німеччині в цьому напрямку. Але є докази, що від 250 до 300 осіб пройшли таку підготовку в Німеччині, та й не тільки тут – є схожі групи і у Швейцарії, і в Чехії. Вони мають зв’язки з «Нічними вовками», https://uk.wikipedia.org/wiki/Нічні_Вовки з іншими схожими російськими організаціями, які тут працюють. Є також контакти з партією «Єдність – Einheit», яку Кремль розкручує як партію російських німців.

– Ці люди вербуються з якого середовища? Вони дотримуються крайніх правих переконань чи, навпаки, крайніх лівих, чи це просто люди з вулиці?

– Це майже виключно російськомовні люди, вихідці з Росії. Корінним німцям не довіряють. Були навіть спроби впровадити туди людей із західних спецслужб, але вони були всі дуже спритно нівельовані. Там дуже добра школа, дуже добре це все відсіюється. Доходить до того, що вони проводять свої маневри, тренування в високогір’ї у Швейцарії. Це такий маленький, але боєздатний загін. Але якщо так це розповідати західному обивателеві, він подумає: не може бути, казки якісь. Але треба вивчати історію, там ми побачимо, що схожі речі вже були, це все доведено. Навіть було б дивно, якби Путін не вдавався до цих старих способів. Адже він сам себе вважає чекістом, він гордий, що ці традиції є. Тож нічого дивного.

– А як на те, що відбувається, реагує німецька влада? Чи вона просто мало обізнана про ці проблеми?

– Вона донедавна були дуже мало обізнана. Наприклад, про цих бійців із «Системи» знали інші західні спецслужби, вони попереджали німців, а німці це не сприйняли серйозно. Говорили, що у нас недостатньо кадрів, щоб цим займатися. І тільки після історії з Лізою, після того, як це стало гучною темою, німецьке суспільство прокинулося. Ця кремлівська гра насправді дуже контрпродуктивна, бо, скажімо, 15–20 відсотків німців вони можуть розгойдати, а решта 70–80 відсотків, навпаки, будуть пильніші і зрозуміють цю гру. Я вважаю, що це гол у власні ворота. Але для цього треба ще більше німців інформувати, щоб вони краще розуміли, що відбувається. Я думаю, з цією книжкою так і станеться. Я дуже сподіваюся, що вона буде перекладена російською. У Росії це неможливо, але в Україні – як і моя перша книжка, я сподіваюся, вона може бути перекладена.

– А вже є якісь перші відгуки, що пишуть або говорять?

– Книжка тільки вийде в п'ятницю, але вже була перша велика публікація про неї в найтиражнішій у Німеччині газеті «Більд». Я знаю, що дуже багато хто вже сказав, що їм це відкрило очі, що вони це недооцінювали, але тепер розуміють, що відбувається. Я думаю, сумлінний читач після знайомства з усіма фактами, які я зібрав, почне замислюватися. Інша справа, що вже починаються атаки тролів, удари нижче від пояса. Знову-таки, знаючи досвід «Штазі» і КДБ, те, як вони поводилися зі своїми критиками, можна сказати, що, якби не було цих атак, у тому числі на поштовий сервер, можна було б вважати, що це провал з мого боку. Тим, що вони так палко реагують, вони підкреслюють, що книжка їх хвилює, що там багато чого, чого вони не хотіли б бачити.

– Російськомовна громада – це кілька мільйонів осіб у Німеччині. Ви не боїтеся, що Вас звинуватять у їхньому цькуванні – ніби це все агенти Путіна? Адже напевно серед російськомовних купа людей, які просто переїхали до Німеччини і лояльні до своєї нової батьківщини.

– Я у книжці про це пишу. Так, тут є дуже велика небезпека. Дійсно, абсолютна більшість російськомовних, вихідців із Росії в Німеччині – це лояльні люди, які віддані демократії, які дуже добре розуміють, що відбувається. Кремлівська пропаганда діє тільки на частину з них. Коли взимку після організованих демонстрацій у наших ЗМІ з’явилися заголовки про «п’яту колону» щодо «російських німців», то як раз ці демократичні російськомовні були обурені: що ж це за дискримінація, чому? Я у книжці на це звертаю особливу увагу. Ні в якому разі не можна грати в цю гру Кремля і говорити: російськомовні німці – це «п’ята колона». Навпаки, навіть дивно, наскільки мало це діє. У всій Німеччині на демонстрації під час галасу навколо Лізи, коли Кремль це розпалював, 10 тисяч людей вийшли на вулицю, переважно російських німців. 10 тисяч із 4 мільйонів – це мізерно мало. Так що треба захищати цю більшість добропорядних і демократично налаштованих російськомовних.Та все ж небезпечним є те, що робиться з маленькою частиною російськомовного населення.

– У внутрішній політиці в Німеччині зараз пішло піднесення популістських рухів, зокрема, партії «Альтернатива для Німеччини». Чи можна сказати, що в них теж існують зв’язки з Москвою, що Кремль зацікавлений через такі організації впливати на німецьку політику?

– Там звідусіль вуха стирчать. Є дуже дивні зв’язки. Скажімо, заступник голови «Альтернативи для Німеччини» Александр Ґаулянд не тільки не раз був у російському посольстві в Німеччині, а й приїжджав до Росії на запрошення фонду Костянтина Малофєєва (російський підприємець, через фонд якого фінансується сепаратизм на сході України, через що Малофєєв потрапив до санкційного списку ЄС – ред.), який якраз займається зв’язками Росії з правими партіями Європи. Якщо вивчати інші приклади таких зв’язків, якщо згадати, як чільні представники Державної думи і Ради федерації (нижня і верхня палати парламенту Росії, Федеральних зборів – ред.) говорили, що «Альтернатива для Німеччини» може бути російським стратегічним партнером, якщо подивитися, як Кремль через свої банки фінансував «Національний фронт» у Франції, то було б, радше, дивно, якби російське керівництво втратило такий шанс. З огляду на весь історичний досвід, як працює КДБ, як працює Кремль, мене б дуже здивувало, якби «Альтернатива», в якої раптом з’явилися таємні спонсори мільйонні, обійшлася без підтримки з боку Москви. Непрямий доказ – хоча б те, що в них Росія стала чи не головною темою, хоча, за ідеєю, вони перш за все євроскептична партія, націлена на боротьбу з ЄС. Можна вважати, щодо них є дуже велика підозра.

– Якщо підсумувати, то, на Вашу думку, демократія в Німеччині або, скажімо точніше, орієнтація Німеччини на західні політичні стандарти і західні структури перебуває під загрозою? Чи це просто якась тимчасова хвиля популізму, частково інспірована ззовні, яка сама спаде?

– Я вважаю, що небезпека є. Сподіваюся, що демократичний настрій у Німеччині настільки сильний, що ми визначимо цю небезпеку. Що дуже важливо: було б помилково вважати, що Кремль, Путін винен у всіх наших бідах. Ми самі собі створили за останні роки і десятиліття дуже багато проблем. Тільки тому кремлівські атаки, які велися десятиліттями під час Холодної війни, стали такими успішними. Тільки через нашу власну слабкість, через те, що ми імунітет втратили, через те, що ми, особливо тут у Німеччині, стали такими наївними. Тому це, можна сказати, попереджувальний постріл. Якщо ми вивчимо цю науку, зрозуміємо, що треба захищати демократію, правову державу, відкритість суспільства, то в підсумку Німеччина ще буде вдячна Путіну за те, що він нагадав нам про наші власні цінності і про те, що за них треба стояти. Я дуже на це сподіваюся. Тоді Путін стане батьком відродження німецьких демократичних цінностей, хоча він хотів зовсім іншого.