Із Нової Зеландії – в «Новоросію»

Іноземці, які приїхали воювати на Донбас на боці сепаратистів у 2014–2015 роках, просять Росію посприяти у продовженні їхніх прострочених російських віз. Повернутися до своїх країн через Україну вони не можуть, бо за українським законом перебувають на Донбасі нелегально. Закрита для них і дорога, якою вони потрапили в зону бойових дій, через Росію: у більшості російські візи давно прострочені. На окупованих територіях угруповань «ЛНР» і «ДНР» залишаються добровольці лівих поглядів із усього світу – від Індії до Фінляндії.

Українська група активістів InformNapalm опублікувала паспортні дані мешканців країн ЄС, Азії і Південної Америки, які воювали і воюють на Донбасі на боці сепаратистів. У розслідуванні стверджується, що вони потрапили до України через російську територію, маючи в паспортах російські візи. Зараз термін дії цих віз сплив. Допомогти з їхнім продовженням або видачею нових документів сепаратисти просять подругу Ігоря Гіркіна-Стрєлкова Ольгу Кулигіну і базований у Москві «Союз добровольців Донбасу», заснований одним із політичних лідерів сепаратистів Олександром Бородаєм.

Іноземці, про яких ідеться в публікації, спочатку перебували на сході України у складі батальйону «Привид» Олексія Мозгового. «Привид» позиціонувався своїм командиром як спадкоємець знаменитих «інтербригад», у його складі практично від самого початку війни були іноземці лівих і комуністичних поглядів. Але Мозговий був убитий у результаті замаху в травні минулого року (за однією з версій, у рамках «зачистки» Донбасу російськими «кураторами» сепаратистів), а батальйон «Привид» незабаром після цього увійшов до складу так званої «народної міліції» угруповання «ЛНР».

Незважаючи на смерть командира «Привида», їхати з Донбасу іноземці не поспішають – або просто не можуть зробити цього через прострочені російські візи. Лист із проханням про допомогу у видачі іноземним бійцям «Привида» нових документів відправив зовсім недавно, 12 березня 2016 року, Олексій Марков – колишній заступник Мозгового у «Привиді» з тилового забезпечення, а нині – однин із тилових функціонерів «народної міліції» угруповання «ЛНР».

Як випливає з документів, отриманих у результаті зламу анонімною групою FalconsFlame, про візову підтримку для членів своєї «інтербригади» Олексій Марков просить керівництво базованого в Москві «Союзу добровольців Донбасу», а також Ольгу Кулигіну – ведучу прокремлівського мережевого телеканалу ANNA-News і близьку подругу лідерів угруповання «ДНР» Ігоря «Бєса» Безлера, Олександра Бородая та Ігоря Стрєлкова-Гіркіна.

На самому початку «російської весни», наприкінці травня 2014 року, Кулигіна була затримана українськими прикордонниками на одному з прикордонних переходів із Росією при спробі ввезти в Україну велику суму грошей. У липні того ж року її обміняли на 17 українських офіцерів і цивільних осіб, які перебували в полоні в Безлера, що контролював Горлівку. Про те, чому обмін був настільки нерівним і як це може свідчити про статус Кулигіної, досі ходить безліч чуток.

У публікації активістів групи InformNapalm ідеться про вісім іноземних громадян: двох італійців, іспанця, двох громадян Фінляндії і навіть одного індійця. Останній, щоправда, приїхав не зі своєї батьківщини, а подолав неблизький шлях до Луганської області України з Нової Зеландії, де перебував за робочою візою. У листі Олексія Маркова до «Союзу добровольців Донбасу» і Ольги Кулигіної згадуються і двоє громадян Чилі. Їм, за словами заступника командира «Привида», візова підтримка не потрібна: між Росією і Чилі діє безвізовий режим.

Імена багатьох із цих людей уже спливали в інтернеті раніше. Наприклад, іспанець Ектор Арройо воював у батальйоні «Привид» іще 2014 року, в лютому 2015-го був затриманий в Іспанії, куди приїхав на відпочинок, але був відпущений за браком доказів. Під час опитування іспанською поліцією Арройо стверджував, що на Донбасі займався виключно гуманітарною діяльністю – «розвантажував вантажівки з їжею, роздавав одяг і їжу людям, що втратили свої домівки». Зараз, якщо судити з прохання допомогти йому з візою, Арройо знову перебуває на Донбасі.

Повідомлення про іноземців, які воюють на Донбасі з обох боків конфлікту – і на боці сепаратистів угруповань «ДНР» та «ЛНР», і на боці українських добровольчих загонів – з’являлися за час війни неодноразово. У загонах збройних формувань сепаратистів брали участь громадяни різних держав: крім згаданих у листі Маркова Італії, Іспанії і Фінляндії, це Бразилія, Франція, Німеччина, Сербія, Білорусь та інші країни. Багато іноземців, поранені на Донбасі, зараз перебувають у російських військових госпіталях у Ростові-на-Дону і Санкт-Петербурзі.

Втім, як каже учасник групи InformNamalm, що живе в Німеччині, блогер Антон Павлушко, здебільшого сепаратисти використовували іноземців не для участі в реальних бойових діях, а для піару і «красивої картинки» про «міжнародну підтримку Новоросії».

– Cепаратисти дуже часто в листуванні вказують списки особового складу, свої прізвища, клички і позивні. В одному з таких листів був список іноземців, яким потрібна допомога в отриманні або продовженні віз. Цей список шле заступник командира батальйону «Привид» у «Союз добровольців Донбасу» і користувачеві з ніком «draft7771» – це Ольга Кулигіна, досить відомий персонаж на Донбасі. Вона була затримана в найперші місяці початку «російської весни», а потім дуже вдало обміняна. Напевно, людина, якій шлють листа з питанням щодо продовження і отримання віз, має якийсь стосунок до російських органів. І, власне кажучи, цей же електронний лист прийшов у «Союз добровольців Донбасу».

У ньому визначені шість іноземців, які воюють за «Новоросію» (одне з сепаратистських угруповань, що існували на Донбасі у 2014–15 роках, та потім були розпущені; також цим словом позначають ідею російського утворення на сході й півдні України – КР) в батальйоні «Привид», зокрема, йшлося про двох італійців, одного іспанця, одного індійця і двох фінів. Також там були згадані два чилійці – їм візи не потрібні, бо в Росії з Чилі безвізовий режим.

– Чи можна підтвердити участь фігурантів цього розслідування безпосередньо в бойових діях? Або вони займалися, що називається, ідеологічною роботою? Хто з них уже потрапляв у ваше поле зору?

– Я не думаю, що вони займалися ідеологічною роботою. Я думаю, що їх використовували для ідеологічної роботи. Тому що в «Новоросії» у 2014–2015 роках дуже часто всі їхні канали, всілякі популярні youtube-блогери «Новоросії» записували інтерв’ю з цими людьми. Який-небудь доброволець із сонячної Бразилії, який раптом приїхав воювати за ідеали «російського світу»… Він розповідає, його записують. В оповіданні стандартний набір: антиамериканізм, лівацькі настрої, Путін – наш президент, і так далі. Такі добровольці, іноземці, там на вагу золота. У принципі, їх усіх уже знають. Так чи інакше, вони вже були «засвічені» на якихось виступах, «з’їздах антифашистів». Вони були засвічені в багатьох блогах, давали інтерв’ю. Це банальне марнославство. Прикольно ж сфотографуватися з яким-небудь бразильцем, який поруч із тобою воює. Наприклад, житель якої-небудь Калуги живого бразильця, найімовірніше, ніколи й не побачить. Ось із ним всі і фотографуються. Їх помічають на великій кількості фотографій у соцмережах, тобто як-небудь відкрутитися від того, що вони були на окупованій території «Новоросії» та воювали, вони вже не зможуть. На них зібрано великий масив інформації.

У цьому листі були також скани їхніх паспортів, скани їхніх віз у Росію. У них, в основному, короткострокові візи. За ними вони в’їжджають на територію, захоплену «Новоросією». Їм ставлять штамп про перетин російсько-українського кордону з російського боку. Далі, виходить, вони в’їжджають «у нікуди», бо українські прикордонні пости закриті. Штамп про в’їзд в Україну в них не стоїть.

Якщо в таких людей у «Новоросії» стаються якісь проблеми, наприклад, треба терміново вилетіти до Бразилії, для цього їм треба або поїхати на український бік (чого вони зробити не можуть, бо вони воювали, формально вони в Україну не в’їжджали, значить, вони нелегали), або їхати назад у Росію. Назад у Росію вони в’їхати теж уже не можуть, бо в них немає візи. Вона в них закінчилася. Для цього, як ми бачимо, треба звертатися з проханням до російського «Союзу добровольців Донбасу» або до товариша Кулигіної, яка, мабуть, працює на ФСБ, як і товариш Бородай, який сам і заснував цей «Союз».

– А з цього листування зрозуміло, чи отримали вони нові візи? Чи були їм продовжені старі? Це туристичні візи або якісь інші?

– В одного, по-моєму, була якась робоча віза або бізнес-віза. Чи отримали вони нові візи, ми точно не знаємо. Найімовірніше, це не перше таке прохання. До мене з таким проханням чомусь не звертаються. Раз звертаються до цих людей, значить, вони можуть якось у цьому допомогти. Мабуть, і допомагають. І не тільки з візами. В архіві, що потрапив до нас, багато листів приблизно такого змісту: «Можете підтвердити, що я воював у батальйоні?» І вони висилають довідки. Також багато листів проливають світло на внутрішній світ «Новоросії», на те, що там відбувається. Припустімо, пише який-небудь донецький бізнесмен «особисто Бородаєві» і розповідає: «Ви знаєте, в мене «віджали» позашляховик «Лексус RX 350», люди якогось «Хмурого», наприклад. Можете на нього вплинути, щоб мені мій позашляховик повернули?» Також велика кількість листів про допомогу пораненим, це взагалі великий пласт. Надсилаються, припустімо, «мейли» зі списком особового складу: треба допомогти такому-то, такому-то, такому-то. Йде обмін інформацією: хто він, що він. Потім виставляється, грубо кажучи, рахунок, і хтось його оплачує. Суми, які там проходять, це мінімум десятки тисяч рублів на одного пораненого. Доходить до сотні тисяч рублів. Ще цікавіше дізнатися, де ж вони лікуються. Тому що, звичайно, вони надсилають довідки, їм потрібно підтвердження, що людина була поранена. Вони висилають довідки від угруповання «ДНР» із печатками – з печатками російських військових госпіталів із Ростова-на-Дону. Потім у подальшому листуванні ми дізнаємося, що ці люди переводяться до військових госпіталів Санкт-Петербурга. Я не думаю, що якісь громадські організації можуть просто так переводити хворого з одного військового госпіталю в який-небудь госпіталь ветеранів у Санкт-Петербурзі, звідкись брати сотні тисяч рублів на їхнє лікування.

– Повернімося до бригади «Привид» Олексія Мозгового, в якій, імовірно, числилися ці іноземці. Після смерті Мозгового бригада була розформована і ввійшла, принаймні формально, до складу «народної міліції» угруповання «ЛНР». Опубліковане вами листування датується недавнім часом, березнем 2016 року, так що, виходить, у «народній міліції ЛНР» індійці служать пліч-о-пліч із чилійцями і фінами?

– Виходить, що так. «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» Ось вони і об’єдналися в «Новоросії». Хоча батальйон «Привид» офіційно і розформований, але це ж упізнаваний бренд. Одна річ – говорити: «Я працівник «народної міліції ЛНР». Це не звучить. А говорити: «Я представник того самого легендарного батальйону «Привид»!» – це вже звучить зовсім по-іншому. «Я воював зі Стрєлковим іще в першому батальйоні!» Або «Я був у «Бетмена»!» Був він у «Бетмена», не був він у «Бетмена», воював він за «Привид» чи він просто біля «Привида» проходив – перевірити вже важко. Але любов до красивих легенд є.

– Ви, напевно, вивчали не тільки листування, а й профілі в соціальних мережах цих іноземців. Який типовий портрет такої людини? Що взагалі має бути в голові в індійця, що живе в Новій Зеландії, щоб він проїхав півсвіту заради війни в далекій Україні?

– В основному це люди лівих ідей. У них у соціальних мережах часто зустрічаються фото з якихось антифашистських мітингів. Але це ж не означає, що вони антифашисти. Просто в них якийсь такий свій лівацький спосіб життя: червоні прапори, Че Гевара, «червоні партизани». Такий революційний флер. Ми можемо побудувати такий ланцюжок: «лівий світ», Радянський Союз, Росія. Хто себе асоціює з Радянським Союзом? Це якраз Росія, Путін. Антиамериканізм, «ось вони всім зараз покажуть». Це бажання воювати, як тоді Че Гевара проти американців. «Ми тут, на Донбасі, цим «піндосам» покажемо!» А де ще я це можу показати? Гренади вже немає, іспанська війна відгриміла. Поїду, значить, воювати за «Новоросію».

– Із іншого боку, і на боці добровольчих українських батальйонів, це достеменно відомо, воювали представники іноземних держав.

– Звичайно, воювали і воюють, але це теж поодинокі особи. Просто в багатьох країн є, скажімо так, свої порахунки і питання до Росії. Я цілком можу зрозуміти, чому люди, які воювали проти Росії у Грузії у 2008 році, тепер знову їдуть воювати в Україні проти Росії. Тому що в них є до Росії особисті порахунки. Я можу чудово зрозуміти, чому воюють якісь представники балтійських або східноєвропейських країн. Це ще, принаймні, можна якось пояснити. А чому бразильці воюють за «Новоросію»? Це добре запитання для психологів.

– Про одного з іспанців, який згадується у вашому листуванні, відомо, що він був затриманий на деякий час в Іспанії, куди він повертався у відпустку, але був відпущений через брак будь-яких доказів участі в цій війні, повернувся на Донбас, і зараз він знову там. Чи відомо вам про реакцію в якихось інших країнах на появу прізвищ їхніх громадян у таких розслідуваннях, у таких «витоках»? Чи виявляють правоохоронні органи цих країн інтерес до людей, своїх громадян, які є фігурантами таких розслідувань?

– Формально їх, напевно, посадити нема за що. Так, у когось є фотографія з автоматом. Але за участь? Тут потрібне вже відео. З іншого боку, по-моєму, в Балтії вже винесли перший вирок, людину реально посадили. У Молдові теж уже був винесений такий вирок. Але чи треба таких людей садити? Не певен. Можливо, просто треба знати, що вони є, що в них була така передісторія, в разі чого просто стежити за колом їхнього спілкування. Я не знаю, чи треба їх відразу затримувати. А стежити за тим, із ким вони спілкуються, хто на них виходить, що вони публікують у своїх соціальних мережах, чи дотримуються вони далі своїх ідей – ось за цим, я думаю, багатьом спецслужбам буде дуже корисно подивитися.