Туреччина прагне отримати від Європейського союзу безвізовий режим для своїх громадян. Але для цього ця країна, що є нині одним із головних шляхів до ЄС для мігрантів, має запровадити суворіші візові правила для інших. Такі вимоги є приводом висловлювати невдоволення і в Туреччині, і за її межами.
Туреччина, яка вже майже 15 років вважається кандидатом на вступ до Європейського союзу, вже давно прагне від ЄС безвізового режиму для своїх громадян. На недавньому саміті Євросоюзу й Туреччини з питань міграції Анкара, за повідомленнями, у принципі домоглася того, що отримає такий режим уже влітку – в обмін на те, що залишатиме в себе більшу частку мігрантів, які прямують до ЄС через турецьку територію. Переговори про деталі ще тривають; як очікують, про остаточну домовленість мали б повідомити 18 чи 19 березня.
Але хоча зараз криза з мігрантами, як виглядає, допомогла Туреччині прискорити цю поступку з боку Євросоюзу, переговори про це велися вже тривалий час. І з боку ЄС до Анкари є чітка вимога: зробити суворішою нині вельми ліберальну турецьку візову систему. Адже нині до Туреччини без віз можуть прибувати громадяни майже 80 країн чи територій, а для ще понад 40 країн діє полегшений режим електронних віз, що отримуються через інтернет. Брюссель пропонує, щоб Анкара взяла за зразок доволі сувору візову політику самого Європейського союзу.
Під загрозою туризм
Громадяни України, що нині мають до Туреччини безвізовий в’їзд із такою метою, як туризм чи бізнес, на термін до 60 днів, найімовірніше, не потерплять від очікуваних змін із турецького боку: адже їм, як очікують, найближчим часом ЄС теж надасть безвізовий режим, коли Київ виконає всі необхідні умови.
А от, скажімо, в Казахстані непокояться цілком серйозно. Зокрема, в туристичних агентствах. Внутрішнього туризму в Казахстані по суті не існує, а зовнішній орієнтований у першу чергу на Туреччину – і далеко не в останню чергу саме через нинішній безвізовий режим до цієї країни для казахстанців, хоч і тільки на 30 днів, звертає увагу Даурен Джумаділов, керівник одного з турагентств у найбільшому місті Казахстану Алмати. Як кажуть казахстанські туристичні оператори, в разі запровадження турецьких віз для громадян країни їм, найімовірніше, доведеться цілком змінювати пріоритети.
Невдоволених не бракує й у самій Туреччині, де туристична галузь є значним джерелом прибутків і одним із найбільших працедавців. Через запроваджені Росією минулої осені заборони російським турагентствам організовувати відпочинок у Туреччині там уже зазнають втрат: у січні в курортному регіоні Антальї росіян було на 81 відсоток менше, ніж рік тому.
Тож тепер Анкара не прагне ускладнювати відвідини країни туристам зі, скажімо, Єгипту, Ізраїлю, Азербайджану чи Ірану, які починають займати місце росіян. «Нинішній ліберальний візовий режим спричинений значною мірою тим, наскільки Туреччина потребує туристів», – каже Мурат Більхан, заступник голови Турецько-азійського центру стратегічних досліджень у Стамбулі.
Без візи до Туреччини, через море до Греції
Та з іншого боку, на іншій шальці терезів для Туреччини не тільки безвізовий режим до ЄС, а й зменшення власних витрат на утримання сотень тисяч мігрантів, що нині перебувають у цій країні, прибувши до неї завдяки вільному візовому режимові в намаганні дістатися до Європи – це не рахуючи більш ніж 2 мільйонів біженців із Сирії, яких прийняла Туреччина.
За даними Європейського союзу, з 1 мільйона 200 тисяч мігрантів, які дісталися до країн ЄС 2015 року, 888 тисяч прибули саме через Туреччину. Найбільше з них сирійців, афганців та іракців, але чимало й марокканців, пакистанців, бангладешців, сомалійців, алжирців чи ліванців.
Але оглядачі також звертають увагу, що Євросоюз, рекомендуючи Туреччині свої власні візові вимоги, не вимагає запроваджувати їх беззастережно, і врешті Анкара сама буде вирішувати, як досягти своєї мети. «Не думаю, що ЄС перебуває в тому становищі, щоб вимагати чогось від Туреччини, але, звичайно, може ввічливо попросити», – вважає Аманда Поль, чільний політичний аналітик Центру європейської політики у Брюсселі й фахівець із турецьких питань.
Нині громадян «безвізових» країн, що прибувають до Туреччини, на кордоні ніяк не перевіряють, аби був паспорт чинний; тим, хто отримав електронні візи, мали б перевірити принаймні підстави для цього – але на практиці турецькі прикордонники нерідко цього теж не роблять.
Та останнім часом Туреччина вже здійснила кілька кроків, щоб ускладнити в’їзд до країни громадянам низки держав, що, як вважають, становлять найбільшу загрозу неконтрольованої міграції. Зокрема, Анкара скасувала можливість отримати майже автоматичну візу на кордоні для іракців – тепер вони мусять наперед звертатися до турецького консульства за звичайною візою. Так само візи тепер вимагаються від громадян Сирії, що прибувають до Туреччини з третіх країн – хоча тих, хто безпосередньо переходить сирійсько-турецький кордон, далі впускають безперешкодно як шукачів притулку від війни. Та Євросоюз хоче від Анкари більшого.
Матеріал готували Charles Recknagel та Сергій Драчук
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
