Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Неймовірно, але це сталося – 5 березня до Кремлівської стіни прийшли кілька сотень людей і поклали вінки і засипали могилу Сталіна гвоздиками. Судячи з репортажів, деякі плакали, стоячи на колінах перед бюстом радянського диктатора, і навіть хрестилися. Патріарх Кирило, хоча і захищав Сталіна, але богослужіння поки боїться проводити і на ікони з ликом Джугашвілі не звертає уваги. Через 63 роки населення перебуває в розгубленості – чи то знову їм потрібна «сильна рука», чи то бояться образити Путіна, який так і не став повноправним замінником Сталіна.
Як можна народу пропонувати те, чого він ніколи не знав? Який плюралізм, яка свобода слова після багатовікової цензури і радянської пропаганди?
Якщо згадати межу 2000 року, то населення, втомившись від нетверезого і вкрай хворого Єльцина, на «ура» прийняло появу Путіна. Ознак сталінізму на його обличчі зовсім не було – ні вусів, ні віспин, ні м'ясистого носа, ні акценту. Навіть зростом Путін нижчий за Сталіна. Але радянський народ не обдуриш – він точно знав, що на зміну «дерьмократу» Єльцину обов'язково має прийти нова «сильна рука». Народ втомився від демократії російського розливу – від необхідності дискутувати і ходити на вибори з різними кандидатами, від знахабнілих американців, які ні за що мали «велику державу», від дивних слів «курс», «біржа», «менеджмент», ще більш ненависних народові, ніж горбачовський «плюралізм».
Як можна народу пропонувати те, чого він ніколи не знав? Який плюралізм, яка свобода слова після багатовікової цензури і радянської пропаганди? Радянські люди сахалися від можливості покритикувати начальство, плуталися в словах і вимовляли сакраментальне – «в СРСР сексу немає». Свободу радянські люди сприйняли як можливість вихлюпнути свої образи – сусіда обізвати, начальника обматюкати і сказати, що це – критика, в чуже ліжко залізти з камерою, а потім показати на весь світ. А як тільки радянські співмешканці стали нагадувати про те, що їх колись захопили, знищили їхню мову і культуру, росіяни образилися і почали мстити. Казки про сепаратистів вигадали трохи пізніше, головне було – покарати за бажання бути вільним.
У Росії можна назвати себе ким завгодно – демократом, лібералом, «правою справою», «лівою справою», все одно Сталін визирає з-за плеча і хитро посміхається
Насправді, Єльцин був таким саме сталіністом: публічно Сталіна не хвалив, вилаяв пару разів, але діяв, як Сталін – почав війну в Абхазії та Південній Осетії, в Придністров'ї й Карабасі, потім – у Чечні. Сталін був гуманнішим (прости, Господи, за таке порівняння) – він просто виселяв, Єльцин став вбивати з «Градів» і бомбити літаками. При цьому в усьому світі, який так понадіявся на Єльцина як на «демократа», почали розуміти, що в Росії можна назвати себе ким завгодно – демократом, лібералом, «правою справою», «лівою справою», все одно Сталін визирає з-за плеча і хитро посміхається.
Путін лише рік кокетував, багато говорив про демократію і свободу, потім став чинити так, як йому було доручено старшими товаришами-чекістами – «підняти з колін» і «відновити колишню міць». Для втілення, а у чекістів завжди бажання переважало над можливостями, не вистачало багатьох факторів, які були 25-30 років тому – цензура, пропаганда, «залізна завіса», планова економіка. Цензуру і пропаганду відновити виявилося легко – кого закрити, кого залякати, дати багато грошей лояльним. Здавалося, народ так скучив за брехнею, що вмовляти дивитися нову пропаганду і їй вірити не вартувало й праці. Потім стало зрозуміло, що планова економіка і «залізна завіса» – дві складові, які відновити зараз неможливо. Спочатку необхідно закрити кордони, потім відновити колгоспи. Навпаки не виходить.
Продуктові бульдозери – це не економічна акція, це особиста помста Путіна всім: Заходу – за незговірливість, росіянам – за те, що звикли до смачних продуктів, які відволікають від процесу вставання з колін. Насправді, для Путіна розчавлені фрукти й овочі на смітниках – це його бачення ГУЛАГу. Населення навряд чи готове підтримати масові розстріли неугодних співвітчизників, але пару ж треба випустити – ось і пустили під бульдозерні траки «чуже», не властиве для росіян – хамон, сервелат, ананаси й персики. Путін наполегливо пропонує росіянам стати такою ж сволотою, як 25 років тому, але заважає одна обставина – церква.
Керівники російських конфесій навчилися маніпулювати – коли треба, закривати очі на Біблію, Тору або Коран і проповідувати війну, жорстокість і лицемірство
На відміну від Леніна і Сталіна, Путін вирішив церкві дати волю на все, в обмін на підтримку. Тепер церква, і не тільки офіційна РПЦ, але і муфтій, і головний рабин мовчать щодо путінських воєн і зростаючого націоналізму. Вони, як і в радянські часи, сидять у президії або в перших рядах партеру, вони знають, що написано в Конституції, вони знають про «відокремлення від держави», але розуміють, що влада без них обійтися не може – комунізму немає, а Путін на роль вождя не надто скидається, вождь у Росії має вбивати і карати, тоді його будуть любити. Путін вбиває недостатньо. Керівники російських конфесій навчилися маніпулювати – коли треба, закривати очі на Біблію, Тору або Коран і проповідувати війну, жорстокість і лицемірство.
Невбиті жертви приходять дякувати за те, що залишилися живими. І це не їхня заслуга, це «недопрацювання» Сталіна
Повернімося до «скотомогильника», Кремлівської стіни. Колись разом, а тепер порізно, але поруч лежать два творці жахливої радянської імперії. Дідусі та бабці приходять до погруддя Сталіна, падають навколішки і несамовито хрестяться. Інші дідусі та бабці ходять із червоними прапорами комуністів з ликами Ісуса та іконами Леніна і Сталіна. Дивна картина, що нагадує радше божевільню, коли невбиті жертви приходять дякувати за те, що залишилися живими. І це не їхня заслуга, це «недопрацювання» Сталіна. Важко уявити, скільки мільйонів людей ще полягли б у братських могилах розстрільних полігонів, якби Сталін благополучно б не помер.
Всі ці дідусі та бабусі навіть не сміють припустити причину, через яку недовчений семінарист став грабіжником банку, поет-романтик перетворився на кровожерного диктатора. Що з 1922 року Сталін був вірним продовжувачем справи Леніна зі знищення церкви та розстрілу священиків. Що ректор перших років навчання Сталіна в семінарії митрополит Серафим (Мещеряков) був розстріляний у 1933 році за постановою однієї з «трійок», створених за рішенням того ж таки Сталіна. Що не лише Сталін мав незакінчену релігійну освіту, майбутніми священиками мали стати Анастас Мікоян, Микола Подвойський, Олександр Воронський, Миха Цхакая та багато інших. Хіба не за Сталіна був підірваний у Москві Храм Христа Спасителя і десятки тисяч інших церков, мечетей, синагог і дацанів?
Сталіну вдалося створити 200-мільйонну колонію рабів, для яких не було ні моральних цінностей, ні релігійних – тільки пропаганда й ідеологія, заснована на брехні та лицемірстві
Сталіну вдалося створити 200-мільйонну колонію рабів, для яких не було ні моральних цінностей, ні релігійних – тільки пропаганда й ідеологія, заснована на брехні та лицемірстві. Нинішні дідусі та бабусі розгублені – вони звикли жити в тій країні, коли о 6 ранку гімн, потім черга в магазин, партзбори, профзбори, увечері програма «Час» і обговорення за вечерею підступів світового імперіалізму. Ідеологія була вибудувана на ненависті до всіх, так у рабів заведено. І їжа їм потрібна, щоб підтримувати біологічне життя, а не насолоджуватися нею. Й ідеологічний вибір дуже маленький – православ'я, потім його знищення і натомість марксизм-ленінізм, потім знову православ'я разом з путінізмом. Жити в пеклі і мріяти про рай. Ховати розстріляних і любити диктатора. Божевільня.
Ви думаєте ці старці хрестяться на Сталіна? Мені здається, що вони помічають себе мішенями – якщо Сталін їх вчасно не розстріляв, то хоча б Путін це зробить.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
