«Це нонсенс – переслідування цілого народу за екстремізм» – правозахисниця

У Сімферополі 3 березня відбулося перше засідання суду, на якому підконтрольна Росії прокурор Наталія Поклонська зажадала визнати Меджліс кримськотатарського народу екстремістською організацією. Чим загрожує заборона діяльності Меджлісу, чи є шанс, що суд ухвалить рішення не на користь прокуратури і як ідуть справи із самоврядуванням корінних народів у Російській Федерації? Про це говоримо з першим заступником голови Меджлісу Наріманом Джелялом і координатором Польового правозахисного центру в Криму Олександрою Криленковою.

Російський прокурор Криму Наталія Поклонська передала колегії суддів папку документів, які, на її думку, свідчать про те, що Меджліс є екстремістською організацією, яка підлягає забороні. Загалом вона надала близько 50 аркушів копій документів і 7 компакт-дисків. Це, передусім, установчі документи Меджлісу кримськотатарського народу, а також докази нібито протиправних дій лідерів організації – наприклад, їх причетність до заворушень на державному кордоні в травні 2014 року і диверсійна діяльність у листопаді 2015 року. Наступне засідання суду заплановане на 10 березня.

– З нами на зв'язку перший заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Наріман Джелял. Наріман-бей, у звинуваченнях Поклонської фігурують заворушення на державному кордоні 3 травня 2014 року і диверсійна діяльність у листопаді 2015-го – судячи з усього, це громадянська акція блокади Криму. Чи були офіційні рішення Меджлісу щодо цих подій?

​Джелял: Такі твердження прокуратури, як і спроба продемонструвати екстремістську діяльність Меджлісу, абсолютно необґрунтовані, тому що 3 травня ніякого мітингу, санкціонованого або несанкціонованого, не готувалося. 2 травня було рішення Меджлісу організувати мирну акцію зустрічі легендарного правозахисника, лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва. Згідно із законодавством РФ, під поняття публічного масового заходу така акція ніяк не підпадає. Відповідно, вона не вимагала жодних документів, повідомлень тощо. Люди просто поїхали зустріти відому людину, яку вважають авторитетною, поважають.

Те, що відбувалося потім – це вже цілий ланцюг подій, у результаті яких кримських татар намагалися звинуватити в спробі перетину державного кордону, потім самі ж відмовилися від цього, і в результаті близько 5 осіб покарали за напад на представників влади. Як ми знаємо, 4 людини отримали відповідні вироки. На цьому справа, власне, і закінчилася. У той час, тобто 3 травня 2014 року і в наступний період, ні прокуратура, ні хто-небудь іще не висував Меджлісу якихось претензій із приводу організації несанкціонованого мітингу. А тепер, ось уже майже два роки потому, згадують про ці події і кажуть – мовляв, ви порушили закон. Ну вибачте, є поняття адміністративної позовної давності, всі терміни упущені, забудьте.

Що стосується громадянської блокади, то всім відомо, що її ініціаторами виступили два народних депутати, один з яких є головою Меджлісу. Але фактично координатором блокади і головним ідейним натхненником був відомий бізнесмен Ленур Іслямов – сьогодні він радше навіть не бізнесмен, а громадський активіст, який не є ні делегатом Курултаю, ні членом Меджлісу кримськотатарського народу. Оскільки ми є представницьким органом, кожен член Меджлісу має свою позицію з приводу підтримки або критики блокади, але жодного колективного, колегіального рішення щодо ініціювання, організації та участі в блокаді Меджліс не ухвалював. Відповідно, всі спроби нас звинуватити абсолютно необґрунтовані.

– Наріман-бей, чи ви вже ознайомилися з так званими доказами, які надала Наталія Поклонська? Які ще обґрунтування екстремістської діяльності Меджлісу фігурують в справі?

Джелял: На наш погляд, ті документи, які надала нам Поклонська ще 15 лютого, не мають особливої ваги. Ті докази, які долучила прокуратура вчора, до нас у руки ще не потрапили. Наразі нам іще не передали копії цих матеріалів, обіцяють зробити це упродовж дня. Там набір документів, які можна групувати таким чином. Це постанови про порушення низки кримінальних справ стосовно Рефата Чубарова, Мустафи Джемілєва, кола невстановлених осіб щодо блокади. Але сама постанова про порушення справи не є доказом чого-небудь, тому що провину потрібно ще довести під час судового розслідування. Потрібно дочекатися вироку суду, щоб сказати, що сталося і чи можна вважати це незаконним і злочинним.

Ще групу документів можна характеризувати як застереження, які масово оголошувалися членам Меджлісу і громадським активістам. Але застереження – це документ, який можна перефразувати так: «Ми просимо вас не робити яких-небудь протизаконних дій». Знову ж таки, цей документ не може бути доказом уже вчиненого правопорушення. Є два попередження, які висунуті Рефату Чубарову пані Поклонською 4 травня і 5 липня 2014 року. Але самого факту вручення не зафіксовано, вони були оголошені усно, є відеозаписи в інтернеті. Знову ж таки, вони адресовані Рефату Чубарову як голові Меджлісу. Але, згідно із законодавством, попередження мають оголошуватися самій організації. Такого формулювання ми не зафіксували, хоча, думаю, саме на ці документи прокуратура буде максимально посилатися в своїх спробах довести протизаконний характер нашої діяльності.

– Наріман-бей, давайте уточнимо. Претензії у правоохоронних органів можуть бути хоч до всіх 33 членів Меджлісу, персонально до кожного. Але, згідно із законом, вони мають знайти протиправну складову в рішеннях колегіального органу, оформлених у вигляді якихось документів? Чи є претензії саме до колегіальних рішень Меджлісу?

​Джелял: У тому-то й справа. Якщо ви почитаєте сам позов, то побачите, що він весь ґрунтується на діях Чубарова, Джемілєва і знову Чубарова. Згідно з положенням про Меджліс, голова дійсно має повноваження представляти Меджліс. Але пан Чубаров є дуже публічною людиною, він народний депутат України, він президент Всесвітнього конгресу кримських татар, голова Меджлісу. Він бере участь в багатьох процесах і десятки разів на день дає коментарі та інтерв'ю, бере участь у телепрограмах. Як розрізнити, де він озвучує позицію Меджлісу, де він говорить як народний депутат і так далі? Саме тому наша позиція дуже чітка. Колегіальна офіційна позиція Меджлісу виражена винятково в його офіційних рішеннях, заявах і зверненнях, які були ухвалені відповідно до процедури і опубліковані на офіційному сайті Меджлісу. Ми виходимо з цього. Але прокуратура, думаю, буде доводити протилежне.

– Я озвучу думку національного лідера кримських татар Мустафи Джемілєва, який керував Меджлісом з 1991 до 2013 року. Він зазначив, що «судова заборона представницького органу дозволить Росії посилити репресії в Криму. 33 члени Меджлісу кримськотатарського народу під прямою загрозою, не рахуючи 5-6 колаборантів, включаючи муфтія, які працюють із владою». Окрім того, під ударом і вся система самоврядування – це регіональні меджліси, ревізійна комісія Курултаю. В цілому безпосередня небезпека загрожує 2300 людям, які задіяні у всіх структурах кримськотатарського самоврядування. До нашої розмови приєднується координатор Польового правозахисного центру в Криму Олександра Криленкова. Олександро, чи були за попередні 25 років у Росії спроби забороняти представницькі органи корінних народів?

Криленкова: Я не фахівець щодо корінних народів, але, наскільки знаю, не було.

– На території Росії є парламент народу саамів на Кольському півострові. Він теж ніде не зареєстрований, і, як на мене, прекрасно співпрацює з місцевою владою для захисту інтересів саамського народу, який є національною меншиною і корінним народом. Хоча повноваження цього парламенту теж не виписані в законодавчому полі. Як поводяться в Росії з іншими корінними народами?

​Криленкова: У Росії з корінними народами поводяться по-різному, протягом історії країни були різні періоди. Але, тим не менш, практика переслідувань за екстремізм досить нова. І, звичайно, це нонсенс – переслідування цілого народу за екстремізм, якщо говорити про Меджліс як представництво народу.

– Що загрожує представникам Меджлісу? Тим 2300 людям, які обрані до місцевих меджлісів?

​Криленкова: Насправді, із самої заяви прокуратури не дуже зрозуміло, проти кого вона висунута. Мається на увазі тільки центральний Меджліс чи ж вся система меджлісів? Чи входить туди Курултай? Оскільки в якості доказів додаються матеріали щодо дій окремих людей, а також рішень і Курултаю, і меджлісів, то, якщо рішення буде ухвалене, це буде дамоклів меч над усіма людьми. Наступним кроком може бути, наприклад, висунення звинувачень будь-якій людині, а в якості доказів можуть фігурувати матеріали про визнання Меджлісу екстремістською організацією.

– Тобто кому завгодно з кримських татар можуть приписати участь в діяльності Меджлісу?

Криленкова: Якщо можна звинуватити Меджліс за фактом участі будь-якого з кримських татар в якийсь діяльності, то чому не можна навпаки – висунути будь-якому кримському татарину звинувачення в екстремізмі на підставі того, що Меджліс – нібито екстремістська організація?

– Олександро, можливо, це некоректне питання, але чи можете ви спрогнозувати рішення суду?

Криленкова: Ні, на жаль. У нашій дійсності прогнозувати рішення суду неможливо.

– Тобто ви припускаєте, що суд може відкинути звинувачення прокуратури?

Криленкова: Все буває.

– Чи посиляться, на ваш погляд, міжнародні санкції проти Росії в разі заборони Меджлісу?

Криленкова: На жаль, це не в моїй компетенції. Я абсолютно не знаю, якою буде реакція міжнародної спільноти. Але Меджліс настільки важливий, настільки відомий на міжнародній арені, що якісь міжнародні рухи абсолютно точно будуть.

– Наріман-бей, повернімося до питання спроб заборони представницьких органів корінних народів. Чи володієте ви інформацією про те, як функціонують представницькі органи на зразок парламенту саамського народу в Росії, який не вписаний у законодавче поле?

​Джелял: Ми спробували дослідити досвід життя корінних народів у Росії. Звичайно, часу недостатньо, цьому потрібно приділити більше уваги. Дійсно, ми натрапили на інформацію про спробу народу саамів скористатися нормами Декларації про права корінних народів і, як їхні співвітчизники в Норвегії, Фінляндії і Швеції, створити парламентські структури. Хоча нагадаю, що в скандинавських країнах парламенти саамі як корінного народу – це офіційні структури, статус яких, повноваження, фінансування, система обрання визначені спеціальним законом. У Росії ж саамі живуть на Кольському півострові. Вони досить нечисленні, навіть в порівнянні з кримськотатарським народом. Їхній парламент не зареєстрований, хоча в статуті Мурманської області РФ саамі офіційно названі корінним народом Кольського півострова, що я вважаю великим досягненням у порівнянні з ситуацією навколо кримських татар. У Росії триває дискусія, наскільки потрібний саамський парламент, чи не пахне це націоналізмом і сепаратизмом. Але вони поводяться досить спокійно, відстоюють інтереси своєї нечисленної громади. Є спроби російських козаків також відстоювати право на самоврядування. У 1990-ті роки навіть був зареєстрований відповідний законопроект, але він не був підтриманий, здається, його навіть зняли з порядку денного Держдуми РФ. Були ухвалені інші нормативні акти, що передбачали половинчасті рішення.

– Наріман-бей, поданий прокуратурою позов вже встигли розкритикувати низка міжнародних організацій. Зокрема, дії російських силовиків засудили голова моніторингової місії ООН і Міжнародна федерація з прав людини. Чи є в ситуації, що склалася з переслідуванням Меджлісу, відповідальність української влади? Адже за 23 роки вони ніяк не вписали систему Меджлісу і Курултаю в законодавче поле. Якби це було вписано в законодавче поле України, складніше було б переслідувати Меджліс? Чи це не зупинило б російську владу?

Джелял: Свого часу ми мали великі проблеми з українськими правоохоронцями і владою. Історія не любить умовного способу. Інша справа, що в цьому випадку українська влада має шанс виправляти ситуацію і надавати підтримку представницькому органу кримських татар, як це було зроблене в березні 2014 року відповідною постановою. Тим часом, я вважаю, що в Україні законодавство все ж м'якше щодо питань переслідування будь-кого. Хоча, звичайно, ці можливості теж залишаються. Проблема в тому, що Меджліс займає конкретну політичну позицію. Саме вона і є головним каталізатором дій кримської російської влади стосовно нього.