Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Чи можна було уявити собі ще кілька років тому, що слова «Крим», «етнічні чистки» та «2016» будуть зустрічатися в одному реченні? Але сон розуму здатний породжувати і таких чудовиськ. Минулого року знаменитий Тімоті Снайдер застеріг світ, сказавши, що трагедії, подібні до Холокосту, можуть повторитися. Чи бачимо ми в Криму втілення його страшного пророцтва?
Минулий тиждень був відзначений двома принципово важливими і дуже болючими питаннями, озвученими у Фейсбуці. По-перше, чи можна говорити про утиски в сьогоднішньому Криму самих лише кримських татар, і чи не губляться за ними постраждалі слов'яни? І, по-друге, чи доречно говорити про переслідування кримських татар за етнічною ознакою, або все-таки треба говорити про політичний підхід? Майбутня заборона діяльності Меджлісу в Криму загострила обидва питання вкрай, змусивши з'явитися в мережах це найстрашніше словосполучення «етнічні чистки».
Кримські татари «на материку» і чутливіші до проблем своїх одновірців на півострові, і краще організовані в медіасфері
Відповідь на перше питання, по суті, досить проста. Кримські татари «на материку» і чутливіші до проблем своїх одновірців на півострові, і краще організовані в медіасфері, тому не дивно, що прізвища кримців найчастіше фігурують у повідомленнях ЗМІ. Не кажучи вже про те, що і самих кримських татар серед жертв окупантів арифметично більше. Так що тут ні до кого жодних претензій висувати не слід, варто всім разом активніше працювати над фіксацією порушень прав людини в Криму.
Друге питання набагато важливіше, адже відповідь на нього має визначати і наші майбутні дії. Прихильники «політичного» підходу звертають увагу на те, що а) не тільки кримські татари/мусульмани піддаються репресіям, а й представники всіх національних і релігійних груп, і б) частина кримців взагалі обласкана новою «владою», взяти того ж Руслана Бальбека. Коли мали місце «справжні» етнічні читки в Боснії або Руанді, кажуть вони, такого не спостерігалося, отже, в Криму – саме політичні репресії.
Від цих аргументів не можна просто так відмахнутися, тому розгляньмо їх по суті. Ну і почнемо, само собою, зі звернення до історії – учительки життя. Востаннє питання про співвідношення кількостей і якості жертв у глобальному масштабі порушувалося, природно, при вивченні результатів Другої світової війни, і, зокрема, Голокосту.
Труднощі виникають, коли обивательський, «арифметичний» погляд стає фундаментом для «глибокодумних висновків». Приміром, що Голокост – це не унікальна трагедія, а «звичайна справа»
Цілком очевидно, що внаслідок війни і терору гинули не тільки євреї, і суворо кажучи, за числом абсолютних втрат вони поступаються іншим народам, тим же німцям, українцям, росіянам і тим паче китайцям. Однак сама собою констатація цього факту нічого нам не дає (і нічим особливим не загрожує). Труднощі виникають, коли такий обивательський, буквально «арифметичний» погляд стає фундаментом для «глибокодумних висновків». Приміром, що Голокост – це не унікальна трагедія, а «звичайна справа». Або що «інші постраждали більше, чому їм не платять компенсації?». Або навіть, що євреї «всіх дістали» своїми розмовами про геноцид.
Але якщо з рівня «арифметики» піднятися на сходинку вище, до рівня «алгебри», то нам відкривається зовсім інша картина. Ми побачимо, наприклад, що жодній іншій етноконфесійній групі не було завдано такої шкоди, як євреям (в широкому сенсі, тобто включаючи кримчаків) відносно кількості населення. У Східній Європі загинули три чверті всіх євреїв, а в Литві, наприклад – 90%.
А на рівні «математичного аналізу» виявиться, що Голокост, на жаль, досяг першої з поставлених цілей. Європейське єврейство як соціокультурний феномен припинило своє існування повністю, навіть якщо окремі групи євреїв уникли фізичного знищення. В Україні це особливо помітно – «єврейські містечка», невід'ємна частина українського історичного ландшафту упродовж багатьох століть, просто зникли з лиця землі, і неважливо, чи вціліли їхні мешканці.
Повернімося до сучасного Криму.
Завдяки наполегливій і скрупульозній роботі громадянського суспільства (не держави, на жаль) було надійно встановлено і зафіксовано 217 порушень прав людини, здійснених окупаційною владою на півострові з лютого 2014 року до лютого 2016-го року. Кількість жертв, насправді, ще більша, адже в деяких випадках порушувалися права двох-трьох осіб одночасно.
Якби репресії в Криму мали винятково «політичний» характер, то кількість постраждалих кримських татар була б порівнянна до їхньої частки в населенні півострова – 12-13% або 26-28 осіб
А тепер увага. Якби репресії в Криму мали винятково «політичний» характер, якби кримська «влада» була б нехай викривленою, але «справедливою», то кількість постраждалих кримських татар була б порівнянна до їхньої частки в населенні півострова – 12-13% або 26-28 осіб. В реальності ж приблизно 100 випадків із 217 пов'язані з українцями, росіянами, турками або представниками інших національностей, а 117 епізодів, які залишилися, стосуються саме кримців. Та ж картина спостерігається серед убитих, викрадених і зниклих безвісти кримчан: 9 українців і росіян, 12 – кримських татар.
Більше, ніж кожен другий потерпілий, зниклий або загиблий – кримський татарин. При тому, що кримський татарин – тільки один із восьми жителів півострова. І це – лише на «алгебраїчному» рівні.
Більше, ніж кожен другий потерпілий, зниклий або загиблий – кримський татарин. При тому, що кримський татарин – тільки один із восьми жителів півострова
А на рівні «матаналізу» ми бачимо дворічні наполегливі спроби окупаційної влади зруйнувати саму цілісність, саму спільність кримських татар, перетворити кримців з народу в населення. Для цієї мети в хід йдуть і вбивства, і викрадення, і обшуки, і переслідування незалежних кримськотатарських ЗМІ, і підтримка «правильних» кримських татар для поглиблення розколу суспільства, і заборона діяльності Меджлісу, врешті-решт. Роз'єднання кримців – ось мета росіян.
Залякати, придушити і зламати одного завжди легше.
І якщо систематичний російський терор досягне мети, то нечисленні, загалом, кримці втратять свою головну перевагу – згуртованість і єдність духу, і з часом поодинці розчиняться поміж сусідів. Стратегія «кожен сам за себе» не спрацює. Ця втрата буде непоправною.
І якщо це не етнічні чистки, то що ж тоді таке етнічні чистки?
Не сперечайтеся про слова, думайте про сенси.
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
