Через бойові дії на сході України й окупацію Криму свої домівки були змушені залишити 167000 дітей. Про це в ефірі Радіо Свобода повідомив директор департаменту захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики України Руслан Ковбаса. За його словами, до цього числа входять лише ті, хто зареєстрований в управліннях праці та соціального захисту населення. Чиновник також повідомив, що частину дітей вивезено до Росії. За неофіційними даними, які мають громадські організації, на окупованій території залишилось більше двох тисяч дітей, які позбавлені батьківського піклування.
На цьому тлі російська окупаційна влада скрізь використовує пропаганду і психологічний тиск проти школярів і дітей.
Олег Смирнов, керівник кримського інформаційно-дослідницького центру «Інтеграція і розвиток» ще у жовтні 2014 року відзначав використання методів тиску і психологічної обробки дітей у старших класах Криму у зв’язку із нав’язуванням окремих ідеологізованих предметів і пригніченням індивідуальності новими російськими господарями.
У травні 2015 року прес-служба прокуратури Луганщини повідомила про те, що в Луганській області неповнолітній хлопець збирав інформацію про дислокацію військових частин і підрозділів Збройних Сил України й передавав її терористам. Неповнолітньому оголошено підозру у скоєнні кримінального злочину, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України (створення терористичної групи чи терористичної організації). Юнак перебуває під вартою, досудове розслідування триває.
Пенсіонер міста Торез Мирослав Тямущий у жовтні 2015 року звернувся зі сторінок Крим.Реалії до читачів зі статтею «Письма из оккупированного Донбасса. Дети в «ДНР». Под идеологическим прессингом». «Ще одна новація ідеологічного пресингу окупантів – це те, що «міністром» Поляковою (у т. зв. ДНР – КР) проголошено курс на філологізацію й патріотично-військове виховання у школах, вишах і науці. Як це виглядає на практиці у звичайній школі мого рідного Торезу? Остання новація – запровадження шестиденного графіку навчання. Шостий день присвячується патріотичному вихованню, вся сутність якого вилилас у щотижневі суботники», – підкреслює автор.
«Однак не всі підручники, видані в Україні, встигли замінити виданими в Росії. Наприклад, підручник із англійської мови, в якому залишилися тексти про Київ, інші українські міста. Тому вчителька англійської, наштовхуючись на «крамольну» сторінку, дозволяє собі наступне висловлювання: «Це про укрів, вони нас бомблять, самі знаєте, йдемо звідси». Можете здогадатись, яку історію, якої держави викладають на так званих уроках із історії. Виглядає це наступним чином: цілі розділи підручників випадають, особливо ті, які про Україну чи про негативні явища в історії Росії», – резюмує Мирослав Тямущий.
«Історію ось уже другий рік викладають за новими підручниками, вони дуже красиві, пахнуть фарбою, всі з кольоровими картинками. Історію нам викладає новий учитель, тому що старий поїхав до України. І тепер все якось по-новому, я би сказала навіть навпаки, – раніше нас вчили, що Крим був під Османською імперією, Кримським ханством, греками. Тепер, коли я це розповідаю, мені чомусь ставлять двійки й виправляють, що Крим завжди перебував у складі Російської імперії, лише в давні часи його вороги захоплювали. Я сама за національністю татарка, й коли на уроці вчителька запитала, хто є корінним населенням у Криму, я відповіла – кримські татари. Мене виправили і сказали, що росіяниі, а наступного дня викликали моїх батьків до школи. Після цього вчителька почала мене недолюблювати й вище за четвірку я не отримую», – розповіла у листопаді 2015 року учениця 9-ого класу Ельміра Мустабаєва журналісту «Восточного фарватера».
Тим часом, у грудні 2015 року у «ДНР» провели з’їзд «Захарівців», практично зігнавши до підконтрольної організації «імені лідера терористів» усіх дітей Донецька.
У січні 2016 року аудиторію Радіо Свобода шокувало відео з уроку про події в зоні АТО, проведеного в одній із російських шкіл. «Але найцікавіше розпочалося, коли вчитель-гастролер чомусь детально зупинився на «розіп’ятому хлопчикові» в українському Слов’янську, розказавши без тіні іронії про найбільш відомий фейк російсько-української війни як про подію, яка насправді відбулася», – відзначив проблему позаштатний кореспондент Радіо Свобода в Єкатеринбурзі Антон Гуськов. «Мама, а ти знаєш, що у Слов’янську дитину на дуло танку прибили, а мати його крючком зачепили, і так возили їх по всьому селищу?» – переказує слова свого 10-річного сина, який був присутнім на уроці, Ірина Половцева.
Придумати такого дитина не могла, тим більше, що зі схожими історіями повернулись додому і його однокласники. Діти розповідають, як одній дівчинці на уроці від почутого стало зле, в неї почалася істерика. За інформацією батьків постраждалих дітей, такі лекції читають дітлахам «із благословення районного відділку освіти».
Майже одночасно Голова Луганської обласної військово-громадянської адміністрації Георгій Тука на своїй сторінці у Фейсбуці опублікував листи дітей, нібито написані ними для української влади й передані через міжнародних спостерігачів.
«Несподівано відкрив для себе ще один пруг «гібридної війни» Кремля – готовність використовувати у своїх брудних технологіях одну з найбільш чутливих тем людської культури – тему дитинства… Проросійські бойовики передали до наших шкіл листи, авторство яких хотіли приписати українським дітям, що проживають на тимчасово окупованих територіях. Крім спекуляцій сакральними для всього людства цінностями, специ з «луб’янки» спрацювали достатньо грубо… Таких листів у мене біля двадцяти. Багато з них написані з використанням зразку чи під диктовку. Передавались вони за допомогою «міжнародників», яких явно використовували у своїх цілях…», – акцентував увагу громадськості Георгій Тука.
Пізніше вчителі однієї зі шкіл Донецької області показали шокуючі малюнки своїх учнів. Про це повідомив координатор групи СтопТерор, громадський діяч Семен Кабакаєв на сторінці у Фейсбуці. «Керівництво місцевого відділку освіти збиралося показати на виставці дитячої творчості ці роботи, щоб увесь цивілізований світ побачив, до якого стану довели українських дітей своєю пропагандою кремлівські уроди, та втрутитись у цю нову форму геноциду. Це ніщо інше, ніж зомбування. Коли вперше побачив ці малюнки, мене одразу охопило почуття жалості та гніву. Я жахнувся від побаченого – втовкмачування в голови дітей ідей руського світу, зі всіма його людиноненависницькими ідеями як расизм, гомофобія, агресивна віронетерпимість, просто покалічило їх психіку. Зрозуміло, що малюнки дітей, які пережили бойові дії, будуть просочені страхом и тривогою. Однак обличчя спалених людей із нетрадиційною орієнтацією й різні расистські варіації – точно не дитячі», – відзначив він.
Як повідомив газеті «Известия» голова Російського військово-історичного товариства (РВІТ) Володимир Мединський, ця структура планує у 2016 році створити в Криму патріотичний табір на 5 тисяч дітей. Спеціально для проекту силами РВІТ буде відновлений один із покинутих таборів півострову. Вчитель російської мови й літератури однієї з десяти кращих шкіл Росії – «Общеобразовательного лицея АМТЭК», Андрій Успенський вважає, що творцям табору варто уникати мілітаризації. «У Криму дуже гарні табори з багатими традиціями. Але у випадку з патріотичними таборами все залежить від програми, яку запропонують дітям. Якщо їм доведеться ходити строєм із автоматами, це, на мій погляд, буде зайвим», – зазначив він.
Гнівну заяву на персональній сторінці в соціальній мережі зробила одна із ялтинських мам наприкінці січня цього року: «Сьогодні висловила своє невдоволення вчителям першого класу, як з’ясувалося, не лише одна я була обуреною, але й решта батьків також», пише вона. «...У «виховних цілях», незрозуміло навіщо, дітям показали якесь відео про дітей Донбасу, як я зрозуміла, без прикрас. Бідні наші діти досі в шоці, половина ніч не спала, інші засипали батьків страшними питаннями... Начебто дорослі люди, як їм прийшло у голову показати таке дітям?!» – журиться жінка.
Цільова психологічна та ідеологічна обробка громадської думки, у першу чергу в дитячих шкільних закладах Криму, Донецька й Луганська, з використанням та демонстрацією гіпертрофованих і викривлених матеріалів про війну, набуває системності з боку Росії. Проникаючи з військової сфери в усю шкільну освіту, така діяльність російських державних структур отримує чіткі контури явного порушення прав дитини на захоплених і власних територіях, що завдає психіці дітей невиправної шкоди.
Зазначені кричущі порушення та факти мають стати предметом вивчення в Комітеті у справах дитини Управління Верховного Комісару із захисту прав людини.
Рудольф Медведь, експерт Кримського незалежного Центру політичних дослідників і журналістів
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
