У Росії не припиняються випади глави Чеченської республіки Рамзана Кадирова та його оточення на адресу несистемної опозиції. Все почалося з того, що Кадиров назвав деяких російських опозиціонерів і незалежних журналістів ворогами народу і шакалами. А 1 лютого в Інстаграм глави Чечні з'явилося відео, в якому лідери опозиційної партії ПАРНАС Михайло Касьянов і Володимир Кара-Мурза молодший зняті нібито через оптичний приціл гвинтівки. Пізніше ролик був видалений, але більше півтора мільйона передплатників Рамзана Кадирова встигли його подивитися.
Чому Рамзан Кадиров так поводиться, чи означають його демарші невпевненість Кремля перед опозицією і чи можлива чеченська модель у сучасному Криму – у вечірньому ефірі Радіо Крим.Реалії обговорювали політолог Ігор Ейдман і журналіст, професор Державного університету Ілії (Грузія) Олег Панфілов.
– Олеже, чому так багато уваги приділяється публікаціям Рамзана Кадирова в соціальних мережах? Хіба так важливо, що він там пише?
Панфілов: Важливо, бо Рамзан Кадиров – улюбленець президента Володимира Путіна. Вони дуже схожі і доповнюють один одного: обидва погано освічені, люблять гроші, агресію, принижують людей, обмежують їхні права. Для російського лідера Рамзан Кадиров – це ще й така напівтаємна сила, яку він створював, щоб утримувати під контролем ситуацію на Північному Кавказі.
– Але яка мета останніх демаршів Рамзана Кадирова?
Панфілов: Я думаю, вони пояснюються нервозністю, яка зараз панує в Кремлі. Рамзан Кадиров напевно знає або здогадується, що в Росії ситуація кращою не стає, і фінансування Чечні можуть скоротити, якщо не припинити зовсім, тобто і його вплив у республіці може послабитись. Окрім того, Рамзан Кадиров висловлює все те, про що напевно думають і Володимир Путін, і його оточення, але не наважуються озвучувати.
– Що їм заважає?
Рамзану Кадирову відведена функція опудала, яке періодично говорить всяку гидотуОлег Панфілов
Панфілов: Якщо російські керівники висловлять все, що у них на думці, то не дуже добре виглядатимуть. Вони мають виступати спокійно, подавати себе як керівники країни. Рамзану Кадирову відведена функція опудала, яке періодично говорить всяку гидоту не тільки щодо російських політиків, а й на адресу президента США, Федерального канцлера Німеччини тощо.
– Тобто демарші Рамзана Кадирова – це не тільки фінансова заявка?
Панфілов: Гроші у відносинах глави Чечні і Кремля – щось само собою зрозуміле, про них навіть згадувати не варто. З російського бюджету за ці 15 років на утримання Чечні витрачені десятки трильйонів рублів, так що тут не в цьому справа. Рамзан Кадиров шантажує Володимира Путіна тим, що презентує себе як єдину реальну силу на Північному Кавказі. Якщо припустити, що Росія в найближчі роки буде поступово розколюватися, або ж її окремі частини отримають широку автономію, то Чечня – перший претендент на відділення. Ситуація вже давно ускладнилася і в Дагестані, і в Карачаєво-Черкесії, і в Кабардино-Балкарії. У тій же Чечні дуже багато зброї, але те, що Рамзан Кадиров її очолює, ще не означає, що він підпорядкував собі все населення. Чеченці тільки й чекають, поки їхній лідер спіткнеться, і вже тоді йому буде погано, як і всім іншим, хто його оточує.
– Спасибі, Олеже. Ігоре, на вашу думку, наскільки непорушна лояльність Рамзана Кадирова Кремлю в ситуації постійного падіння економіки?
Ейдман: Я думаю, що у глави Чечні просто немає іншого вибору. Він служитиме Володимиру Путіну і далі, альтернатив немає. Питання тільки в тому, скільки йому платитимуть за цю службу. Зараз платять багато, надалі бюджет дещо уріжуть, але діватися Рамзану Кадирову нікуди. Його влада в Чечні значною мірою ґрунтується на підтримці Кремля. Олег Панфілов правильно сказав: як тільки чеченці побачать, що Рамзан Кадиров втратив підтримку Росії та її армії, вони розтопчуть його з таким же завзяттям, з яким зараз нібито звеличують.
– Чи є у Кремля альтернативні кандидатури для керівництва Чечнею?
Як тільки чеченці побачать, що Рамзан Кадиров втратив підтримку Росії та її армії, вони розтопчуть його з таким же завзяттям, з яким зараз нібито звеличуютьІгор Ейдман
Ейдман: Я думаю, що за бажання в Кремлі можуть без проблем підібрати інші кандидатури. Рамзан Кадиров і його оточення – не ідеологічна організація, а кримінальне угруповання, найняте Москвою для управління Чечнею. Як і в будь-якій банді, ніякої ідейної відданості паханові бути не може. Я впевнений, що якщо Кремль захотів би, то в тому ж кадирівському оточенні легко знайшов би зрадника, якого можна було б поставити на місце Кадирова, і це навіть не викликало б заколоту в Чечні.
– Наскільки сильно події в Чечні сьогодні впливають на життя всієї Росії, на громадську думку?
Ейдман: Зрозуміло, те, що Рамзан Кадиров зараз витворяє, він робить саме з метою вплинути на суспільство. Насамперед – на несистемну опозицію, на активістів і тих, хто їм співчуває. Вустами глави Чечні Кремль намагається їх залякати. Самому Рамзану Кадирову всі ці російські опозиціонери задарма не потрібні. Наскільки цей розрахунок виправдається – інше питання. У мене немає відчуття, що глава Чечні когось сильно залякав.
– Олеже, на ваш погляд, чому такі гучні заяви робить тільки Рамзан Кадиров? Що заважає іншим главам регіонів Росії піти його стопами?
Панфілов: Як я вже говорив, Володимиру Путіну дуже подобається сам Рамзан Кадиров і його висловлювання. Російський президент теж часом дозволяє собі різкі слова. В оточенні правителя має бути такий войовничий блазень, який подобається королю й веселить його, якого можна погладити по голові і сказати: «Ну добре, я тобі ще пару трильйонів підкину, а ти мене підтримуй». Це не має ніякого відношення до державного устрою. І Рамзан Кадиров, і Володимир Путін – знахідка один для одного. Зрозуміло, що жоден з інших губернаторів не може говорити того, що може говорити блазень при падишахові.
– Наскільки Чечня сьогодні залежить від Російської Федерації, Ігоре?
Ейдман: В економічному плані – цілком. У республіку йдуть дуже великі бюджетні вливання, на які вона і живе, принаймні, її бюрократи та силовики.
– Невже несистемна опозиція є якоюсь загрозою для Рамзана Кадирова?
Ейдман: Навіть найменшою загрозою вона, звичайно, не є. Всі ці заяви – типовий піар-проект не заради Рамзана Кадирова, а заради його господаря. Окрім того, Володимиру Путіну дійсно подобається, що у нього є такий хамуватий блазень, який висловлює те, що російський президент вимовити вголос не може. Володимир Путін, звичайно, грубіянить, але все-таки не до такої міри: шакалів він поки не згадував. Я більше скажу: несистемна опозиція не є реальною загрозою і для російського керівництва. Але те, що робить Олексій Навальний з його розслідуваннями, те, що робить Михайло Ходорковський у «Відкритій Росії», – це, в будь-якому випадку, шалено дратує російський правлячий клас, силовиків та інших. Вони все ж побоюються, що це прорветься, і вся негативна інформація, яку зараз отримує тільки обмежена кількість людей, пошириться всією Росією та остаточно дискредитує систему. Вона і так не користується всенародною підтримкою, як багатьом здається і як доповідають різні придворні і просто нерозумні соціологи.
– Тоді чи не краще було б залучити до ідеологічної боротьби й інших очільників російських регіонів?
Кремлю напередодні чергових виборів потрібно, щоб опозиційно налаштовані громадяни сиділи і не рипалисьІгор Ейдман
Ейдман: Якщо щось подібне до того, що дозволяє собі Рамзан Кадиров, говоритиме який-небудь губернатор Тверської області, то ніхто це всерйоз не сприйме – швидше як марення. Главою Чечні лякають, тому що він страшний, багато хто його реально боїться. Його люди, ймовірно, вбили і Бориса Нємцова, і Анну Політковську, і Наталію Естемірову. Кремлю напередодні чергових виборів потрібно, щоб опозиційно налаштовані громадяни сиділи і не рипались, щоб не повторилися події 2011 року або не сталося щось більш серйозне.
– Олеже, наскільки ефективною така технологія може бути у виборному 2016 році?
Панфілов: Вона буде ефективною, поки існує російська економіка, а завдяки їй у владі залишатимуться Володимир Путін і, само собою, Рамзан Кадиров. Я згоден з Ігорем Ейдманом: за вказівкою з Кремля чеченський лідер, швидше за все, вбив низку яскравих опозиціонерів. Для мене те, що всі ці злочини так і не розкрили, – явна ознака причетності влади. При цьому публікацію відео з Михайлом Касьяновим і Володимиром Кара-Мурзою молодшим у прицілі я вважаю проколом Рамзана Кадирова. Він сам себе здав, показавши, що може зробити з ними те саме, що і з іншими. Повторюся: глава Чечні – це опудало, яким Володимир Путін намагається залякати людей перед неминучим колапсом. Коли це відбудеться, я не знаю, але вибори точно будуть неспокійними.
Кореспонденти Радіо Свобода запитали москвичів і гостей столиці Росії, чи лякає їх Рамзан Кадиров.
– Чи може подібне залякування спрацювати в Криму, якщо там спробують відтворити чеченську ситуацію?
Навряд чи в Криму можливий чеченський сценарій. Знайти таку людину, як Рамзан Кадиров, серед кримських татар майже нереальноОлег Панфілов
Панфілов: Я уважно стежу за тим, що відбувається в Криму, багато моїх друзів зараз перебувають в окупації. Мені здається, що російські політики і спецслужби втратили шанс. Ще рік-півтора тому я чекав, що в Криму з'явиться якесь угруповання з прокремлівських кримських татар, яких будуть звинувачувати в тому, що вони терористи, ваххабіти, салафіти тощо, але цього не сталося. Мені здається, у кримських татар все-таки інша ментальність та історія, вони дуже сильно відрізняються від чеченців, і навряд чи в Криму можливий чеченський сценарій. Знайти таку людину, як Рамзан Кадиров, серед кримських татар майже нереально.
– Є інформація Левада-Центру про те, що за 10 років правління Рамзан Кадиров зумів позитивно налаштувати до себе не тільки Кремль, але й росіян. Якщо в 2006 році йому довіряли лише 6% жителів країни, то в 2015-му – вже 17%. У чому секрет такої популярності?
Панфілов: У мене є давно сформоване ставлення до соціологічних досліджень у Росії. Неможливо проводити репрезентативні опитування в країні, де немає свободи слова та дискусії, де в телевізорі одні й ті самі балакучі голови, що озвучують тільки одну сторону. Громадська думка в Росії дорівнює пропаганді. Якщо вона каже, що Рамзан Кадиров – гордість Росії і промінь світла в темному царстві, то населення говоритиме те саме. Якщо з Володимиром Путіним щось трапиться і він не з'явиться на екрані тижнів два-три, то росіяни або забудуть його, або почнуть говорити, що він поганий, бо довів країну до краху, розв'язав кілька воєн тощо.
