Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Організація чорноморського економічного співробітництва – міжнародна субрегіональна організація, заснована одинадцятьма державами: Азербайджаном, Албанією, Вірменією, Болгарією, Грецією, Грузією, Молдовою, Румунією, Росією, Туреччиною, Україною. Статутні цілі – дружба, добросусідство, діалог та співробітництво між державами-членами, розвиток двостороннього та багатостороннього співробітництва на основі принципів і норм міжнародного права, інтеграція економік країн-учасниць до світової економічної системи. У квітні 2004 року до ОЧЕС вступила Сербія (тоді ще Сербія та Чорногорія). В системі ЧЕС діють також Парламентська асамблея, Ділова рада, Чорноморський банк торгівлі та розвитку, Міжнародний центр чорноморських досліджень. Штаб-квартира і постійний міжнародний секретаріат перебувають у Стамбулі. Головування в Організації здійснюється на ротаційній основі (кожні півроку).
22 січня, в День соборності України, директор Департаменту економічного співробітництва МЗС Росії Євген Станіславов, перебуваючи з візитом у Стамбулі як «дублер» свого керівництва та беручи участь у планових заходах в штаб-квартирі ОЧЕС, намагався представити російські пріоритети головування в Організації (перша половина 2016 року.
Демарш, влаштований українською делегацією у зв’язку з початком головування Росії, засвідчив відверту слабкість російської претензії на формальне і неформальне лідерство навіть в ОЧЕС
Саме намагався, оскільки події показали повну неспроможність Москви. Демарш, влаштований українською делегацією у зв’язку з початком головування Росії, засвідчив відверту слабкість російської претензії на формальне і неформальне лідерство навіть в ОЧЕС.
На Смоленській площі явно прорахувалися і з обраною датою, і зі скасуванням візиту до Стамбулу заступника міністра Василя Небензі. По-перше, Організація в цей день, насправді, виглядала по-українські Соборною. По-друге, буквально, за добу до наміченої презентації МЗС Росії знизив свою представленість до рівня директора департаменту. По-третє, причина, згідно з якою Василь Небензя не прибув до Стамбулу, виглядає банальною та вкрай рідко використовується як офіційний відмова – раптова хвороба візитера. В секретаріаті штаб-квартири Організації врахували і цей маневр Білокам’яної, випустивши спеціальний прес-реліз, щоб позбавити вдумливу публіку обсмоктування можливих версій такого кроку Москви, а заодно і саме МЗС Росії – від розповсюдження помилкових коментарів. Водночас всім і так зрозуміло, що на Смоленській площі в черговий раз відмовилися від візиту до Туреччини на догоду собі та Володимиру Путіну, який своїм указом запровадив санкції проти Анкари та однобічно скасував безвізовий режим поїздок після відомих подій.
Путін, який не терпить вільнодумства, в такій ситуації, фактично, блокував всю дипломатичну роботу, оскільки керівництво зовнішньополітичного відомства позбавлене самостійності і в ухваленні рішень, і в реалізації на практиці елементарних теоретичних знань.
Один із закордонних дипломатів, який забажав залишитися за кадром, висунув таку версію вкрай щільної керованості сучасного російського МЗСу з боку войовничого Кремля: Сергій Лавров – перший в історії пострадянської Росії міністр закордонних справ, якого не пов’язують родинні зв’язки з Грузією. Звідси, нібито, і трапилися трагедії з агресією проти Грузії в 2008 році, проти України в 2014 році, а також провокації проти Туреччини в 2015 році.
Знавці говорять, що раніше в російському МЗСі жартували над главою турецького зовнішньополітичного відомства, який активно просував політику «нуль проблем із сусідами», мовляв, своєю зовнішньою політикою Анкара навпаки нажила собі ворогів. Сьогодні російський міністр сам потрапив до такої ситуації, коли із сусідами у Росії проблеми якраз дуже серйозні.
У Росії – «п’ять проблем» із сусідами по регіону Чорного моря.
Особливо це стосується чорноморського регіону, оскільки Україна, Грузія і Туреччина стараннями Москви «зведені» до рангу недружніх, а Румунія, Болгарія і знов Туреччина, будучи європейськими та «натовськими», заздалегідь приречені постійно сунутися в «русі спільної євроатлантичної політики». Грузія, Болгарія, Румунія, Туреччина й Україна – п’ять із шести причорноморських держав. Це дуже не подобається Кремлю. Можна казати, що у Росії – «п’ять проблем» із сусідами по регіону Чорного моря.
Схиляючи голову перед мужнім вчинком української делегації, яка демонстративно залишила презентаційне засідання, все ж дозволимо собі заглянути в конспект Євгена Станіславова та процитувати деякі меседжі, щоб об’єктивно показати справжні можливості Москви на час її головування.
Заради справедливості зазначимо, що Смоленська площа створила окремий сайт, присвячений своєму головуванню, увінчаний двоголовим орлом та виконаний у жалобних тонах. Можливо, це символічно? А, можливо, – ні? Однак після українського демаршу в Стамбулі сайт завмер на відмітці «22 січня». Утім, на сайті можна знайти інформацію про те, на що розраховують в Росії в період головування в ОЧЕС, як підкреслив у Стамбулі Євген Станіславов, «незважаючи на двосторонній формат відносин».
До речі, після Росії, в ОЧЕС у другій половині року «кермуватиме» Сербія, проросійська та праслов’янська складові в якій розглядаються в Москві як аргументи на користь безперечного союзництва Белграду – столиці європейської держави. Хоча і ця стратегія вже стала відомою західній громадськості, а низка політиків уже пропонують провести розслідування стосовно проросійських сил в Європі, що фінансуються Кремлем.
І все б нічого, якби Євген Станіславов у Стамбулі не став, прямо як в дитячому садочку, вказувати пальцем на Україну, яка нібито знов образила «великого брата», категорично позначивши московську політику захоплень та неправомірність не лише окупації Криму, але й спроб незаконної експлуатації півострова для вирішення зовнішньополітичних задач Кремля.
Також він спробував пожалітися на Туреччину, з якою, мовляв, також не обговорюватимуть двосторонні відносини. Ну і не треба, однаково за Анкарою постійним залишається крісло заступника генерального секретаря ОЧЕС. А член правління Ділової ради Організації від Туреччини Тургут Гюр (Turgut Gür) напередодні нового року оголосив про свою відставку. Правда, за станом здоров’я.
Київ та Анкара вкотре вказали Москві на відсутність підстав для гіперболізації її місця та ролі в Чорноморському регіоні й отримали, нехай мовчазну, але – згоду всіх країн-членів ОЧЕС
Київ та Анкара вкотре вказали Москві на відсутність підстав для гіперболізації її місця та ролі в Чорноморському регіоні й отримали, нехай мовчазну, але – згоду всіх країн-членів ОЧЕС. Кремль в Причорномор’їграє на мізерні, це загрожує йому тим, що він може залишитися у меншості чи навіть наодинці.
Презентація російських пріоритетів у Діловій раді ЧЕС в Москві 14 грудня 2015 року також була бойкотованою демаршем України, який підтримали низка країн-учасниць.
Взагалі, Ділова рада поступово перетворилася «на вотчину» росіян, де вже котрий рік намагається тримати першість російський представник Віктор Архіпов з його ідеєю охопити російським малим та середнім бізнесом і Причорномор’я, і Східну Європу, і в цілому весь світ. Він саме тим і славиться, що регулярно, але «таємничо» і не без благословення Смоленської площі «заводить» сумнівних турецьких та інших «потенційних інвесторів» до Криму, порушуючи законодавство України.
«Після входження Криму і Севастополя до складу Росії ці суб’єкти Російської Федерації продовжують залишатися частиною Чорноморського регіону, і тому співробітництво в рамках ОЧЕС має охоплювати і ці регіони Росії, як, наприклад, Краснодарський край чи Ростовську область», – заявив Євген Станіславов. У цій позиції явно проглядається натяк на повернення Криму Україні. Дотримуючись такої формули Москви, якщо співробітництво в рамках ОЧЕС має охоплювати регіони України, а Крим і Севастополь залишаються частиною Чорноморського регіону, значить: вони є складовою та невід’ємною частиною української держави. Закони формальної логіки…
Агресивна політика Кремля в регіоні Чорного моря щодо низки суверенних держав не може привести до досягнення позитивного результату у справі укріплення економічного співробітництва в ОЧЕС
Агресивна політика Кремля в регіоні Чорного моря щодо низки суверенних держав не може привести до досягнення позитивного результату у справі укріплення економічного співробітництва в ОЧЕС. Це прекрасно розуміють на Смоленській площі, яка славиться професійними дипломатами. Спроби використати ситуацію для остаточного блокування діяльності Організації як діалогової платформи, що є спроможною об’єднати зусилля проєвропейських держав-учасниць, також не стануть успішними. Заяви Євгена Станіславова про те, що двосторонній формат відносин не впливатиме на перебіг головування Росії – повний блеф, оскільки відсутність взаєморозуміння з кожною з країн-членів неминуче призведе до відсутності консенсусу – основоположного принципу прогресу міжнародної діяльності, і фрагментації Організації за конкретними практичними питаннями. Плани Москви з реалізації проектів із включенням Криму завжди наштовхуватимуться на справедливу протидію
Знаючи про наявні труднощі, глава МЗС Росії приймав представника Греції – генерального секретаря ОЧЕС Майкла Христидіса в Москві заздалегідь 18 січня. Серед іншого, Сергій Лавров запевнив гостя у підтримці ініціативи про святкування 25-річччя Організації. Варто зазначити, що і тут Кремлю не вдасться зіграти свою гру.
Уперше з ініціативою про створення «Чорноморської зони процвітання та співробітництва» з участю Туреччини, СРСР, Румунії та Болгарії у 1990 році виступив президент Турецької Республіки Тургут Озал (Turgut Özal). Представники держав-засновників 25 червня 1992 року в Стамбулі (Турецька Республіка) підписали Стамбульську декларацію і Босфорську заяву «Про Чорноморське економічне співробітництво (ЧЕС)». У червні 1998 року в українській Ялті на черговому саміті ЧЕС здійснилося офіційне закріплення терміну «Організація», був підписаний Статут ОЧЕС, після чого вона отримала статус міжнародної регіональної організації.
Напередодні 25-річчя Організації Україні й Туреччині, чиє головування припадає саме на ювілейний 2017 рік, у взаємодії з європейськими та атлантичними партнерами потрібно об’єднати зусилля в протидії приватизації Кремлем Чорного моря.
Рудольф Медведь, експерт Кримського незалежного Центру політичних дослідників та журналістів
Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
