Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Після запуску однієї з чотирьох ЛЕП між Кримом і Україною блокадний рух зайшов у глухий кут.
Зі слів координатора блокади Ленура Іслямова про тиск, що чиниться на організаторів прикордонних акцій українською та західною владою (через зустрічі з Мустафою Джемілєвим та Рефатом Чубаровим), стає очевидно, що світова спільнота сприйняла енергетичну блокаду як захід зайвий і недоречний.
Представники західних країн незадоволені енергетичною облогою, бо вона створила умови для гуманітарної катастрофи на півострові, а Україна не в захваті від зростання озлобленості з боку кримчан і можливого порушення кулуарних політичних домовленостей чи то з Росією, чи то з представниками великого бізнесу.
У мережі обговорюють імовірність того, що справжньою причиною є кримський завод «Титан», що належить скандальному олігархові Дмитру Фірташу
Хоча офіційно ЛЕП «Каховська – Титан» увімкнена, щоб живити аварійні райони Херсонської області, в мережі й журналістському співтоваристві обговорюють імовірність того, що справжньою причиною є кримський завод «Титан», що належить скандальному олігархові Дмитру Фірташу.
Так чи інакше, енергетична блокада Криму фактично припинена. І хоча три інших ЛЕП усе ще не запущені, говорити про послідовну політику тотального знеструмлення півострова вже не можна.
Українська енергетична блокада Криму позаду. Поки її результати й наслідки зрозумілі лише контурно, але вже зараз можна говорити про серйозне розходження між декларованими цілями, фактичним втіленням і реальними результатами цієї протестної акції.
Лідерів кримськотатарського національного руху критикують і їхні партнери по блокаді з «Правого сектора», і помірно налаштовані українці, які не підтримали сценарій реконкісти заради повернення українського суверенітету над територією півострова, і навіть ті, хто вважає, що тільки у кримських татар і вистачає мужності насправді боротися за український Крим.
Так чи була ця блокада безглуздою й нещадною? Чи все ж є якісь відчутні результати? Питання поки відкрите.
Блокадний капітал
Нагадаємо, що головною метою блокади була протидія репресіям, що застосовувалися російською владою щодо політичних активістів і звичайних громадян. Цього блокадний рух не домігся, навпаки – тільки погіршив ситуацію. За словами українського правозахисника й заступника керівника Кримської правозахисної групи Ольги Скрипник, після старту енергетичної блокади репресії проти кримських татар і політичних українців у республіці значно посилилися.
Після старту енергетичної блокади репресії проти кримських татар і політичних українців у республіці значно посилилисяОльга Скрипник
Побічні цілі блокади, які зазвичай пов'язували з необхідністю «припинити годувати окупанта», звичайно, виконані. Торговельну блокаду український уряд підтримав і це рішення зараз імплементує. А ось щодо тотальної енергетичної блокади є питання: після Нового року Україна перестане постачати електроенергію до республіки, або залишить у силі режим обмеженої подачі.
Швидше за все, буде реалізований другий варіант. Адже 50 кілограмів продуктів для особистих потреб із України вивезти все-таки можна, а значить, і на електрику встановлять певний ліміт для «недопущення гуманітарної катастрофи».
Але якщо Київ, на відміну від західних партнерів, не може піти на введення тотальної блокади відносно півострова, де мешкають два мільйони українських громадян, то яка ж тоді мета оголошених Ленуром Іслямовим нових блокад – «мережевої» і «морської»?
Мета блокади – довести до такого рівня страждань населення, який може негативно позначитись на рейтингу місцевої і федеральної влади
Відповідь проста й цинічна: мета блокади – довести до такого рівня страждань населення, який, на думку активістів, може негативно позначитись на рейтингу місцевої і федеральної влади.
Схема елементарна: ми показово демонструємо, що здатні погіршити умови вашого побутового життя, а ви маєте зрозуміти, що ваше політичне керівництво – адміністративні імпотенти.
На практиці все перетворилось на виробництво страждань заради самих страждань. Скільки було агресивних постів на кшталт «цим сепарам так і треба», «голосували на референдумі – ось нехай тепер і просять у Росії світла»! Кримчани, які лояльно ставились до України і намагались абстрагуватися від дійсності, були розчаровані безвольністю київської влади й обурені самоуправством підконтрольних Меджлісу активістів.
Ні кримська, ні федеральна влада від енергоблокади зовсім не постраждали, а от кримськотатарський рух і Україна як образ батьківщини для «непоротого покоління» отримали серйозні репутаційні втрати.
Тому коли Рефат Чубаров каже, що товарна блокада завершилась успіхом, маючи на увазі, що українська влада нарешті зволила долучитися до кримської проблематики, виникає питання: а в чому ж успіх? У тому, що тепер і уряд братиме участь у виробництві страждань для кримчан?
Товари – це один із індикаторів присутності держави, одна з можливостей навіть в умовах окупації зберігати зв'язок зі своїм народом. Де ж обіцяна буферна зона торгівлі на кордоні з Херсонською областю, де можна закупити українську продукцію для особистих потреб?
Чи зможе Україна прийняти півтора мільйона біженців із Криму, якщо «морська» блокада відбудеться і півострів залишиться без світла, продуктів та інтернету? Ні!
Про «мережеву» блокаду в цьому контексті навіть говорити не хочеться, адже якщо вона буде технічно реалізована, кримчани втратять доступ до незалежної інформації і залишаться один на один із російською пропагандистською машиною. Хіба це наблизить Крим до повернення в Україну? Чи зможе Україна прийняти півтора мільйона біженців із Криму, якщо «морська» блокада відбудеться і півострів залишиться без світла, продуктів та інтернету? Ні! Так кримчани – це мета чи засіб?
Лев Абалкін, кримський політолог
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
