20 місяців тому Крим був анексований Російською Федерацією. Весь цей час півострів шукав можливості виживати без України, з якою кілька десятиліть був зв'язаний по руках і ногах. Цю можливість він отримав ціною свідомого знищення декількох, раніше ключових, галузей народного господарства. У першу чергу – агросектору, транспортної логістики, курортної сфери. На вівтар показної кримської самодостатності прокремлівська адміністрація поклала те, що раніше забезпечувало реальну економічну вагу Криму в Україні.
У той же час Україна наче весь цей час очікувала почути поклик допомоги з півострова, який «пливе геть». І нічого не робила для того, щоб мотивувати жителів Криму ідеєю повернення в Україну. В усякому разі, не доводиться говорити про які-небудь стратегічні системні кроки офіційного Києва щодо повернення Криму. Сьогодні відсутні гуманітарні, соціальні, економічні та будь-які інші комунікації між Києвом і жителями Криму. Материк і півострів за 20 місяців значно віддалилися. І цю відстань не скорочує навіть наростаюче розчарування кримчан у новому політичному режимі. Україна і Крим стають все віддаленішими, загальне тяжіння все менше, а взаємні голоси, які ще збереглися з обох сторін все глухіші.
Економіка
Сьогодні ми констатуємо, що економічне віддалення Криму від материкової України відбувається усе швидшими темпами. При цьому очевидно, що ситуація педалюється не тільки з боку Росії, але і з українського. І незважаючи на те, що для ведення економічної діяльності між півостровом і материком спеціально була створена ВЕЗ «Крим», через 20 місяців ми говоримо фактично про повне відторгнення і розрив торгово-економічних зв'язків.
Гуманітарні зв'язки
Транспортний, логістичний та інфраструктурний ланцюжок між материком і Кримом за більш ніж півтора роки остаточно розщеплений – кровоносна система, що підтримує життя цілісного організму, недієздатна. Скасоване залізничне і авіасполучення. Пересування через сухопутний кордон гранично ускладнене – на контрольно-прикордонних пунктах встановлене чергування представників добровольчих батальйонів з усіма процедурно-перевірочними моментами. Турпотік до Криму з материкової України досяг критичного мінімуму – 100 тисяч туристів, тоді як до анексії цей показник досягав 4,5 мільйони відпочивальників.
Сільське господарство
Аграрний сектор анексованого півострова перебуває в жалюгідному стані й терпить мільярдні збитки. Ключовими чинниками тут стали перекриття Північно-Кримського каналу – головного джерела зрошення сільськогосподарських територій, і закриття кордонів, що спричинило неможливість збуту продукції. 200 тисяч га зрошуваних земель ось вже майже 2 роки простоюють без поливу. Кримське землеробство, як і в 50-ті роки минулого століття, увійшло в категорію ризикового.
Відсутність переробних потужностей і, як наслідок – неможливість реалізовувати вироблену продукцію на півострові сильно вдарило по аграрному бізнесу.
Через відсутність води тотально постраждали галузі рисівництва і тваринництва. Повністю втрачені 30 тисяч га рисових чеків (цьогоріч рис взагалі не був посіяний), а це 3 млрд гривень виручки на рік і робочі місця для 20 тисяч сімей. Вирощування сої, що стала для Криму вже традиційною культурою, сьогодні скорочене на 70%. Через відсутність кормової бази (вона вирощується тільки на зрошуваних землях) практично повністю знищене тваринництво. Овочеві та плодово-ягідні господарства теж готуються до нищівного занепаду без системи зрошення і можливості вивезення продукції на переробку. Та ж картина і з зерновими культурами.
Продовольче забезпечення
До анексії на територію Криму з материкової України завозилися до 200-300 тисяч тонн продовольства. Окрім цього, практично вся переробка кримського врожаю проходила на потужностях, розташованих на материку. Сьогодні постачання продуктів харчування до Криму припинені. Українська продукція на продовольчому ринку півострова заміщена кримськими товарами власного виробництва або російськими. За 20 місяці це істотно позначилося на ціновій ситуації, ціни на продукти продемонстрували рекордне зростання. При цьому, такий стан справ вдарив по підприємцях, оскільки їх прибутки суттєво скоротилися, а витрати зросли в рази.
Фінанси
Сьогодні Крим повністю інтегрований в рублеву зону. На території півострова не діє жодна міжнародна платіжна система, не працює жодна міжнародна фінансова установа. Обіцянки російської влади надати дотації та субвенції для розвитку окремих галузей економіки виконуються не більш, ніж на третину. При цьому зазначу, що в Криму були істотно підняті пенсії і заробітні плати держслужбовцям. Особливо регулярне підвищення цих виплат проводилося в перші 12 місяців анексії. І незважаючи на те, що надалі все ж був проведений перерахунок у бік зменшення, сьогодні зарплати кримських держслужбовців на порядок вищі, ніж у чиновників материкової України, а у тамтешніх силовиків вони вищі в кілька разів.
Політика
Через 20 місяців окупації Криму так і не вдалося встановити канал комунікації між нелегітимною владою півострова і державою Україна
На жаль, сьогодні доводиться констатувати, що через 20 місяців окупації Криму так і не вдалося встановити канал комунікації між нелегітимною владою півострова і державою Україна. Хоча закон про тимчасово окуповані території Криму все ж передбачає наділення українських чиновників компетенцією для проведення такого типу переговорів. Офіційно за весь цей час ніхто з представників української влади таких повноважень не отримував. Це виглядає, як мінімум, дивно. Особливо, якщо порівнювати з ситуацією на сході країни, де для врегулювання конфлікту на окупованому Донбасі існує Мінська тристороння контактна група. Подібного ж кримського формату досі немає.
Інституційна сфера
Наявність і повноцінне функціонування соціальних інститутів демонструє готовність держави ефективно обслуговувати цілі та інтереси певних соціальних груп. У цьому зв'язку парадоксальним виглядає факт, що відразу ж після анексії в Росії було створене Міністерство у справах Криму, наділене повноваженнями, яке отримало бюджет для інтеграції півострова в російське співтовариство. А в Україні з цим біда і плутанина. Які ж інституції з кримського питання існують через 20 місяців у нас? Отже, сьогодні діє Представництво президента України в АР Крим, яке територіально знаходиться в Херсоні. Також в серпні минулого року була створена Державна служба у справах Криму і Севастополя. Тільки в травні нинішнього року був призначений керівник служби, якого звільнили вже у вересні, а нового не призначили. При цьому Положення про службу було затверджене лише в тому ж вересні. Окрім цього, в серпні 2015 року затверджена посада Уповноваженого КМУ з питань АР Крим та Севастополя. У переліку компетенцій уповноваженого основне місце займає представництво і захист інтересів кримськотатарського народу. Ще нинішнім літом було відтворене Головне управління МВС в АР Крим, яке функціонує в Одесі. Начальником кримського главку міліції призначений колишній керівник ГУ МВС в Одеській області. Судячи з усього, місце розташування главку було вибране винятково за місцем проживання його начальника – зручніше все ж. Крім Прокуратури АР Крим, найбільш дієвої і ефективної інституції щодо кримського питання, сьогодні всі вищеназвані органи не мають ні плану дій, ні бюджету, ні відповідного штату.
Цивільні відносини
Питання громадянських прав кримчан тих, які залишилися на півострові, так і тих, хто виїхав на материкову Україну, через 20 місяців після анексії не врегульоване! Воно зависло у повітрі без надії на особливі зрушення. Проблеми з відновленням загублених документів, їх продовженням, видачею свідоцтв про народження і смерть, паспортів та закордонних паспортів так і залишилися проблемами окремо взятої людини. Не створений єдиний орган управління, який займався б всіма цими питаннями. А це стало дійсно нерозв'язною проблемою для українців, що живуть у Криму.
Ми маємо чітко розуміти: вимушене громадянство Росії довелося отримати абсолютній більшості кримчан але при цьому абсолютна більшість зберегла і українські паспорти.
Санкції
Світова спільнота відреагувала на анексію Криму превентивними заходами. Санкції проти Росії були запроваджені країнами ЄС, США, Австралією, Канадою і ще приблизно десятьма державами. При цьому Україна запровадила санкції лише щодо декількох російських «діячів». Лише наприкінці вересня цього року Україною були введені санкції щодо російських авіакомпаній, який протягом 20 місяців незаконно використовували наш повітряний простір.
Зрадники
Незважаючи на зрадницьке перебіжництво на сторону окупанта тисяч чиновників, працівників спецслужб, силовиків, які давали клятву на вірність Україні, кримінальні справи сьогодні заведені лише щодо прокурорів, депутатів Верховної Ради АРК, декількох співробітників СБУ, а також директорів аграрних держпідприємств. За минулі 20 місяців затримані всього лише 2 людини.
Потрібно сказати, що перебіжчики-зрадники в найкоротші терміни самою ж російською владою були або знижені в посадах, або взагалі звільнені. Разом з тим у суспільстві є запит на чітке розмежування активних сепаратистів-зрадників і населення Криму.
Розчарування діями російської влади в Криму об'єктивно наростає як сніжний ком. І це, при розумному підході, можна було б акумулювати і використовувати як ідеологічну платформу для повернення півострова. Але поки що цей ментальний ресурс не затребуваний і марнується, як вода в пісок. Створюється враження, що сама Україна не виявляє до цього інтересу. Більше того, українськими кримчанами така байдужість вже сприймається як даність і певна позиція.
Пропаганда і контрпропаганда
Інформаційне поле Криму повністю сформоване агітпропом Росії. І це незважаючи на те, що більшість українських телеканалів у дійсності доступні для перегляду в Інтернеті й в кабельних мережах. Тим не менш, сьогодні відсутня єдина державна інформаційна політика з протидії російській пропаганді. І вона має бути вибудувана на глибокому розумінні ідеологічного та інформаційного середовища, в яке занурена свідомість кримчан. Практично єдиним дієвим в цьому відношенні медіа-проектом є «Крим.Реалії», фінансування якого йде з-за кордону. Також потрібно відзначити ще два приватних телеканали: «Чорноморська ТРК» і «АТR», ефіри яких можна дивитися в Інтернеті й через супутникове телебачення. На жаль, на інших кримських медіа-ресурсах не прижилася ідея створення програм або проектів про проблематику Криму.
P.S.
Сьогодні, через 20 місяців після окупації Криму Росією, вельми сумно констатувати названі факти про реальний стан справ. Ми бачимо, що немає державної Стратегії повернення Криму, і з кожним днем надій на її створення все менше. Але це питання мають розглядати і вирішувати на державному рівні. Має бути політична воля. У ЗМІ не ведуть офіційної дискусії з кримського питання, за винятком рідкісних публічних виступів деяких політиків. За півтора роки тема Криму зійшла з перших новинних шпальт, затерлася, заговорилася. Повернути її в топ змогла лише кримськотатарська громадська акція з «продовольчої» блокади Криму.
Питання повернення Криму набуло національного відтінку з акцентом на захисті прав і свобод кримськотатарського народу. Такий ракурс позитивно сприймається на материковій Україні. У Криму ж 2 млн жителів інших національностей, і це дає можливість Росії використовувати цей акцент для створення якоїсь страшилки про неминучість створення Кримськотатарської автономії. А ця тема в Криму завжди сприймалася по-особливому гостро. Така легенда з легкістю підхоплюється і тиражується мас-медіа.
За 20 місяців тема віддалення Криму від України наростає в геометричній прогресії і, на жаль, на цьому етапі підігрівається всіма сторонами конфлікту.
Олександр Лієв, кримський експерт
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
