У кримських СІЗО продовжують утримувати активістів кримськотатарського національного руху Ахтема Чийгоза, Алі Асанова і Мустафу Дегерменджи. Російські силовики звинувачують їх в участі в «масових заворушеннях», що відбулись 26 лютого 2014 року. Меджліс кримськотатарського народу вважає, що влада України та громадянське суспільство надають недостатню підтримку фігурантам цієї справи. Кореспондент Крим.Реалії спитав у правозахисників і експертів, чому кримськотатарським політв'язням приділяють менше уваги в порівнянні, наприклад, зі справами Надії Савченко та Олега Сенцова.
Днями фігуранту «справи 26 лютого» Алі Асанову вкотре продовжили термін арешту. Київський районний суд Сімферополя залишив його під вартою до 19 листопада 2015 року. Також за ґратами перебувають ще двоє фігурантів цієї справи: заступник голови Меджлісу Ахтем Чийгоз і житель Судака Мустафа Дегерменджи.
Усім трьом російські силовики інкримінують участь у масових заворушеннях, які нібито мали місце 26 лютого 2014 року, коли біля стін Верховної Ради АРК відбувалися мітинги прихильників Росії та України. Меджліс кримськотатарського народу вважає переслідування фігурантів «справи 26 лютого» безпідставним і політично вмотивованим. Лідери кримських татар неодноразово говорили, що події, які є предметом розслідування, відбулись до 18 березня 2014 року, і, навіть за законодавством Російської Федерації. Крим на той момент був територією України. Відповідно, як вважає Меджліс, подібну справу можуть розслідувати лише українські правоохоронні органи, але в жодному разі не російські.
За словами першого заступника голови Меджлісу Нарімана Джеляла, в різні періоди у «справі 26 лютого» утримували під вартою сімох кримських татар. Як він стверджує, крім них обвинуваченими в цій справі є ще кілька людей, які не піддавались арешту.
«Один із них вимушено виїхав на материкову Україну, оскільки в Криму, як мені відомо, він оголошений у розшук. Один перебуває тут і повідомив про готовність співпрацювати зі слідством, і визнати якісь власні дії. Адвокат припускає, що в обмін на це він зможе уникнути ув'язнення і отримає умовний термін», – сказав Джелял.
Крім того, п'ятеро кримських татар є фігурантами так званої «справи 3 травня». Їм інкримінують напад на представників державної влади, який нібито мав місце 3 травня 2014 року – в день, коли кримські татари допомагали перетнути адміністративний кордон з Кримом Мустафі Джемілєву. Двом фігурантам цієї справи вже винесли вироки: 4 роки умовно отримав Муса Абкерімов, а жителю Сімферопольського району Едему Ебулісову присудили 40 тисяч рублів штрафу.
Кримськотатарським народом це сприймається негативно. Тому що у нас вболівають за всіх хлопців, щодо яких ведуться репресіїНаріман Джелял
Наріман Джелял зазначив, що незважаючи на важку ситуацію, в яку потрапили кримськотатарські активісти, політики та громадські діячі України приділяють їм куди менше уваги, ніж іншим політичним в'язням – Надії Савченко, Олегу Сенцову і Олександру Кольченку.
«Я вважаю, що це неправильна позиція. Україна має відстоювати всіх своїх громадян, які незаконно переслідуються, утримуються і беруться під варту, щодо яких проводяться репресії. Інакше кримськотатарським народом це сприймається негативно. Тому що у нас вболівають за всіх хлопців, щодо яких ведуться репресії», – сказав заступник голови Меджлісу.
Провина дипломатів
Українські правозахисники визнають, що фігуранти справ «26 лютого» і «3 травня» перебувають під менш щільною опікою української та міжнародної спільноти, ніж, наприклад, Олег Сенцов і Надія Савченко. Заступник голови Кримської польовий місії з прав людини Ольга Скрипник вважає, що багато в чому це є недоробкою українських дипломатів.
«Я досить часто зустрічаюся з офіційними делегаціями України на міжнародних майданчиках. І, на мій погляд, інформація про Крим використовується ними недостатньо. Хоча у наших чиновників є можливість отримувати факти і достовірну інформацію від нашої групи і Меджлісу про те, що відбувається в Криму», – зазначила правозахисниця у коментарі для Крим.Реалії.
За її словами, Кримська польова місія завжди прагнула того, щоб приділяти рівну увагу всім політичним справам та їх фігурантам. Скрипник стверджує, що під час усіх своїх виступів на міжнародних майданчиках вона обов'язково говорить про справи «26 лютого» і «3 травня».
«Я завжди висвітлюю їх як приклад системних, організованих, формальних переслідувань кримських татар саме як окремої уразливої групи. І на прикладі справи «26 лютого» ми бачимо, що Росія готова йти на все, включно з ігноруванням власного законодавства, аби застосувати ті репресії, які їм потрібні», – сказала Скрипник.
На думку правозахисниці, українські правоохоронні органи мають розслідувати факти репресій щодо всіх фігурантів справ «3 травня» і «26 лютого». Але поки, як вважає Скрипник, вони з цим не можуть впоратись.
Однак перший заступник прокурора АРК Назар Холодницький у коментарі для Крим.Реалії запевнив, що його відомство реагує на всі факти незаконного позбавлення волі кримськотатарських активістів.
«Усі ці дії, які вчиняє окупаційна влада, ми вважаємо незаконними. За всіма фактами незаконного позбавлення волі ми відкривали провадження», – сказав Холодницький.
За його словами, прокуратура АРК тільки фіксує факт порушення законодавства. А розслідуванням справ про незаконне позбавлення волі фігурантів «справи 26 лютого» займається Херсонський главк МВС.
Обмежені ресурси громадських активістів
В українському відділенні міжнародної організації Amnesty International визнають, що в них не вистачає ресурсів для того, щоб займатись підтримкою кримськотатарських політв'язнів.
«У нас є певне переваження. Найкраще ми знаємо справу Сенцова-Кольченка, ми займаємось нею впритул, у нас є збір підписів під петиціями. Але, знову таки, це було наше стратегічне рішення, і ми не можемо брати велику кількість справ, тому що ресурси обмежені, наш український офіс маленький», – сказала в коментарі для Крим.Реалії виконавчий директор Amnesty International в Україні Тетяна Мазур.
На її думку, імена фігурантів справ «26 лютого» і «3 травня» не на слуху також і через те, що їхні адвокати менш публічні.
«Ми бачимо, що, наприклад, у справі Савченко – дуже активна група адвокатів. І. крім того, вони займаються юридичним супроводом справи. Вони ще займаються певним піаром. Тому що важливо, щоб ці справи були на вустах і були присутні в дипломатичних розмовах», – сказала вона.
Виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк визнає, що українські медіа приділяють недостатньо уваги темі політичних репресій стосовно учасників кримськотатарського національного руху. Вона вважає, що це відбувається через те, що ЗМІ України у сформованих умовах не можуть мати своїх журналістів на території Криму і, відповідно, повноцінно висвітлювати ці процеси.
«Об'єктивно, в Криму зараз відсутні українські журналісти, а ті журналісти, які залишились, не мають доступу до інформації. На жаль, багато наших колег були позбавлені акредитації з 2015 року», – сказала медіаексперт.
За її словами, журналісти багато пишуть про справу Сенцова-Кольченка, зокрема, з причини того, що є низка громадських організацій та ініціатив, які активно поширюють про це інформацію.
«Тому це завдання не тільки для журналістів, але і для кримськотатарського співтовариства, яке має готувати прес-релізи, постійно розсилати їх. Це питання кампанії. Потрібно не просто робити новини, але і цілеспрямовану інформаційну кампанію. Було б добре, якби ці справи взяла під опіку якась громадська організація», – зазначила Романюк.
На її думку, дефіцит уваги ЗМІ до арештів кримськотатарських активістів також пояснюється тим, що міжнародні організації роблять недостатньо для поширення інформації про репресії проти фігурантів справ «26 лютого» і «3 травня».
