Брюссель – Підтримати нову ініціативу «Газпрому» – збільшити газопостачання через «Північний потік» – це недалекоглядно, зрадить Україну й може втягнути Євросоюз у чергову кризу. Так вважає Анніка Гедберґ, старший аналітик із питань енергетичної політики ЄС у «Європейському політичному центрі» Брюсселя. Відповідаючи на запитання Радіо Свобода, вона зазначила, що «Північний потік-2» буде великим і важливим тестом на єдність ЄС. З іншого боку, його можлива побудова поклала б під сумнів усі зобов’язання, взяті Євросоюзом перед українцями.
– Проект побудови двох нових гілок газогону «Північний потік» із Росії до Західної Європи наштовхнувся на значну критику в Брюсселі та Страсбурзі. Водночас, є у нього й чимало прихильників, зокрема, з боку західного проросійського лобі. Схоже на те, що ініціатива «Газпрому» знову ставить серйозні питання щодо стану, в якому опинився ЄС…
– Так, «Північний потік-2» по-новому ставить питання «що з Європейським союзом?» і «де є Європейський енергетичний союз?». Йдеться про аспекти політичні, енергетичної безпеки та законів, за якими функціонує ЄС. І те, що цей проект тут по-різному сприймається, показує брак єдності між державами об’єднаної Європи та складнощі у сфері ухвалення рішень.
– Вочевидь, саме тому Ви й назвали свій останній аналітичний коментар «Північний потік-2»: ще один тест на єдність ЄС». До речі, там Ви особливо наголошуєте на політичному аспекті, так би мовити, «газової стратегії» Росії…
«Газпром» – це зовнішньополітичний інструмент уряду Росії
– Зрозуміло, що «Газпром» не є звичайним комерційним актором. Це зовнішньополітичний інструмент уряду Росії. Тому, коли дехто тут каже, що «Північний потік-2» – це звичайна бізнесова ініціатива, – це невірно, бо він буде використаний, як російська політична перемога.
Не можна забувати про контекст: незаконну анексію Криму й підтримку Росією сепаратистів на сході України
Не можна забувати про контекст: незаконну анексію Криму й підтримку Росією сепаратистів на сході України. Тож реалізація цього проекту була б суперечливим сигналом з боку ЄС, у час, коли він чинить тиск на Москву, до того часу, доки не завершиться криза в Україні. Справді, коли ми бачимо деякі європейські країни, що підтримують цей проект, чи інших, які виступають категорично проти, – постає питання: наскільки об’єднана Європа є об’єднаною.
У той час, коли вся євроспільнота намагається зменшити залежність від російського газу, Москва хоче зробити Німеччину центром газової мережі, чи «газовим хабом». Це дало б росіянам додатковий важіль впливу на ЄС.
– Припустимо, що проект реалізують, як тоді розуміти цей сигнал українцям?
– Це для Києва було б дуже дивним і негативним політичним сигналом, який поставив би під сумнів надійність допомоги ЄС та всі зобов’язання перед українцями, взяті на себе країнами Євросоюзу. Поки немає альтернативи, російський газ надалі залишається викликом для ЄС, а доки не здійснений стабільний і надійний реверсний потік, це буде надважливим викликом і для України. І якщо деякі європейські країни сприятимуть планам «Газпрому» – обійти Україну й чинити тиск на Київ, то вся стратегія підтримки України постане під великим сумнівом.
– У чому полягає тест для ЄС, який може створити новий газпромівський проект?
Важливо, аби на саміті ЄС питання «Північного потоку-2» вирішувалося відверто й на повному серйозі
– ЄС має стільки криз – євро, Україна, мігранти та інші. Якщо цей проект отримає достатньо уваги, то зрештою до всіх цих криз може додатися ще одна, а врешті-решт, невідомо, де опиниться ціла співдружність. Тож надзвичайно важливо, аби на саміті ЄС питання «Північного потоку-2» вирішувалося відверто й на повному серйозі, із врахуванням усіх наслідків, які він несе, як для ЄС, так і для України. А поки що ця ініціатива демонструє, наскільки національні інтереси переважають інтереси всієї європейської співдружності та нівелюють її міжнародні зобов’язання. Це дуже недалекоглядна стратегія.
– Якщо глянути на все це з більш позитивного боку, на найближчу перспективу, як європейці можуть допомогти українцям зробити свою державу більш енергетично безпечною, здійснити, так би мовити, «енергетичний перелом»?
Перший пріоритет для України – вирішити, як вона сама може стати менш енергетично витратною. ЄС має у цьому багато досвіду, яким має поділитися з українцями
– Перший пріоритет для України – вирішити, як вона сама може стати менш енергетично витратною. Це найбільший виклик для України. ЄС має у цьому багато досвіду, яким має поділитися з українцями. Водночас, якщо припустити, що газпромівський проект отримає підтримку в ЄС, Україна, а також центральноєвропейські країни й держави Східної Європи мають бути забезпечені достатнім та гарантованим реверсом. Нікого не можна залишити на узбіччі.
– Тож який Ваш прогноз: бути чи не бути новому проектові «Газпрому» в ЄС?
Є дуже великі сумніви у законності цього проекту. Під сумнівом легальність навіть першого проекту: вважається, що «Північний потік-1» побудований із дуже приблизним врахуванням всіх європейських законів
– Світ змінився, обставини з часу запуску «Північного потоку-1» теж змінилися. Політичні обставини – це війна в Україні, яка далі триває, поглиблене занепокоєння Євросоюзу своєю енергетичною безпекою. Проект «Північний потік-2» ставить серйозні економічні питання, зокрема, наскільки він комерційно вигідний з точки зору нових енергетичних перспектив, накреслених Європейським союзом. Нарешті, є дуже великі сумніви у законності цього проекту. Під сумнівом перебуває легальність навіть першого проекту: вважається, що «Північний потік-1» був побудований із дуже приблизним врахуванням всіх європейських законів, і це не слід забувати, коли Єврокомісія оцінюватиме раціональність другого проекту. Виглядає, що тепер питання відповідності законам і правилам ЄС сприймаються значно серйозніше. Інакше й бути не може, бо під сумнів може потрапити весь імідж Євросоюзу, як охоронця закону. Тож «Північний потік-2» буде для ЄС великим і важливим тестом.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
|
Установи Європейського союзу обіцяють пильно стежити за розвитком анонсованого нового газпромівського проекту під назвою «Північний потік-2», який Росія запланувала разом із п’ятьма західними енергетичними компаніями. Нові дві гілки загальною річною потужністю 55 мільярдів кубометрів планують прокласти від російського узбережжя по дну Балтійського моря до Німеччини. Єврокомісар із питань енергетики Мігель Аріас Каньєте, виступаючи цього тижня в Європарламенті, зауважив, що «це не лише збільшить залежність ЄС від одного постачальника, але й від одного маршруту» і зазначив, що цей проект не є пріоритетним для ЄС. Крім того, Брюссель не згодний із цією ініціативою, яка насправді є частиною планів «Газпрому» відмовитися від транзиту газу територією України. Комісар Каньєте, натомість, наголосив, що Єврокомісія активно підтримує зусилля, націлені на те, щоб Україна залишалася надійним шляхом постачань російського газу до Європи. Керівник «Газпрому» Олексій Міллер днями заявив, що компанія відмовляється від побудови двох гілок газогону «Турецький потік», але ці 32 мільярди кубометрів газу концерн компенсує за рахунок «Північного потоку-2», контракт щодо якого був підписаний із низкою західних компаній. |
