Свідки землетрусу 12 вересня 1927 року згадували, що незадовго до вибуху стихії в різних районах Південного берега Криму на морі спостерігалися «дрібні брижі і кипіння води».
Не дивно, що настільки разючі й, прямо скажемо, моторошні прояви природи викликали у людей священний жах...
Ілля Ільф та Євген Петров поселили в реалії ялтинського землетрусу незабутнього великого комбінатора Остапа Бендера та його супутника Іполита Матвійовича Вороб'янінова. Могутня природна стихія мало не позбавила їх найдорожчого – заповітного стільця: «Була 12 година і чотирнадцять хвилин. Це був перший удар великого кримського землетрусу 1927 року. Удар в дев'ять балів, який заподіяв незліченні лиха всьому півострову, вирвав скарб із рук концесіонерів... Остап був у нестямі. Землетрус, що став на його шляху! Це був єдиний випадок у його багатій практиці.
– Що це? – волав Вороб'янінов.
З вулиці долинали крики, брязкіт і шепіт.
– Це те, що нам потрібно негайно тікати на вулицю, поки нас не завалило стіною. Швидше! Швидше! Дайте руку, капелюх!..
І вони кинулися до виходу. На їхнє здивування, біля дверей, які вели зі сцени в провулок, лежав на спині цілий і неушкоджений гамбсівський стілець. Видавши собачий виск, Іполит Матвійович вчепився в нього мертвою хваткою... Всю ніч концесіонери блукали разом з панічними юрбами, не наважуючись, як і всі, увійти в покинуті будинки, чекаючи нових ударів. На світанку, коли страх трохи зменшився, Остап вибрав місце, поблизу якого не було ні стін, які могли б обвалитися, ні людей, які могли б перешкодити, і розпочав розтин стільця. Результати розтину вразили обох концесіонерів. У стільці нічого не було. Іполит Матвійович, який не витримав всіх потрясінь ночі і ранку, засміявся щурячим смішком.
Безпосередньо вслід за цим пролунав третій удар, земля розверзлася і поглинула гамбсівський стілець, якого не торкнувся перший поштовх землетрусу, але він був розтрощений людьми і його квіточки посміхалися сонцю, яке зійшло у хмарному пороху».
На щастя, людських жертв кримського землетрусу було порівняно небагато – джерела говорять про одинадцять загиблих і декількох десятках поранених, проте руйнування були досить великі.
В Алушті були пошкоджені Генуезька вежа і готелі, в Алупці – Воронцовський палац і мечеть. Знамените «Ластівчине гніздо» витримало, але постраждала, на превеликий жаль туристів, скеля-фундамент.
На шосе під Ореандою утворилися завали, сильно постраждав Кікінеїз, відбулися обвали на горі Кішка. У районі Ялти постраждали 70 будівель, в самому місті були пошкоджені готелі «Росія», «Ялта», житлові будинки.
Сильні руйнування були зареєстровані і в Севастополі. На початку першої години ночі місто було приголомшене сильним підземним поштовхом. Півхвилини потому стався другий. Обидва поштовху супроводжувалися хвилеподібними коливаннями ґрунту.
Перелякані люди вибігали з будинків, деякі стали викидатися з вікон. Газети того часу писали: «У казармах Брестського полку кинувся з висоти третього поверху один червоноармієць, що отримав, на щастя, неважкі поранення. З балкона другого поверху будинку №38 на Таврійській вулиці зістрибнув завідувач комунальними будинками товариш Захаров. Він отримав пошкодження ніг».
Районний виконавчий комітет і президія міської ради через кілька годин після землетрусу повідомляли, що «вжиті заходи до безперебійного постачання міста водою і світлом, забезпечене своєчасне надання медичної допомоги, пожежна охорона напоготові. Життя міста триває нормально».
Однак у порядку було далеко не все. Наслідком землетрусу стали численні пошкодження в будівлях, житлових комунікаціях. У багатьох будинках утворилися тріщини в стінах і стелях, обвалилися штукатурка і карнизи, внаслідок замикання проводів в окремих житлових будівлях сталася пожежа.
У той час, коли стався землетрус, в Херсонеському заповіднику тривала всесоюзна археологічна конференція, присвячена 100-річчю початку розкопок. Тут у кількох будівлях обсипалася штукатурка і обвалилася одна з веж городища.
У протоколі Кримського ЦВК говорилося, що частина будинків абсолютно зруйнована, частина дала серйозні тріщини. «Населення південного узбережжя Криму живе під відкритим небом», – писали газети.
Рано вранці 24 вересня 1927 року були зареєстровані ще три підземні поштовхи...
«Вже близько двох місяців населення переживає жахи стихійного лиха. Паніка перших днів вляглася, але становище залишається надзвичайно важким – настали холоди, йдуть безперервні дощі, ростуть епідемічні захворювання. Землетрус наздогнав селян у момент збору винограду і тютюну, значна частина врожаю загинула», – інформував уряд Криму.
Як це не дивно, але до землетрусу 1927 року в Криму скільки-небудь наукового спостереження за сейсмічністю не велося, воно почалося тільки в 1928 році. Станції розмістили в Ялті, Феодосії, Сімферополі та Севастополі.
Найбільш постраждалими були визнані Ялтинський район і Севастополь. У матеріалах тринадцятої Кримської обласної партійної конференції ВКП (б), що відбулася в листопаді 1927 року, зазначалося: «Ялтинський район, за останніми повідомленнями, постраждав на 25 тисяч рублів, Севастополь – на 8 тисяч. Розподіл коштів було схвалено Обласним Комітетом – Ялта отримала 2/3, Севастополь – 1/3».
Як бачимо, найбільш руйнівні наслідки землетрусу 1927 року торкнулися території Південного берега Криму, більшість населених пунктів якого були заселені кримськими татарами. Влада не забула скористатися подією для активізації своїх наступальних дій проти віруючих, особливо акцентувавши увагу на мусульманах. Оскільки низка древніх мечетей та інших культових споруд виявилися пошкодженими через землетрус, то замість проведення посилювальних робіт, влада наказала їх негайно знести – буквально через місяць ЦВК Криму видав циркуляр №104 від 12 жовтня 1927 «Про порядок ліквідації культових споруд, які загрожують обвалом, які прийшли у непридатність через землетрус». У результаті багато мечетей в Криму були знищені.
Незважаючи на значні пошкодження, які спричинила могутня стихія, багато кримськотатарських споруд вціліли, гідно витримавши іспит на міцність. Описуючи і аналізуючи способи будівництва старих будинків, відомий кримськотатарський етнограф Усеїн Боданінський в роботі, написаній незабаром після землетрусу, в 1930 році, констатував: «Старі татарські будинки... досить стійкі до землетрусу і безсумнівно є результатом багатовікового будівельного досвіду на ґрунті і в умовах Криму. Для нашого радянського антисейсмічного будівництва в Криму ми маємо уважно вивчити старовинні методи зведення селянських жител».
На щастя, землетрус 1927 року залишився найсильнішим в історії Криму ХХ століття – наступні були набагато слабші. Природа була милостива до півострова.
Що, втім, не свідчить про те, що Криму вдалося зовсім уникнути катаклізмів – політичні катастрофи, що торкнулися півострів за минулі майже сто років – були воістину жахливі...
Початок історії про кримський землетрус читайте в Сторінках кримської історії. «Розвезувився старий Ай-Петрі...».
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу
