У Криму почалася чергова хвиля приватизації. Після російської націоналізації в 2014 році українського майна нове керівництво республіки планує продати його в приватну власність. Три санаторії на ПБК будуть виставлені на торги. Йдеться про «Дюльбер», «Ай-Петрі» та клінічний санаторій «Місхор». Загалом планується передати у приватні руки одинадцять об'єктів і пустити їх з молотка. Ціна трьох вищеназваних пансіонатів складе 40 мільйонів рублів. Усі три санаторії займають десятки гектарів південнобережної землі і розташовані в першій лінії, тобто на березі моря. І червона ціна цим об'єктам, на думку нової кримської влади, 615 тисяч доларів. Олександр Янковський поспілкувався в студії на цю тему з керівним партнером національної антикризової групи Тарасом Загороднім.
– Тарасе, що таке взагалі ці 615 тисяч доларів?
– Ну, це квартира в районі 200 квадратних метрів у Києві.
– Чи навіть на Південному березі?
– Справа в тому, що ціни в Криму зараз досить спотворені. Тобто існують ризики власності, адже права власності, м'яко кажучи, розпливчасті. Бізнес дуже тонкий. І український, і російський. Бізнес взагалі далекий від політики. Тому в ціні, яка закладена окупаційною владою Криму, існують досить закономірні ризики. Упевнений, що вони б і дорожче продали, та хто б купив? Тут ризик який закладений? По-перше, це незрозумілі права власності. Тобто будь-який бізнес чудово розуміє, що існує ризик повернення Криму Україні. Вони все це чітко прораховують, і якщо буде повернення, то всі ці угоди будуть недійсними. Другий ризик, який вони зараз розглядають – ці об'єкти чому зараз збиткові? Тому що вони не генерують зараз реального «кеша».
– Що ви маєте на увазі?
– Ну, кількість відпочивальників щось дуже впала.
– Тобто, просто немає доходів?
Немає навіть забезпечених людей, які готові прийти туди і купити, наприклад, квартиру
– Немає навіть забезпечених людей, які готові прийти туди і купити, наприклад, квартиру. Дивіться, якщо 615 тисяч доларів – гарна квартира у Києві чи навіть у Москві, то чому б якомусь московському чиновнику не купити собі ці три санаторії як таку собі «заміську віллу» в Криму? Думаю, що, швидше за все, він і не купуватиме. Тут справа ще й у бажанні уряду Криму, як кажуть в бізнесі, «вийти в кеш». Ось ми пограбували когось і треба якомога швидше позбутися цієї власності. Тому що утримання збиткової власності нікому не потрібно. Потрібно швидше сплавити й отримати свої гроші.
– З початку 2014 року були націоналізовані понад 170 об'єктів санаторно-курортного господарства. Так, до речі, зараз був телефонний дзвінок. Не зовсім до теми щоправда, наша слухачка з Луганська говорила про блокаду Криму. Тема, як бачимо продовжує бути гарячою, а ви Тарасе, що думаєте про цю громадянську акцію?
– Я вважаю, що блокада правильна. Виходжу з простої речі, що в Криму відбувається геноцид татар, як би ми до цього не ставилися. Татари чудово розуміють, що вони безсилі в допомозі кримським активістам. Вибачте, але вже знаходять їхні трупи. Тобто як реакція невеликого народу на геноцид, я вважаю, це адекватно. Вони розуміють, що без цього взагалі ніяк не можуть чинити тиск на кримську владу. І друге, проукраїнські громадяни мають знати, що їх не кинули, що про них пам'ятають, що Україна чинитиме тиск. Звичайно, найкращим тиском було б вимкнення електропостачання Криму. Бо якщо продукти можна завезти кораблями-літаками-танками, то вимкнення енергетики надовго напоумить. І ми отримаємо нехай хоча б негласну обіцянку, що людей просто не вбиватимуть.
– Повертаємося до націоналізованих кримських санаторіїв. Хто ж зможе стати їх покупцями?
– Ви вже правильно згадали, що об'єкти розташовані на першій береговій лінії. Зрозуміло, що, в першу чергу, ними цікавитимуться забудовники, яким цікава ця берегова лінія для забудови. Це буде середній і преміум клас житла.
– У нас на телефонному зв'язку кримський журналіст, житель Ялти, експерт фонду «Майдан закордонних справ» Андрій Клименко. Андрій, у чиїх, на ваш погляд, інтересах буде проводитися приватизація кримських санаторіїв?
– Ось дивіться, ми з вами намагаємося обговорювати й аналізувати дії окупаційної влади з погляду нормальної людської бізнес-логіки. Цього робити не можна. Тому що Російська Федерація, вона ж окупант, реалізує в Криму схему трофейної економіки. Рекомендую нашим слухачам зайти на сайт «Управління справами Президента Російської федерації» і ви побачите там близько 20 об'єктів і серед них півтора десятки санаторіїв.
– Андрію, це зрозуміло, що вони забрали в Управління справами Президента. Зараз виставляють ці 11 об'єктів нерухомості. Яка буде доля цих ялтинських санаторіїв?
– Знову ж таки, повторюся, ви прямуєте нормальною людською логікою, а ці люди роблять так, як хочуть.
– Можете припустити, хто їх може купити? Або ніхто не купить?
– Купити це можуть тільки придурки!
– Андрію, спасибі. Продовжуємо розмову з нашим гостем Тарасом Завгороднім.
Є така логіка – логіка мародерів. І вона керується простим принципом: гроші швидше отримати, нехай з уцінкою, але крадене майно треба якось перетворити на ліквідний засіб
– А я не згоден, що у них немає ніякої логіки. Є така логіка – логіка мародерів. І вона керується простим принципом: гроші швидше отримати, нехай з уцінкою, але крадене майно треба якось перетворити на ліквідний засіб. А поки воно не ліквідне, тобто, санаторії збиткові, їх потрібно утримувати, треба платити зарплату персоналу тощо. А вони хочуть перетворити його в ліквідне, отримати ці нещасні 600 тисяч доларів. Гроші маленькі, але гроші.
– Можливо, це така офіційна сума, яку вони хочуть отримати до бюджету?
– Є офіційна, є неофіційна. Допуск або недопуск на торги, є корупційний якийсь податок, є якийсь відкат. Тобто ми маємо розуміти, що це ж не відкрита економіка. Зрозуміло, що зі здорової точки зору жоден нормальний бізнесмен купувати це не повинен, тому що ризики там позамежні. У першу чергу, це ризики, пов'язані з правами власності. І будь-який мало-мальськи грамотний бізнесмен, який спілкується зі своїми західними партнерами тощо, розуміє, що в середньотривалій, і навіть не в довгочасній перспективі, Крим не може залишатися в складі Росії за багатьма параметрами.
– У 2015 році Крим отримає 111 мільярдів рублів на федеральні цільові програми. У 2016 році ця сума складе 132 млрд рублів і в 2017 – 137 мільярдів рублів. Поки що є лише обіцянки, і кримська влада говорить, що просто не встигає їх освоювати. У чому проблема взагалі?
Розуму вистачає тільки на те, щоб щось розпиляти. А розпиляти і щось збудувати – дві різні речі
– Тому що немає вміння освоювати, це перше. Розуму вистачає тільки на те, щоб щось розпиляти. А розпиляти і щось збудувати – дві різні речі. Одна справа ліквідувати підприємство і його на металобрухт розпиляти, це один інтелектуальний рівень. А для того, щоб знайти спосіб інвестувати гроші – абсолютно інший. Захистити об'єкт – ми ж не повинні все ж говорити, що Російська Федерація настільки ідіотська держава. Все-таки є якийсь рівень підготовки, все-таки вимоги до проектів є, так що йди, спробуй, захисти там.
– Ті інвестиції, які робить Російська Федерація, от як би ви їх оцінили на сьогодні? Реконструкція дороги Керч – Сімферополь, будівництво мосту, будівництво електростанцій, усе, про що вони так багато говорять?
– Ми повинні виходити з того, що логіка, з якої Російська Федерація брала Крим і його надалі використовуватиме, це, в першу чергу, – військова база. Ви ж бачите, розмова не йде про створення якихось підприємств, створення робочих місць, які генеруватимуть прибуток. Що таке новий аеропорт і новий термінал? Це об'єкт подвійного призначення. Це місце, де злітають і сідають літаки, зокрема, і військові. Що таке дороги? Це спосіб перекидання військової техніки. Ну ось на цьому можна і закінчити розмову.
