Озбройся правдою: українські журналісти вшановують загиблих колег

Київ – У середу, 16 вересня, минає 15 років із дня зникнення і вбивства українського журналіста Георгія Гонгадзе. За цей час особи замовників злочину слідство так і не встановило. Щороку українські медійники виходить на вулиці, щоб суспільство не забувало про необхідність ефективного розслідування злочинів проти журналістів. Цього разу акції пам’яті відбуватимуться в одинадцяти українських містах під гаслом «Озбройся правдою».

Вшанувати загиблих журналістів планують на мітингах у Києві та десяти інших українських містах. Окрім того, протягом дня медійники закликають долучитись до twitter-шторму.

​Цього року для своїх акцій на зміну гаслу «Безкарність вбиває» журналісти обрали нове – «Озбройся правдою», розповідає представник ініціативної групи у Києві Антон Іванов, координатор проекту громадської організації «Центр UA» «Доступ до правди».

«Цей слоган придумав один із канадських активістів, який брав участь у міжнародному конкурсі «Стоп цензурі!», тобто це цитата з його плакату, – пояснює активіст. – За умов посилення інформаційної війни, російської пропаганди, контрпропаганди, самоцензури питання правди і питання дотримання стандартів, професійної етики стоїть дуже гостро».

Засуджений за вбивство Гонгадзе Пукач може вийти на волю – Теличенко

Суди у справі Гонгадзе тривають донині. Напередодні відбулося чергове засідання щодо апеляційної скарги колишнього начальника департаменту зовнішнього спостереження МВС Олексія Пукача, засудженого більш ніж два роки тому на довічний термін за вбивство Георгія Гонгадзе. Через відсутність у суді двох адвокатів засудженого засідання перенесли на 17 вересня.

Вдова Мирослава Гонгадзе та її представниця Валентина Теличенко сподіваються, що довести розслідування убивства Георгія до кінця і назвати нарешті імена замовників слідство зможе вже цього року.

Повернулась команда слідчих, що займались розслідуванням 2005-го, вона бере до уваги цілу низку подій, починаючи з кінця 1999 року і захоплюючи те, що відбувалось після вбивства Гонгадзе, зазначає адвокат. За її словами, затягування розгляду небезпечне тим, що закінчується термін зберігання в архівах окремих документів, матеріальні носії виходять з ладу, а свідки і фігуранти справи забувають деталі. Водночас, відкладання засідань щодо апеляції Олексія Пукача може змусити суддів звільнити його із-під варти, наголошує Валентина Теличенко.

«Уже понад шість років Пукач перебуває під вартою, а вирок і досі не набрав законної сили. За мірками Європейського суду, за європейськими стандартами тримати особу під вартою понад два роки без вироку – це вже порушення прав людини, – каже вона. – Тобто формально, якщо Апеляційний суд не «засилить», як кажуть юристи, вироку, то Апеляційний суд повинен призначити Пукачу домашній арешт, заставу – все, що завгодно, але не тримання під вартою».

У політизації справи юрист звинуватила «окремі бізнес-структури», в чиїх інтересах, за її словами, працює захист ще одного потерпілого у справі –Олексія Подольського.

Мирослава Гонгадзе в інтерв’ю Вахтангу Кіпіані на телеканалі «Zik» серед винуватців затягування судового розгляду називала прізвище Ігоря Коломойського.

«Є підстави вважати, що це олігарх Коломойський, який вважає, що використовуючи цю справу, він може воювати проти теперішньої влади, минулої влади, якихось своїх конкурентів», – заявила вона.

Представник на суді Олексія Подольського Віталій Купрій, депутат, що входить до міжфракційного об’єднання УКРОП, висуває зустрічні звинувачення: «Ми вважаємо, що Валентина Теличенко та людина, яку вона представляє, зараз фактично грають на боці замовників убивства. У піддавки, називається. Отримали якісь гроші, привілеї чи ще щось. Справу Гонгадзе постійно розігрують всі з президентів, але ніхто не доводить до кінця і має зиск з цього. Я думаю, це майновий зиск».

Сторона Подольського подавала клопотання про допит Леоніда Кучми, Володимира Литвина, Віктора Медведчука, Петра Порошенка і Віктора Шокіна, але суд їх відхилив. За словами Купрія, він та інші представники потерпілого виступають, «не за швидкий, а за ґрунтовний» розгляд цієї справи. Водночас, імовірність заміни запобіжного заходу для Пукача він відкидає.

«У нас в Україні тримають (під вартою – КР) і більше років, нічого страшного. Це аргумент, придуманий стороною Мирослави Гонгадзе. Вони не знали, як обґрунтувати те, що вони не заперечують проти вироку, не хочуть встановлення замовників», – заявив Купрій у коментарі Радіо Свобода.

Цього року ІМІ зафіксував 224 порушення свободи слова

Минулого року моніторинг Інституту масової інформації зафіксував 995 випадків порушень свободи слова в Україні. Це удвічі більше, ніж 2013-го року і утричі – ніж 2012-го. За рік загинуло семеро журналістів (відповідно до звіту організації, йдеться як про українських, так і про іноземних медійників, які загинули на території України), в полоні побували 79. Більшість смертей журналістів зафіксували у зоні конфлікту на Сході України.

За вісім місяців цього року кількість порушень прав журналістів зменшилася вчетверо – йдеться про 224 порушення, зазначає експерт Інституту масової інформації Ірина Чулівська. Однак і ця цифра означає, що майже щодня українським журналістам перешкоджають, погрожують або їх б’ють, каже вона.

За даними ІМІ, цього року відбулося 36 нападів і побиттів медійників, 47 фактів перешкоджань, коли їх не пускали на засідання якихось комісій місцевої влади або, наприклад, в суди, 10 фактів цензури і 27 випадків залякування журналістів через їхню професійну діяльність. Тим часом, зауважує Чулівська, Генпрокуратура говорить лише про 3 справи, що дійшли до суду за 171 статтею Кримінального кодексу – перешкоджання журналістській діяльності.

«8 фактів побиттів журналістів були здійснені чиновниками і 7 фактів суддями, які із застосуванням фізичної сили виштовхували журналістів із засідань. Також є міліція в цьому списку, так звані «тітушки», є навіть 4 місцеві депутати», – розповідає Ірина Чулівська.

Найбільше ризиків для українських журналістів, на її думку, сьогодні залишається у Криму. На підконтрольній сепаратистам території Донбасу зафіксованих порушень прав українських журналістів менше, тому що їх там майже немає, каже медіаексперт.

Луганську журналістку Варфоломєєву із травня ніхто не бачив – Гуков

Також відомо про, щонайменше, одну журналістку, яка перебуває вже дев’ять місяців у полоні в Луганську – Марію Варфоломєєву. Сепаратисти звинувачують дівчину у «коригуванні вогню ЗСУ» та співпраці з «Правим сектором», їй загрожує 15 років позбавлення волі.

За словами Юрія Гукова, волонтера Харківської правозахисної групи, що бере участь у переговорах щодо звільнення журналістки з полону, Марія з’являлась на публіці у травні цього року, у зустрічі із полоненою українським переговорникам відмовляли.

«Останнє побажання з «того» боку: вони просять за Марію Варфоломєєву дідуся на прізвисько Пасічник, який приніс банку меду з вибухівкою на блок-пост у Станиці Луганській. Готові обміняти. Але консультації з СБУ зайшли у глухий кут, бо ті кажуть: ми не будемо віддавати Пасічника за Машу Варфоломєєву», – сказав він у коментарі Радіо Свобода.

Радіо Свобода направило запит СБУ щодо цієї справи, однак поки що відповіді не отримало.

За даними Інституту масової інформації, за роки незалежності загинули 64 українські журналісти. Цього року стало відомо про смерть фотокореспондента Сергія Ніколаєва від осколкового поранення на Донеччині.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода