«Європейські кіномитці далі боротимуться за звільнення Сенцова» – Агнешка Голланд

Варшава – Європейська кіноакадемія – організація, яка об’єднує європейських кіномитців, збирається й надалі надавати юридичну та моральну підтримку ув’язненому в Росії українському режисерові Олегові Сенцову. Про це Радіо Свобода розповіла голова кіноакадемії, відомий польский кінорежисер Агнешка Голланд. За словами Голланд, європейські кіномитці постійно нагадуватимуть світовій громадськості про долю Сенцова, а також чинитимуть тиск на відомих європейських політиків, аби ті намагалися вплинути на Росію. Голланд розповідає, чому європейські кіномитці зверталися із закликами до російської влади звільнити Сенцова і чому переконані, що боротьбу за його звільнення потрібно продовжувати.

– Ми як середовище кіномитців брали участь в акціях підтримки й інших наших колег, які були переслідувані авторитарними режимами, передусім це стосувалось іранців, палестинців. Ми також долучались до турецьких справ. Тож це далеко не перший раз, коли ми захищаємо людину від репресій, справа якої викликає багато сумнівів.

Під час розслідування справи Сенцова і судового процесу над ним стало зрозуміло, причому не тільки для нас, а й для деяких наших російських колег, що ця справа шита грубими білими нитками, і що це політична провокація, що наш молодий колега Олег Сенцов став цапом-відбувайлом у якійсь справі, до якої він непричетний. А те, що йому загрожує і те, що з ним дотепер трапилось – це щось драматичне. Тому ми вирішили, так би мовити, його усиновити.

– Чому, на Вашу думку, саме молодий український режисер став жертвою авторитарної системи у Росії?

– Я думаю, що це спричиненне багатьма причинами: передусім те, що він підтримував Майдан, а також людей, які чинили опір анексії Криму. В Криму у своєму середовищі він був досить популярним, це людина з широкою мережею знайомств. У зв’язку з цим його арешт і наступне ув’язнення стало дуже резонансним, це могло спричинити страх у тих середовищах, на яких ув’язнення якогось військового або агента спецслужб не зробило б особливого враження.

Олег не є Надією Савченкою, ані естонським працівником спецслужб. Це молодий митець, який переймається справами своєї країни і має відвагу та бажання висловлювати свої погляди. Тож якщо система карає таку людину, то це означає, що всі мають боятись – це, думаю, меседж, адресований як Криму, так і самій Росії. Такий мій аналіз ситуації, який показує, наскільки неадекватним і абсурдним є вирок цій молодій людині.

– Справа Сенцова мала широкий резонас у світі, було багато закликів до російської влади, щоб українсьского режисера звільнили. Чи очікували Ви аж такого вироку для нього?

– Ми були на зв’язку з його адвокатами, а вони вже давно говорили про те, яким може бути вирок. Весь процес тримався на фактах, висмоктаних із пальця, або зізнаннях, отриманих під впливом тортур. Тож у російської влади було дві можливості: вперто наполягати на своєму або виправдати його.

Фактично там немає підстав до ув’язнення. Та водночас, якщо когось викрадають з дому, а потім звинувачують у тероризмі, а згодом розпочинають складну процедуру, завданням якої є вибити з Сенцова і з інших обвинувачених зізнання, а потім цей процес розтягують на рік, переносять його в Ростов-на-Дону, то це робиться не для того, щоб визнати свою помилку чи ув’язнити його на короткий термін. Тим більше, що сімома роками ув’язнення покарано тих, які піддалися під час тортур і дали свідчення проти Сенцова. Тож Сенцова і Кольченка, які не наговорювали ані на себе, ані на українську владу чи якихось своїх знайомих, покарали набагато суворіше. Я сподіваюся, що цей вирок не втримається, що якимось чином Сенцова вдасться звільнити. І ми будемо докладати зусиль, щоб це сталось.

– Як саме європейські кіномитці намагатимуться допомогти звільнити Сенцова?

– Досвід Холодної війни показує, що ліберальний вільний світ безпорадний щодо грубої сили. Та ця безпорадність не є безвихіддю. Якщо цей тиск постійний, то тоді, коли Путіну потрібна якась «розмінна монета», він використовує цапа-відбувайла, якого тримає в ув’язненні. Так було у випадку Pussi Riot чи Ходорковського. Тож сподіваюся, що доля Сенцова ще до кінця не вирішена, і він раніше чи пізніше опиниться на волі.

А ми робитимемо те, що мусимо, тобто будемо докладати зусиль, щоб світова громадська думка пам’ятала про нього і його товариша. А також будемо намагатись впливати на важливих європейських політиків, щоб вони через свої канали старалися звільнити Сенцова. Це те, що можна зробити. Я вже не кажу про те, наскільки для самого Олега в цій страшній ситуації, у якій він опинився, важливе усвідомлення того, що він не сам, що про нього пам’ятають його колеги, зокрема дуже відомі. Це велика підтримка.

– Сенцов знає про підтримку, яку йому надають кіномитці?

– Так ця інформація доходила до нього. Ми були на зв’язку з його адвокатами, ми переказували свою підтримку через його сестру, яка час від часу мала до нього доступ. Крім цього, ми писали йому листи. Звісно, вони проходили через в’язничну цензуру та все ж якась частина до нього потрапила.

– Після оголошення вироку Олегу Сенцова у протестних акціях в Росії взяли участь пооодинокі особи. Чи за такої ситуації Ви сподіваєтеся на солідарність із Сенцовим російських кіномитців?

– Вони вже виявили таку солідарність. У час, коли влада, не вагаючись, засуджує невинну людину на 20 років таборів, то навіть несмілива критика такої влади може спричинити репресії. Ми усвідомлюємо, що наші російські колеги, висловлюючи протести можуть залишитися без роботи. Важко вимагати від них, щоб вони все залишили й стали героями. Тож я тим більше зраділа, коли дізналася про те, що деякі відомі російські кіномитці – і з «Кіносоюзу», і конткретні особи, такі як Андрій Звягінцев чи Олександр Сокуров, зробили досить гострі заяви щодо процесу Сенцова. Це все, що на сьогодні можуть зробити ці люди, важко сподіватися якихось великих демонстрацій у час, коли російська демократична опозиція розбита. Втім сміливі люди були на висоті, як наприклад російський «Меморіал». В принципі багато анонімних невідомих людей підписували листи-підтримки Сенцову, тож треба поважати їхні дії і бути вдячним.

– Чи відомі Вам приклади з нещодавньої історії, коли міжнародні акції солідарності з в’язнями авторитарних режимів були ефективними?

– Я знаю приклади з особистого життя, у період Холодної війни таких прикладів було дуже багато. Тоді чинився постійний тиск на авторитарні комуністичні режими і часто це закінчувалося успіхом. Чимало російських дисидентів завдяки цьому були звільнені з психлікарень чи таборів суворого режиму й опинилися на Заході, або принаймні їх переводили в табори, де режим не був аж настільки суворим. Відомо, що якщо ніхто нічого не робить, то таку людину просто вб’ють у якомусь кутку. Тож щось робити треба. Чи буде негайний успіх? Навряд чи, та сподіваюся, що з часом результат таки буде.

– Як на Вашу думку, справа Сенцова якимось чином вплинула на самих кіномитців?

– Як на мене, кіномитці були на висоті. Особливо якщо взяти до уваги, як сильно ці люди у Росії залежні від держави, як сильно їхня професійна діяльність залежить від державних структур, тож вони зробили дуже багато. Що буде далі? Не знаю. Поки що ми почали збирати кошти серед європейських кіномитців, щоб оплатити чергові витрати, пов’язані з наданням юридичної допомоги Сенцову, а також, щоб допомогти його сім’ї. Не забуваймо, що він батько двох дітей (одна дитина хворіє), причому він сам їх виховував, а тепер цей обов’язок ліг на плечі його наближчих родичів.

– Чи вдалось Вам ознайомитись із останнім словом Сенцова у залі суду?

– Так , я це читала. І думаю, що цей виступ зробив велике враження на наших російських колег. Це їх мотивувало до того, щоб таки висловитись щодо цієї справи. Сенцов посилався на текст Булгакова, написаний у «найчорніші» часи російської історії, тобто в період сталінізму. Він говорив про те, що боягузтво – це нагірший гріх. Це може звучати дивно, та коли взяти до уваги контекст справи, то бачиш, що це справді так, що мовчання, боягузтво – це гріх. А реагування на зло може стати камінцем, який у відповідний момент спричинить лавину.

Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода