Президент Росії Володимир Путін у понеділок відвідує з офіційним візитом Крим. Це його третя поїздка на півострів з моменту анексії Криму Росією. Цього разу основна мета Путіна, як повідомляє прес-служба Кремля, «участь у засіданні президії Державної ради, присвяченому розвитку туризму в Росії». Крім цього, президент зустрінеться з представниками національних громадських об'єднань Криму. Глава Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, змушений жити у вигнанні в Києві, впевнений, що реальні цілі візиту дещо інші: Путін, якого «як злочинця, тягне на місце злочину», хоче передати західним лідерам послання про готовність «розміняти» Крим на Донбас.
В інтерв'ю Радио Свобода Рефат Чубаров розповів, яку саме угоду може запропонувати Путін Заходу з Ялти, чому він поспішає укласти її якомога швидше, як змінилося становище кримських татар у Криму з часу анексії півострова і чому лише через півтора роки після тих подій жителі Криму вже готові вийти на вулиці з протестами проти місцевої влади.
– Навіщо Путіну знадобилася зараз ця поїздка до Криму?
– Уже кінець літа, середина серпня, а видимих покращень для Росії, в тому числі і для самого Путіна, немає. Криза поглиблюється, санкції продовжують ефективно діяти. У Росії справи йдуть все гірше і гірше. Економіка Росії перебуває фактично перед обвалом. Путіну необхідно знаходити нові можливості для того, щоб послати нові сигнали західним лідерам. Я теж роздумував про те, який сенс йому зараз їхати до Криму і там проводити нараду президії Держради під темою розвитку внутрішнього туризму в Росії, тоді як у Росії є безліч сфер більш важливих, де катастрофічне становище? Я дійшов думки, що Путін хоче, скориставшись цією поїздкою, дати чіткі сигнали західним лідерам про те, що він готовий іти на переговори, але на переговори на власних умовах. І головною умовою у нього продовжує залишатися Крим.
– Якими можуть бути умови цієї угоди?
Путін усвідомлює, що подальше затягування цієї ситуації вже загрожує йому як президенту Росії
– Не думаю, що це буде сформульовано в такому спрощеному вигляді, наприклад, що Путін скаже: «Ми відпускаємо Україну, але Крим залишається за нами». Думаю, що на таку формулу Путін далеко не готовий. Він думає, що йому ще й дадуть можливість обставити умовами розвиток власне України. Але за будь-якого розкладу Путін виходить з того, що Захід має залишити йому Крим. Я думаю, Путін усвідомлює, що подальше затягування цієї ситуації вже загрожує йому як президенту Росії, загрожує, перш за все, всередині. Причини для занепокоєння – у Росії. У Путіна вже залишилося мало часу, насамперед, виходячи з економічної ситуації. Тому, як мені видається, Путін просто виходить з того, що зараз найбільш слушний час для того, щоб домовитися. Але я ще раз повторюю, при цьому він не хоче відпускати Україну, він думає про те, що Захід дозволить йому обставити це низкою умов, скажімо, невступом до НАТО, якимись іншими моментами, пов'язаними з внутрішнім розвитком України, зокрема з особливим статусом частини територій Донецької та Луганської областей.
– Ви кажете, що у Путіна залишилося мало часу. Що саме, на вашу думку, може статися? Що його квапить?
– Насамперед, зовнішнє становище Росії. Санкції ефективні, і не виключено, що санкції можуть бути посилені, це перше. Друге – це падіння цін на нафту, яке кожен день не приносить Путіну радості. Очікується, що незабаром продаж нафти на ринку зросте, відповідно, російська нафта і далі буде падати в ціні. Ці економічні чинники погіршують внутрішній розвиток Росії. Дуже багато федеральних програм згортаються, хоча про це відкрито не оголошується. Якщо так піде і далі, наступний рік буде дуже вибухонебезпечним із соціальної точки зору для Росії. Путін хоче попередити це.
– Чи торкнеться Путін у Криму кримськотатарської теми і якщо так, то в якому ключі?
– Путін намагається представити Заходу дуже гламурну картину щодо Криму, починаючи з того, що кримське населення саме захотіло змін, а Росія лише спиралася на так званий референдум. Правда, Путін не говорить «так званий». Путін думає, що йому вдасться приховати від Заходу або переконати Захід у тому, що не «зелені чоловічки» були серцевиною референдуму, а якийсь народ Криму. І ось у цій гламурній картині, яку Путін намагається всучити Заходу, не вистачає кримськотатарського шматочка пазла. Путіну дуже важливо сказати, що всі в Криму вітають Росію, всі задоволені Росією, в тому числі і кримські татари. Він намагався це робити минулого року створенням певного указу, який нічого не значив, крім декларацій (йдеться про указ Путіна «Про реабілітацію кримськотатарського народу» – прим. ред.). Посилаючись на цей указ, Путін кілька разів намагався говорити про те, що з приходом Росії кримськотатарська мова, як і українська, поряд із російською, стали державними мовами. Хочу сказати, що після року окупації Криму ареал використання кримськотатарської та української мов неймовірно скоротився у порівнянні з тим, що було в роки українського суверенітету. Російська мова сьогодні має монополію на території Криму. Учні всіх національностей зобов'язані вивчати російську мову, навчатися російською мовою.
До цього треба додати системні репресії проти кримських татар. Мій заступник Ахтем Чийгоз з 29 січня цього року перебуває в катівнях ФСБ. А також Алі Асанов, Мустафа Дегірменджі. Це кримськотатарські активісти, вони перебувають під вартою, стосовно них готуються суди за те, що 26 лютого 2014 року, коли ще навіть не було «зелених чоловічків», вони брали участь у мітингу на підтримку територіальної цілісності України. Я не буду говорити про те, що десятки людей вигнані зі своєї батьківщини, в тому числі і наш лідер Мустафа Джемілєв, і я. Я не маю можливості з'являтися на своїй землі. Це Путін безпосередньо винен у тому, що ми переживаємо, багато хто з нас уже переживають події, схожі з депортацією сталінських часів. Усе це Путін і намагається прикрити розглагольствуванням про те, що в Криму, з його точки зору, нарешті, всім стало жити добре і радісно.
– У вас є приблизні цифри, скільки кримських татар були змушені залишити півострів з моменту його анексії Росією?
– На материковій Україні називають цифру в 20 тисяч осіб, які були змушені залишити Крим після його окупації Російською Федерацією, залишити, як правило, з причини відчуття неспокою за своє життя, відчуття небезпеки. Вважається, що з цих 20 тисяч близько половини – кримські татари.
– Ще за однією версією, Путін їде до Криму, щоб погасити конфлікт між губернатором Севастополя Сергієм Меняйлом та головою Законодавчих зборів міста Олексієм Чалим. Цей конфлікт ледь не призвів до першого з часів анексії масового мітингу протесту місцевих жителів, що теж не дуже вписується в гламурну картинку, про яку ви говорите. Чи згодні ви з цією версією? І чи існує, на ваш погляд, реальне невдоволення кримчан новою владою?
Можна відчувати ностальгію за своєю історичною батьківщиною, але потім можна зіткнутися з тим, що з боку цієї батьківщини приходить авторитарне чудовисько
– Чесно кажучи, я не думаю, що приїзд Путіна пов'язаний із цим конфліктом, тим більше можливою його участю в погашенні цього конфлікту. Я думаю, що всі в Криму, в тому числі і ті, хто з радістю бігав по вулицях і площах з російськими триколорами, нарешті повинні усвідомити, що прихід на територію або встановлення режиму авторитарного завжди пов'язаний з привнесенням більш жорстких форм взаємодії влади і суспільства. Можна бути незадоволеним власним економічним становищем, незадоволеним владою, але можна користуватися тими свободами, які ця влада забезпечує – я маю на увазі українські часи. Можна думати дуже високо про державу, що має високий потенціал, величезними природними ресурсами, можна відчувати ностальгію за своєю історичною батьківщиною, як відчували її багато росіян, які живуть у Криму, але потім можна зіткнутися з тим, що з боку російської історичної батьківщини приходить авторитарне чудовисько, і тобі в цьому житті більше нічого не подобається, і нічого не хочеться. Мені видається, що кримчани, які вірили, хотіли і закликали Росію прийти в Крим, сьогодні просто в шоці від того обличчя, в якому перед ними постала сьогоднішня влада Росії.
Оригінал публікації – на сайті Радио Свобода
