Сімферополь – Журналіст Крим.Реалії з'їздив до кримського села Амурського, щоб подивитись, як живуть кримчани подалі від великих міст. І побачив, як селяни радіють пенсіям, порівнюють нинішню Росію із СРСР, нарікають на проблеми з водою і кажуть, що «бізнес помер».
Село Амурське розташоване в центральній степовій частині Криму. Його населення останніми роками зменшується і наразі становить трохи більше двох з половиною тисяч людей. В Алушті, для порівняння, проживає 30 тисяч.
За часів Союзу основним джерелом прибтку села був колгосп, але сьогодні більшість людей живе за рахунок своїх городів. Однак тепер, коли дніпровська вода не надходить на півострів, усе стало складнішим. Жителька села пенсіонерка Ганна Кисельова розповідає, що поливної води немає, але овочі та фрукти селяни все одно садять. Рясні дощі останнім часом рятують садівників.
Ганну в селі знає багато хто, вона член ради ветеранів, тому журналісти люблять брати в неї інтерв'ю. Амурчанка розповідає, що часто запитують її «про Україну». «За України краще було жити чи за Росії? Ми і за України обходились, і зараз обходимось. Тепер легше, звісно. У мене пенсія, якщо я там отримувала тисячу гривень і в мене все йшло, я не могла нічого купити, то тепер я отримую дев'ять тисяч рублів і мені вистачає», – розповідає Ганна Кисельова.
За України вільно говорили – амурчанин
Її односельчанин Йосип Погорський – корінний кримчанин, йому вже 86 років. У відповідь на запитання, які відмінності між тим, як доводиться жити тепер і як жилось раніше, пенсіонер сміється. «Як же вам це сказати...» – Йосип Миколайович важко зітхає, і в повітрі запановує тривала мовчанина. Після чого амурський старожил ніби примирливо каже: «І тоді було добре, і зараз добре».
За межами Криму Йосип Погорський був лише в Харкові, у доньки. Він розповідає про кардинальне розходження між життям там і в теперішньому Криму.
«В Україні більше свободи, а тут трошки ми замкнуті. Тому що ми при Союзі все боялись, що з нами можуть зробити все, що завгодно. Знаєте, що таке 37-й рік? Коли у нас в селі забрали чоловіків, усіх зібрали і відправили. Хто повернувся, а хто не повернувся... За України вільно говорили, а зараз – то не можна говорити, то не можна. Росія прийшла, закони ж бо там теж радянські залишились. І ось ми вже примовкли», – каже дідусь і чогось сміється.
Бізнес помер – амурський бізнесмен
Підприємець Валерій за останній рік встиг закрити одну зі своїх крамниць у селищі Жовтневому та звільнити всіх працівників свого другого магазину в селі Амурському.
«Бізнес помер. Я сподівався на старості років пожити спокійним і нормальним життям, але, на жаль, усе це зруйнувалось. Товарообіг впав у десять разів. Ви уявляєте, що це таке: платити податки, зарплату. Я звільнив усіх співробітників, 17 людей», – нарікає бізнесмен.
Валерій жив за рахунок туристів. Але тепер туризм перестав приносити йому прибуток. «Адже що таке кілька мільйонів відпочивальників у Криму, які давали гроші всім: тут вирощували овочі, фрукти, було м'ясо. Все це продавали на березі – у Севастополі та Ялті. Привозили звідти гроші сюди. Гроші крутились, курсували. А тепер ніхто нічого не вирощує – води немає», – розповідає чоловік.
Бізнесмен не має особливих сподівань, що ситуація найближчим часом покращиться і порівнює її з українськими 90-ми. «У перший дефолт 1998-го року в мене було у крамниці товару на 25 тисяч доларів, пройшов дефолт – залишилось на 10 тисяч. А куди поділись 15 тисяч, я досі не знаю. А зараз я готовий до дефолту. У мене порожній магазин», – каже Валерій.
«Раніше магазин був повною чашею, і господар тут не ходив, не торгував. До осені, думаю, достоїмо, а далі видно буде», – додає чоловік тихим голосом людини, яка втратила надію та будь-який оптимізм.
