Із 39 опитаних країн лише населення двох – В’єтнаму та Китаю – схвально оцінює Росію та дії її президента Володимира Путіна на міжнародній арені. Про це свідчать дані соціологічного дослідження Pew Research Center. Водночас, найбільші критики глави Кремля живуть в Іспанії, Польщі та Франції. Антиросійські настрої в Україні, кажуть американські соціологи, – на рівні 72%, а негативно ставляться до російського президента – 84% жителів. Політолог-міжнародник коментує, чи може Росія зараз використати симпатію своїх країн-приятельок, і чому українці ворожіші до президента Путіна, аніж до держави, яку він очолює.
Опитування науково-дослідного Pew Research Center (США) свідчить, що і Росію, і її президента Володимира Путіна загалом негативно сприймають у світі. Оприлюднені 5 серпня результати вказують, що в середньому 30% респондентів із 39 країн світу мають позитивну думку про державу та її главу, а 51% – негативну. Ця статистика наводиться без урахування думки росіян. Опитування провели 25-27 березня, опитали загалом понад 45 тисяч респондентів.
Найгірше ставлення до Росії у Йорданії та Польщі – по 80%. Негативно сприймають державу також Ізраїль – 74%, Японія – 73%, Німеччина – 70% та Франція – 70%. В Україні антиросійські погляди, визначили дослідники, на рівні 72%, а прихильно ставиться 21%. Найбільш відкриті до Росії В'єтнам – 75%, Гана – 56% і Китай – 51%.
PewResearch Global: «Імідж Путіна навіть гірший, аніж імідж Росії серед 40 країн»
Серед 39 опитаних країн, не враховуючи думку Росії, лише 24% жителів висловили упевненість, що Путін «правильно діє в геополітичних питаннях». «Контрольний пакет» симпатій російському президенту дали лише дві країни: В'єтнам – 70% та Китай – 54%.
Водночас, у Росії Путін, засвідчило опитування, має рейтинг підтримки на рівні 88%. Російські соціологи із цим згодні: у червні «Левада-центр»оприлюднив дані опитування, згідно з яким 89% росіян симпатизують президенту.
Найбільші критики Путіна в Іспанії – 92%, Польщі – 87%, Франції – 85% та Україні – 84%.
Що стосується антипатій російських респондентів, то наразі лише 11% із них прихильно ставляться до президента США Барака Обами. Дослідники порівнюють: у 2011 році цей показник був на рівні 41%.
Кремль діє в «азійській парадигмі» – Друзенко
Підтримка Росії та Путіна Китаєм і В’єтнамом свідчить, що Кремль діє в «азійській парадигмі», що зрозуміла цим двом державам Сходу та чужа для заходу, про це говорить політолог-міжнародник Геннадій Друзенко.
Утім, порівнювати геополітичну вагу цих двох держав складно, каже він. Китай – гравець «вищої ліги», з його економікою, золотовалютними резервами й армією можуть конкурувати лише кілька держав у світі, говорить Друзенко. Натомість, В’єтнам, продовжує експерт, має значно менш впливову економіку.
«Я сумніваюсь, що Китай можна використовувати (в геополітичній площині – ред.), та і В’єтнам також. Азіати – люди «собі на умі», – резюмує Друзенко.
Згідно з дослідженням, в Україні критичніше ставляться до президента Путіна – 84%, аніж до Росії, яку він очолює – 72%. Це Друзенко пояснює тим, що українці схильні відділяти росіян від персони їхнього президента.
Українці як не хотіли, так і не хочуть переводити цей конфлікт у річище міжетнічного протистоянняГеннадій Друзенко
«Водночас, на відміну від Польщі (рейтинг антиросійських настроїв – 80% – ред.), в Україні значно більше етнічних росіян. Українці як не хотіли, так і не хочуть переводити цей конфлікт у річище міжетнічного протистояння», – експерт.
Тому, на думку Друзенка, Польща з моноетнічним населенням демонструє солідарнішу позицію, аніж Україна, на території якої точиться збройний конфлікт, який підтримує Кремль.
Ставлення українців до росіян за півтора роки після початку Євромайдану погіршилося майже вдвічі – із 88% позитивних оцінок до 34% – серед жителів усіх регіонів України. Такі результати дослідження оприлюднював у травні 2015 року генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто. За його словами, в західному регіоні позитивне ставлення до росіян знизилося до 15%, а на сході країни – впало з 96% до 55%.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
