Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Існує багато різних методик виявлення корупції. Одна з них – візуальна. Це те, що видно, чого приховати можна. Ще краще, якщо факт корупції зафіксований у вигляді фото чи відео. Так легше фіксувати і визначати масштаб злочину. Кілька років тому я таким чином спробував з'ясувати, скільки ж перснів було у скромного президента Туркменістану, який називав себе Туркменбаші. Сапармурат Атаєвич Ніязов був людиною з комуністичної номенклатури, тому зовні він був скромний і чесний. Але володів певним смаком, часто змінюючи персні, відчуваючи себе султаном.
Персні – золоті та платинові, з великими діамантами або рубінами, масивні «печатки» були пристрастю Туркменбаші. Зібрати його «колекцію» виявилось дуже просто: витягнути з інтернету фотографії за кілька років, збільшити руки Сердара (туркм. – Вождь) – і можете займатись описом. Я назбирав зображення півтора десятка ювелірних прикрас, ціле багатство. Існує багато легенд про те, як Туркменбаші збирав колекцію. Більш реалістичну мені розповіли люди з його тодішнього оточення: це – частина золотого запасу Вірменії, виплаченого в рахунок боргу за газ. Тобто, до Вірменії поставлявся туркменський газ, а персні дістались Туркменбаші.
Ознаки корупції добре відомі та зрозумілі допитливим людям. Наприклад, візуально визначити, що особистий автомобіль, на якому пересувається чиновник, може коштувати його зарплати років за десять. Або зігране на Мальті весілля дочки чиновника – все за ту ж нещасну зарплату держслужбовця. Головне – захотіти побачити. Як, наприклад, зрозуміти, а що за ажіотаж піднявся навколо весілля прес-секретаря російського президента Дмитра Пєскова і фігуристки, олімпійської чемпіонки Тетяни Навки.
Для допитливих необхідно знати, що в нормальному суспільстві, де працюють закони, Дмитро Пєсков – публічна людина, державний службовець, тому він є потенційним об'єктом спостереження на предмет корупції. У його випадку корупція може бути пов'язана з протекціонізмом, який російською мовою іноді передається через поняття «замовити слівце». В інших авторитарних або диктаторських країнах спостереження за корупцією не ведеться – вона завжди на виду.
Чи захоче суспільство знати, на які «дулі» проводиться це весілля і чи готові громадяни Росії поставити запитання владі – не на наші ж податки?
Історія з весіллям Дмитра Пєскова – класична. Її навіть можна назвати перевіркою на вошивість російського суспільства – чи захоче суспільство знати, на які «дулі» проводиться це весілля і чи готові громадяни Росії поставити запитання владі – не на наші ж податки? Само собою, влада може зробити круглі очі: «та ні за що, які податки?», а обов'язок суспільства в це не повірити. І поставити інше запитання – якщо це не на гроші чиновника, а на чужі, то ж це і є корупція, підкуп чиновника. Тут влада знову робить круглі очі і каже – «не ваше, вибачте, собаче діло». Тут у допитливого суспільства два шляхи: або замовкнути, або піти до прокуратури, до суду, провести прес-конференцію, зробити заяву.
Чиновник – не «священна корова». Якщо чиновника не контролювати, то рано чи пізно він може стати корупціонером
Само собою, суспільство промовчало. Більше того, суспільство у захваті: в численних коментарях можна було прочитати про те, що лише заздрісники зводять наклеп на красиву пару, що, мовляв, не ваша справа влазити в приватне життя. Російське суспільство своїм походженням і складеним майже за сто років менталітетом просто не хоче розуміти, що державний чиновник не може бути приватною особою, якщо йдеться про несумірні з його зарплатою витрати. Чиновник, як кажуть експерти в галузі законодавства про державну службу, – не «священна корова». Якщо чиновника не контролювати, то рано чи пізно він може стати корупціонером.
Можна як приклад навести Грузію. Після зміни партії влади, уряд очолив творець «Грузинської мрії», який зібрав кабінет із колишніх, часів Шеварднадзе чиновників. Саме з тих, які в 90-і роки привели Грузію в лідери корупційних країн. Нинішні нові чиновники спробували діяти так, як було до 2003 року, не розуміючи, що в Грузії вже створене громадянське суспільство і працюють закони, наприклад, Адміністративний кодекс, що дозволяє безперешкодно отримувати публічну інформацію. Тому, щойно якийсь міністр раптом вирішить повечеряти з друзями за державний рахунок, про це стане відомо через кілька годин.
Найголовніший принцип демократії – підзвітність влади суспільству. Суспільство може бути представлене неурядовими організаціями або просто допитливими людьми. У Росії і тих, і інших уже давно оголосили ворогами, але вони мають бути. Хоча б трохи. Для того, щоб запитати не тільки про рахунки, якими оплачене весілля Пєскова і Навки, але і ким оплачені і в яких стосунках перебувають із нареченими – чи мають комерційний чи політичний інтерес? Можна здогадатись, що весілля оплатив один із близьких до Путіна олігархів. Тоді це корупція в чистому вигляді. Навряд чи не викличе здорову іронію припущення, що Дмитро Пєсков взяв кредит у банку, щоб потім упродовж декількох років виплачувати зі своєї скромної зарплати.
Путіну вдалось відновити радянське суспільство – мовчазне, покірливе і безвольне. Суспільство без знань законів і бажання ці закони знати
У цій мерзенній історії з'явився ще один нюанс, абсолютно російський – брехня про годинник. Допитливі виявили на зап'ясті щасливого нареченого годинник, вартість якого перевищує його зарплату за багато років його чиновницького життя. Пєсков оголосив, що це весільний подарунок нареченої, яка охоче це підтвердила, хоча ще в липні в програмі «Все буде добре» на каналі «Росія-1» Тетяна Навка скаржилась на фінансові труднощі. Все зіпсувала дочка Пєскова від першого шлюбу, яка опублікувала фотографію річної давності, де на руці Пєскова вже був той самий «весільний» годинник. Російський Фонд боротьби з корупцією проаналізував фотографії Пєскова за кілька років і виявив ще кілька годинників трохи меншої вартості, але в сукупності сумою в 154 тисячі доларів.
Що далі? А нічого. Путіну вдалось відновити радянське суспільство – мовчазне, покірливе і безвольне. Суспільство без знань законів і бажання ці закони знати. У Росії вже майже немає ЗМІ, які змогли б розповісти про корупцію, є «кватирки» для видимості свободи слова, але сумнівно, щоб «Ехо Москви» розповіло про цю історію після того, як Олексій Венедиктов привітав «Діму і Таню». І найголовніше – навіть якщо «Нова газета» чи ще хтось сміливий розповість про весілля і годинники, то влада не стане реагувати на звинувачення чиновника такого штибу, як Пєсков, він – наближена до тіла особа. Ситуація, що нагадує чеховське оповідання «Хамелеон», – так хочеться написати про корупцію, але хто знає про наслідки.
«Росія – країна духовна, і заплямувати себе корупційним весіллям не посміє», – думає середньостатистичний російський обиватель
Напевно, безглуздо нагадувати про те, що подібне весілля неможливе в нормальній країні, де дотримуються законів і де влада перебуває під контролем суспільства. Але в Росії все інакше, тут не можна обговорювати і засуджувати владу, а якщо Пєскову захотілось витратити чиїсь парочку мільйонів, то населення це не повинно стосуватися. Завдання росіян – захоплюватися владою, любити Путіна і ненавидіти його ворогів. «Росія – країна духовна, і заплямувати себе корупційним весіллям не посміє», – думає середньостатистичний російський обиватель.
Путін зітхне полегшено і подумає – «хороші ми скріпи придумали». Посміхнуться і Пєсков із Навкою, їм так легко вдалось обдурити росіян, велика частина яких у захваті від обману і щиро бажає щастя і здоров'я молодятам. І чиновники не підведуть, дорогі росіяни, вони вас ще не раз обдурять, чекайте.
Олег Панфілов, професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
