Усі розмови про створення привабливого туристичного іміджу для Криму залишаються порожнім звуком. Особливо цього року. Туристи дивуються від поведінки кримчан, які деруть із них плату буквально за все, та ще й хамлять!
Довелось мені на початку липня їхати в маршрутці в бік Судака поруч із чоловіком років тридцяти. Розговорились, виявилось, що він приїхав у відпустку до Криму з Єкатеринбурга. Всю дорогу мені довелось червоніти за «КримНаш». Хлопець обурювався, що такого здирництва туристів він ще не зустрічав, хоча поїздив уже світом чимало. Особливо його розлютили побори за відвідування природних об'єктів. Каже, що спочатку намагався з'ясовувати, що за люди, потім зрозумів, що все пов'язано – і шахраї, і держоргани. Сказав, що більше сюди не приїде, а краще відпочиватиме в Єгипті або Туреччині, де сервіс вищий, а ціни нижчі. Єдине хороше враження за всю поїздку у хлопця залишилось від відвідин парку левів «Тайган».
Цього сезону кримчани ніби поставили мету – відбити бажання в російського туриста відвідувати півострів
Дивно, але цього сезону кримчани ніби поставили мету – відбити бажання в російського туриста відвідувати півострів. Тепер ще з 1 серпня кримська влада і дорогу Керч-Сімферополь перекрити хочуть на довгостроковий ремонт.
Цікаво про поведінку кримчан відгукнувся відомий російський журналіст Едуард Журавльов.
Гроші з туристів намагаються здерти буквально на рівному місці. Законопроект, що дозволяє стягувати плату за вхід до заповідників, уряд Росії вніс до Держдуми наприкінці червня, а в Криму ніхто й не чекав дозволу, плату за вхід до заповідників беруть, що називається, аж бігом!
Причому заборони прокуратури ігноруються. Ось що з цього приводу повідомляє кримський екскурсовод Іван Коваленко: «На проході до водоспаду Учан-Су продовжують брати плату по 50 рублів за прохід з людини. Коли я вказав співробітникам заповідника, що прокуратура скасувала стягнення плати, у відповідь мені почали хамити, казати, що нічого про це не знають, а вхід як був, так і залишиться платним. Загалом, ми сказали, що не будемо платити і пройшли внахабну до водоспаду. Потім ми хотіли пройти до Срібної альтанки, де якась жінка бере по 50 рублів. Зав'язалася суперечка, вона стала кричати, що їй ніхто нічого не говорив, у неї, мовляв, є своє начальство, і вона нас не пустить. Тут ми не стали продовжувати конфлікт, розвернулись і пішли. Російські туристи, які були зі мною, відчули шок: за їхніми словами, на материку немає такого, щоб хтось брав за прохід до об'єктів культурної та природної спадщини. Вони були здивовані, що хтось бере гроші, аби просто увійти в альтанку і з обриву подивитись на Ялту! Це нонсенс».
А ось що повідомляє про відвідини ще однієї кримської пам'ятки природи громадський діяч Борис Лур'є:
Але гаразд, ліси і гори, може, влада й не бачить, але таке відбувається всюди! Деградація туристичної галузі Криму вражає. Ще один російський кореспондент Олег Крючков пише:
Про «гостинність» туристичної інфраструктури Криму пише Оксана Порицька: «Цікаво працює картинна галерея Айвазовського: два дні на тиждень – вихідні, вівторок – з 10 до 14, в інші дні – до 16.00. Розкладу на сайті немає. Приїхавши у вівторок, виявили зачинені двері. Таких як ми виявилось ще людей 15. Потрапити до музею вдалось лише з другої спроби. Причому в цей другий раз музейні працівниці злобно дивились на відвідувачів, які заходять до залів на початку четвертого – мовляв, давайте активніше, скоро зачиняємось. Боюсь уявити, як вони будуть підштовхувати до виходу тих, хто прийшов пізніше... І це музей світового рівня...».
Ось такі відгуки про нинішній сезон у Криму. В принципі, чого це я накинулась на простих смертних кримчан, адже вони беруть приклад зі своєї доблесної «команди переможців».
Завершу цей невеселий пост словами вищезгаданого російського журналіста Едуарда Журавльова: «Події останнього тижня і, зокрема, реакція офіційних осіб Криму, дозволяє «новим кримчанам, які понаїхали з материка», зрозуміти, що таке «Партія Регіонів» і чому люди в Києві пішли на Майдан»...
Зарема Сеїтаблаєва, кримчанка, блогер
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
