Я якось ніколи не замислювався про семантику слова «переправа». Чим, наприклад, переправа відрізняється від мосту в смисловому сприйманні? Зрозуміло, що міст завжди щось з'єднує – береги, країни, людей, є ж, наприклад, вираз «міст дружби»! А ось переправа, якщо вірити Великому енциклопедичному словнику, це лише: «ділянка водної перешкоди, обладнана для її подолання». Тобто це перешкода, яку потрібно постійно і важко долати.
Ну, і для повної картини наведу продовження визначення звідти ж: «Переправи бувають: десантні, поромні, мостові, вбрід, переправа танків під водою, переправа по кризі». Ну, на танках під водою або по кризі, слава Богу, через Керченську протоку поки переправлятися не доводиться, але хто знає шляхи господні?
Отже, завдання: зустріти чиїхось родичів у порту «Кавказ» і привезти їх в Алушту. Друзі запропонували мені взяти участь у поїздці у ролі такого собі Шури Балаганова, тобто бортмеханіка і прислуги за все. Дорога до Керчі заслуговує окремої розповіді, так що поки лише враження від знаменитої тепер на весь світ Керченської переправи.
Хочу відразу обмовитися, що я лише описую кримську дійсність, іноді висловлюючи своє ставлення до неї. Й іноді вмикаю калькулятор, прилад неупереджений, свідчення якого спростувати може тільки інший калькулятор, але не емоції. Тому тут не буде ні криків захоплення, ні криків обурення. Тим більше, що Керченська поромна переправа, чий би прапор над нею не майорів, призначена для простих людей. Ось що ці люди забули в «приєднаному» Криму – інше питання, але вже не до мене. Так, ще хочу сказати, що правда, особливо підтверджена калькулятором – хороші ліки від нерозуміння і ненависті, хоч часто і дуже гіркі. А поки повернімося до наших поромів.
Отже, під'їжджаємо до переправи, судно в центрі кадру, схоже на круїзне – колишній грецький пором «Протопорос VI», перейменований у «Перемогу». Кого над ким, цікаво?
Черга машин на пором, до причалу ще метрів 500. Черга вважається невеликою – години на 2-3. Решітка – нинішня російська повсякденність, в іншій країні вистачило б, думаю, парканчика.
А ось і пояснення, чому в Російській Федерації парканчик не пройде – зона безпеки з доглядом машин і людей, як на посадці в аеропорту. Тобто після шмону мандрівникам контакт з проводжаючими (хоча тут їх майже не знайти) протипоказаний.
Ці автобуси, очевидно, чекають щасливих володарів «єдиного» квитка, які долають все ті самі перешкоди, що й інші смертні (ви не забули, сподіваюся, що переправа – це, в першу чергу, перепона?), але платять за всі дорожні негаразди, тобто за квитки на поїзд, паром і автобус авансом.
До цих щасливчиків і прямує ангел-розпорядник «Єдиної транспортної дирекції», монополіста цього виду послуг.
У Росії все масштабно і вертикально, так що, якщо є можливість створити на чистому місці величезну, неповоротку і злодійкувату компанію, яка непідзвітна державі, але вимагає подачок з бюджету, то базару нема. А якщо використовувати вже наявні структури, так це взагалі кайф! І автономна некомерційна організація «Транспортна дирекція Олімпійських ігор», зірвавши куш в олімпійському казино, в травні 2014 року плавно перейменується в таку ж автономну й абсолютно некомерційну організацію «Єдина транспортна дирекція», після чого отримує карт-бланш на організацію руху через Керченську переправу. Ну, хіба що тільки поромів новоспеченої АНО «ЕТД» не підкинули. Та, зрештою, ну їх, від них один головний біль – в протоці, що не день, то шторм, то вітер. Відповідай потім за корабельні аварії!
А ось і особистий огляд. Чим пояснити повноформатний обшук перед перетином чотирикілометрової калюжі з вузьким фарватером глибиною не більше вісімнадцяти метрів? Та й цю глибину штучно підтримують, періодично запускаючи земснаряд, інакше занесе мулом до відведених природою десяти метрів. І плисти щось потрібно 20 хвилин на стометровому поромі водотоннажністю 800 тон, який навіть потонути в цій протоці толком не зможе! А рамки стоять як перед польотом на «Боїнгу» через океан.
Новенька будівля кас з державними прапорами Росії, Криму та Керчі – це такий червоно-біло-смугастий пункт.
У касі людей майже немає. Безмашинний народ на Кавказ, схоже, не рветься, людей мало. Ми-то машину залишили на стоянці і йдемо на пором пішки, а ті, хто переправляється за кермом, платять десь в іншому місці, на в'їзді.
Ті, хто колись читали Леніна, пам'ятають, що головне – облік і контроль! Без паспорта нині в Криму можна, як, втім, і в решті Росії, тільки в платний туалет, напевно, сходити. У квитку на пором (!) касиром закарбовані повністю прізвище, ім'я, по батькові пасажира, номер паспорта, рік народження і місто прописки, про штрих-код та інші атрибути я вже й не кажу. Такий документ, виходить, громадянам Росії потрібно отримувати кожного разу, щоб лише переплисти, повторююсь, маленьку і невелику внутрішню водойму. Все це відбувається у величезній і закритій країні, яка витрачає на свою безпеку мало не чверть бюджету.
Квиток на пором коштує 162 рублі (62 гривні), дитячий – половину цієї ціни. За легкову машину завдовжки до 4,2 метра потрібно додатково заплатити 1190 рублів (458 гривень), понад 5,1 метра – 2486 рублів (956 гривень). А ось за тридцятимісний автобус потрібно викласти вже 5057 рублів (1945 гривень), це ще плюс 168 рублів (64 гривні), які має заплатити кожен пасажир, якщо він переправляється разом з автобусом.
За фуру довжиною до 16 метрів на вантажних поромах беруть близько 20 тисяч рублів (7700 гривень) плюс за кожну тонну понад 18 тонн по 500 рублів (192 гривні). Я не фахівець з вантажних перевезень, але кожен охочий може легко прорахувати, наскільки в Криму дорожчі, ніж в Росії російські ж товари тільки через вартість порома, адже в ціну додається ще й зайвий пробіг, та й кілька діб, проведених у черзі на пором, товар не здешевлюють. Повз переправу ж жодна собака не проскочить – немає інших доріг до Криму з новоявленої метрополії!
Уряд Росії, правда, намагається контролювати ціни на перевезення, але навряд чи це щось змінить – водна перешкода залишається перешкодою, і за її подолання і кримчанам, і росіянам доводиться платити.
Розклад руху поромів на липень 2015 року із зазначенням поромів дає, як казав Копелян за кадром у «Сімнадцяти миттєвостях весни», інформацію для роздумів.
Поромів, які пливуть чи завантажуються, я на переправі бачив з десяток. Із залізничними поромами все зрозуміло, їх у розклад не вносять, бо через протоку йде тільки один пасажирський поїзд, решта залізничні вагони – вантажні.
Пороми «Глюкофілоуза III», «Майор Чапічев» (колишній «Глюкофілоуза II»), «Керченський-2» і «Єйськ», за інформацією місцевого інтернет-ресурсу, ходять наразі з порту «Кавказ» до Керченського торгового порту, тобто перевозять вантажівки.
Пороми «Yener C», «Марія» та «Лаврентіос», у свою чергу, ходять на лінії Порт Кавказ – Керченський рибний порт. Чи є розклад у них – не знаю. Є ще кілька чисто вантажних поромів, але вони в цьому аспекті нас не цікавлять. «Микола Аксененко», перший російський пором на Керченській переправі, збудований у 2013 році, в травні 2015 року знятий з розкладу у зв'язку з приходом величезних грецьких поромів. Місткість «Микола Аксененко» лише 45 легкових автомобілів і 260 осіб, проти відповідно 150 авто і 500-600 осіб у «греків».
Але, незважаючи на відсутність у розкладі переправи, «Микола Аксененко» бадьоро завантажувався в порту «Крим», коли ми сідали на свій «Протопорос IV», і потім ми його зустріли в протоці. Очевидно, розклад розкладом, а чартер чартером.
Далі вмикаємо калькулятор. До розкладу внесені чотири пороми, загальною місткістю, за різними джерелами, від 1900 до 2500 осіб – «Protoporos IV», «Перемога» (колишній «Protoporos VI»), «Олімпіада»,«Крим». На добу за офіційним розкладом на липень 2015 року кожен паром здійснює 8 рейсів, тобто сумарно ці пороми перевозять при повному завантаженні від 15 тисяч до 20 тисяч пасажирів на добу в кожну сторону, в обидві – від 30 тисяч до 40 тисяч, знову ж цифри залежать від джерел, які дуже відрізняються в оцінці пасажиромісткості поромів. А перевезти більше пасажирів не дозволять інструкції, яких моряки поки ще дотримуються. Тобто додатковий рейс або сотня-друга лівих пасажирів понад норми не котить. Капітани відповідають головою за безпеку суден і пасажирів, а морські правила судноводіння, як відомо, пишуться кров'ю. Капітан – професія штучна, вигнати всіх і набрати на їх місце слухняних холопів навряд чи вийде. Тому цим цифрам я вірю.
Решта згадані мною вісім поромів, не внесені в розклад, вміщають в сумі 2300-2400 осіб. і вісім разів на добу вони явно не ходять. Справа навіть не в завантаженні, аврали, особливо у зв'язку з негодою, тут постійні, і охочих переправитися періодично буває з лишком, але причина невеликої пропускної спроможності переправи банальна до неможливості – не вистачає причалів. Адже порому недостатньо кинути канат і притертися до пірсу, потрібний спеціальний з'їзд для машин, а вже тим більше колії для залізничних вагонів, знову ж таки, необхідна добре захищена від хвилювання акваторія і вільний фарватер. І хоч сто поромів прижени – вони просто будуть цілодобово стояти в черзі на навантаження-розвантаження. А місце для причалу порома обладнати, напевно, ой як непросто – погляньте на причал, від якого щойно відійшов наш грецький красень-суперпаром. Нагадаю, що віце-прем'єр Росії Дмитро Козак 25 травня 2015 року урочисто повідомив про завершення реконструкції Керченської поромної переправи. Страшно навіть уявити, як виглядав цей причал до реконструкції!
Так от, якщо всі ці неприкаяні вісім поромів роблять чотири-п'ять рейсів на добу, то вони, в принципі, могли б перевезти до 9-10 тисяч пасажирів на добу в кожний бік, 18-20 тисяч – в обидва. Але де там! Зазначені пороми, крім «Миколи Аксененко», який прижився в порту «Крим», возять з порту «Кавказ» у Керченський торговельний і рибний порти винятково вантажівки. Вивчайте нову російську географію, і ви дізнаєтеся, що Крим – це острів, оточений з усіх боків якщо не морем, то ворогами. І постачання двомільйонного обложеного населення буквально всім (ну хіба що трохи харчів можна завезти з неньки-України) є завданням куди більш важливим, ніж курортна релаксація найбільш низькооплачуваного сегмента російського суспільства. Саме тому виділені для перевезення вантажів пороми не завантажують разом з десятками фур по 350-500 пасажирів. Тут дай Бог з вантажем у погодному вікні встигнути впоратися, а то ж знову ось-ось задме! І пасажири йдуть туди, куди їм і належить – в касу пасажирського терміналу купувати квиток в порт «Крим» на пороми, позначені в наведеному мною розкладі. Так що 30-35 тисяч пасажирів при ідеальній погоді і повному цілодобовому завантаженні – схоже, на сьогодні межа Керченської переправи, в реальності ж набагато менше. Машини вантажаться під зав'язку, це так, але ж не в кожній машині їде на курорт 5 осіб! І заяви того ж віце-прем'єра про можливість перевезення поромами 50 тисяч осіб на добу – озвучка рожевої мрії. Тим більше, що бажання провести відпустку в Криму у думаючих головою росіян відчутно зменшується з кожним днем.
Ось документальні підтвердження начебто умоглядних викладок.
25 червня цього року заступник гендиректора підприємства «Росморпорт» Ігор Павлов прибув з Анапи до Феодосії на катамарані «Сочі 2» і тут же повідомив, що «рішення про початок руху (катамаранів) ухвалене на підставі численних звернень кримчан і жителів Краснодарського краю».
Цим рейсом катамаран «Сочі 2» місткістю 300 пасажирів привіз лише три особи. Наступного дня другим рейсом скористалися вже 22 жителі п'ятимільйонного Краснодарського краю, в якому, як уже було сказано, населення жити не може без маршруту Анапа – Феодосія. Але, можливо, люди нічого не знали про нову можливість і, як і раніше, добами очікували погоди в бараках (про це мова попереду) порту «Кавказ»? «Як і очікувалося, з середини липня попит на перевезення на курорти Криму багаторазово (!) зріс. За перші два тижні липня понад 1000 пасажирів скористалися катамараном «Сочі-2», – говорить генеральний директор ФГУП «Росморпорт» Андрій Тарасенко. І тут же додає, що першому катамарану (який працює, якщо порахувати, із завантаженням менше 25 відсотків) через тиждень-другий випустять на допомогу ще один (!) такий же катамаран. Ну, а там, дивись, і сезон закінчиться.
І ще цитата: «...завдяки заходам, вжитим владою Краснодарського краю і Республіки Крим спільно з ТОВ «Морська дирекція», 10 червня 2015 року на Керченській поромній переправі був перевезений мільйонний пасажир». Сказано з пафосом, який відкидає всі сумніви в тому, що якби заходів вжито було трохи більше, то пасажирів було б, принаймні, два мільйони. А якщо стримати сарказм і знову взятися за калькулятор, то по колу виходить перевезено в 2015 році більше ніж 180 тисяч пасажирів на місяць або по 6000 в день, тобто в одну сторону по 3 тисячі на добу. І навіть при цьому мінімальному потоці періодично виникали моторошні черги через негоду. Ну так, ми ж, звичайно, розуміємо – зима, шторму, не сезон...
Зате зараз 50 тисяч осіб на добу переправлять запросто! Вам віриться? Ось і я якось так, не дуже поспішаю довіряти подібним оптимістичними прогнозами. Тим більше, якщо припустити неможливе і всі ці очікувані курортники приїдуть до Криму, чи будуть тут їм раді?
Але досить мудрувати, час на посадку. А он і наш пором, той, який праворуч.
А про це я вже десь читав. «Час очікування мінімальний. У портах є комфортабельні зали очікування». Так ось про який комфорт розповідав пресі представник тієї самої «Єдиної транспортної дирекції»!
Причому кондиціонерів у цих «комфортабельних залах очікування» не видно ні всередині, ні зовні. Можливо, я не спостережливий? Хоча навіщо кондиціонери, коли є відкриті вікна! Не пани ж.
Машини повільно вповзають порому в пащу.
Команда порому працює дуже злагоджено, машини ставлять швидко і дуже тісно, як шпроти в банці.
Тут три яруси, на нижній пішоходів не пускають, що там – я не бачив. Верхній – лише два десятки машин на бічних естакадах, основна маса – на головній палубі.
Невеличка драма – білому «Фольксвагену» не вистачило місця на палубі, він повертає і від'їжджає, щоб стати в голові черги на березі. Сьогодні це не дуже прикро, погода нормальна, чекати наступного рейсу потрібно лише годину-півтори.
Обережно, двері зачиняються, наступна станція – порт «Кавказ»!
Нарешті пливемо. Вид на кримський берег.
Закінчення буде.
Кирило Автохтонов, кримчанин
Думки, висловлені в рубриці «Блоги», передають погляди самих авторів і не обов'язково відображають позицію редакції
