З 26 до 30 червня 1991 року в історії кримськотатарського народу відбулась етапна подія – Другий Курултай кримськотатарського народу. Проведений майже через півстоліття після депортації, уже на батьківщині, з'їзд найкращих представників народу став символічним проявом перемоги національного руху і народу, воскреслого наче Фенікс із попелу.
Почався рік із неординарної для півострова події.
20 січня 1991 року провели референдум про перетворення Кримської області на Кримську АРСР – за територіальною ознакою, як «суб'єкта СРСР і Союзного договору». 12 лютого 1991 року сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Закон «Про відновлення Кримської Автономної Радянської Соціалістичної республіки».
Мрія кількох поколінь кримських татар про національну автономію так і залишилася нездійсненою
Нову автономію засновували як територіальне утворення, тоді як кримські татари наполягали на національному. Кримські татари бойкотували референдум. Центральна Рада Організації Кримськотатарського Національного руху (ОКНР) виступила з кількома заявами протесту проти нашвидку відтвореної Кримської автономії: «Замість відновлення незаконно ліквідованої під час режиму Сталіна державності кримських татар на їхній території створили ще одну російськомовну республіку».
Однак, незважаючи на всі протести, результати референдуму залишились чинними, і це була, мабуть, одна з найболючіших поразок національного руху. Мрія кількох поколінь кримських татар про національну автономію так і залишилася нездійсненою.
В умовах, коли кримські татари виявились чужими на власній батьківщині, ідея консолідації народу залишалась не менш актуальною, ніж раніше. Мабуть, це і було тією ірраціональною передумовою, яка ініціювала проведення національного з'їзду – Курултаю. Його мету позначили як об'єднання всіх інтелектуальних, духовних, економічних сил народу для якнайшвидшого розв'язання проблем, насамперед, – повернення на свою Батьківщину і відновлення державності. Основним завданням Курултаю назвали визначення шляхів позв'язання національних проблем і вибори постійного органу – Меджлісу.
Підготовка Курултаю 1991 року почалася задовго до його проведення.
8 березня 1990 року на засіданні Центральної Ради ОКНД утворили робочу групу для вивчення можливості проведення Курултаю.
23 вересня відбулись установчі збори Організаційного комітету з підготовки Курултаю, до яких увійшли 36 осіб на чолі з головою Сєрвєром Омеровим. Була визначена структура оргкомітету (Центральна виборча комісія, редакційна комісія та організаційне бюро). Оргкомітет затвердив «Положення про організацію виборів делегатів на з'їзд кримськотатарського народу», форми бланків; рекомендував зразок протоколів.
З жовтня 1990 по травень 1991 року проводили виборчу кампанію.
Члени Оргкомітету провели численні зустрічі зі співвітчизниками в Криму, Херсонській області, Узбекистані, Таджикистані, Москві, Краснодарському краї. Переважна більшість кримських татар підтримали ідею проведення з'їзду, вважаючи, що за допомогою участі у виборах делегатів з'являється можливість безпосередньо впливати на вирішення життєво важливих для всього народу питань.
Іншої думки була кримська влада. Від самого початку підготовки Курултаю вона поставились до нього насторожено, можна навіть сказати, зайняла ворожу позицію. Які тільки аргументи не придумували, щоб Курултай не відбувся. На підставі опублікованих у пресі проектів документів говорили, що в них передбачається створення паралельних структур влади, незалежного національного парламенту. Влада відмовлялась дати дозвіл на проведення Курултаю...
У відповідь 30 травня 1991 року кількасот кримських татар провели в Сімферополі демонстрацію протесту перед будівлею Ради міністрів Криму. Це змусило владу підписати запрошення для закордонних гостей і видати офіційний дозвіл на проведення Курултаю, але із застереженням: якщо там ухвалять рішення про створення «паралельних структур влади», то повну відповідальність за це нестимуть організатори Курултаю.
Радянські посольства і консульства в низці країн отримали розпорядження не видавати в'їзних віз до СРСР особам, запрошеним на Курултай
Радянські посольства і консульства в низці країн отримали розпорядження не видавати в'їзних віз до СРСР особам, запрошеним на Курултай. 19 червня представнику ОКНР в Туреччині Заферу Каратаєву передали умови радянського посольства, за дотримання яких турецьким громадянам дозволять в'їхати до СРСР: якщо вони не братимуть участь у роботі кримськотатарського Курултаю і можливих у Криму мітингах і демонстраціях кримських татар.
Але незважаючи на спротив влади, вибори делегатів відбулись успішно. Делегатами курултаю обрали 255 осіб (у Криму – 129, в Узбекистані – 88, у Казахстані – 1, у Киргизстані – 4, у Таджикистані – 3, у РРФСР – 16, в Україні (крім Криму) – 9, у Литві – 3, у Латвії – 1, у Сухумі – 1).
Враховуючи норму «один делегат від 1000 осіб», а також наявність представників практично від усіх регіонів, де мешкали кримські татари, Курултай у такому складі мав право вирішувати поставлені перед ним завдання і обрати єдиний повноважний представницький орган кримськотатарського народу.
Курултай перебігав у Сімферополі з 26 по 30 червня 1991 року і увійшов до історії як Другий Курултай кримськотатарського народу
Курултай перебігав у Сімферополі з 26 по 30 червня 1991 року і увійшов до історії як Другий Курултай кримськотатарського народу. Перший Курултай відбувся 1917 року в Сімферополі і був розпущений 22 січня 1918 року Кримським обласним Військово-революційним комітетом. Тим самим підкреслювалася спадкоємність між цими подіями.
26 червня 1991 року засідання Курултаю відкрив голова Оргкомітету Сєрвєр Омеров. Після виконання гімну кримськотатарського народу «Ант еткенмен» (Я поклявся) і благословення імама зі словами привітання до делегатів звернувся найстарший учасник національного руху – 94-річний Мустафа Халілов.
На Курултаї, крім делегатів, було багато почесних гостей. Серед них – давні друзі кримськотатарського руху, правозахисники Олександр Лавут, Генріх Алтунян, Олександр Подрабінек, Григорій Александров. На з'їзді були акредитовані 74 журналісти, зокрема й 10 іноземних.
Другий Курултай кримськотатарського народу ухвалив кілька основоположних документів – Декларацію про національний суверенітет кримськотатарського народу, Звернення до всіх жителів Криму, Звернення до кримськотатарського народу, Звернення до ООН, Звернення до Президента СРСР та інші.
Меджліси були покликані захищати інтереси народу, сприяти відродженню і розвитку культури, мови, релігії, звичаїв і традицій
Курултай обрав Меджліс кримськотатарського народу. Головою Меджлісу став Мустафа Джемілєв, його заступником – Рефат Чубаров.
Уже за кілька днів, 6 липня 1991 року, відбулось перше засідання Меджлісу кримськотатарського народу, на якому затвердили його структуру. Члени Меджлісу ухвалили рішення щодо підготовки Положення про місцеві органи національного самоврядування. Ці органи створювали відповідно до доручення Курултаю. Вони були покликані реалізовувати рішення Меджлісу кримськотатарського народу, захищати інтереси народу, у взаємодії з місцевими органами державної влади сприяти відродженню і розвитку культури, мови, релігії, звичаїв і традицій. Протягом 1991-1992 років на території всіх сільських, селищних, міських рад Криму обрали регіональні та місцеві органи національного самоврядування кримських татар (меджліси), серед них – 15 районних і 7 міських.
У ніч з 18 на 19 серпня 1991 року в СРСР здійснили спробу державного перевороту. Не підтриманий демократичними верствами народу путч провалився, його організатори були арештовані. Разом із тим ці події зірвали призначене на 20 серпня підписання нового Союзного договору. На порядок денний постало питання про новий державний устрій багатонаціонального утворення. 1 вересня 1991 року керівники 10 союзних республік висловили готовність підписати договір про Союз суверенних держав. Президенти СРСР і РРФСР видали укази про призупинення (23-25 серпня 1991 року) і про припинення (6 листопада 1991 року) діяльності КПРС і Компартії РРФСР і про майно КПРС.
Радянський Союз припинив своє існування...
Що ж стосується системи Курултай-Меджліс, то вона жива й понині, незважаючи на численні нападки з боку української влади, а тепер вже й очевидне прагнення нової, російської влади, знищити систему національного самоврядування... Будемо сподіватись, що їм це зробити не вдасться – самобутня і демократична, вирощена в суворих реаліях постійного протистояння антидемократичним режимам і правителям, система самоорганізації та самоврядування кримських татар давно вже довела свою силу і життєздатність.
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу
