Київ – Евакуація виправних колоній та інтернатів із зони конфлікту на Донбасі, проблеми із невизнанням документів та «неофіційні місця несвободи» – це лише частина викликів, озвучена спостерігачами Національного превентивного механізму проти катувань, у рамках якого представники офісу омбудсмана разом із громадськими активістами здійснюють моніторинг місць несвободи в Україні. У п’ятницю, 26 червня, вони презентували звіт за 2014 рік. Минулого року у таких закладах утримувалось понад 1 мільйон 200 тисяч людей, що приблизно дорівнює населенню Житомирської області.
У Криму зареєстровано понад 250 місць несвободи, у Луганській та Донецькій областях – відповідно 300 та 391, більшість із них зараз – на непідконтрольній Україні території. Сьогодні не можна навіть точно сказати, скільки там людей фактично перебуває, ці люди – «заручники у квадраті», говорить Тетяна Печончик, голова правління «Центру інформації про права людини», яка брала участь у моніторингу в рамках Національного превентивного механізму.
«В ході нашого візиту нам стало відомо про Горлівський інтернат для людей з інвалідністю, з якого евакуювали майже всіх підопічних. Залишалося тільки 20 людей у лежачому стані, їх не змогли вчасно вивезти. Із тих 20 людей станом на сьогодні 19 уже померло, тобто тільки одна людина залишилася живою. Там банально не вистачає харчування, не вистачає медикаментів», – зауважує Печончик.
У прифронтовій зоні у зв’язку з евакуацією існує проблема з перевантаженням закладів соціальної сфери, а також не всюди обладнані підвали-укриття, зазначає правозахисниця.
Було кілька спроб вивезти із непідконтрольної зони засуджених, говорить Павло Кудлай із Міністерства юстиції.
«Першочергово це була Єнакіївська виправна колонія №52, їздили наші представники державної пенітенціарної служби, розмовляли із так званими представниками «ДНР», «ЛНР». Жодних гарантій ніхто не дав. Тому спільно з Нацгвардією, спільно з Міністерством внутрішніх справ, спільно зі Службою безпеки України був сформований конвой, який туди поїхав, але потрапив під обстріл і розвернувся. Тому що була реальна загроза життю персоналу», – розповів Павло Кудлай.
На волю без документів?
В’язні, що виходять на свободу на території окупованого Криму, не можуть перетнути адміністративну межу з материковою Україною, бо українська влада не визнає документів, виданих там, зауважує Роман Романов, директор програми «Права людини і правосуддя» фонду «Відродження». За його словами, ще гірша ситуація – з неконтрольованими територіями Донецької та Луганської області.
«Після запровадження цієї системи перепусток, достатньо жорсткої, де є перелік документів, ви розумієте, що у цьому переліку немає тих, із якими звільняються люди з установ виконання покарань. Тобто не маючи ні українського паспорта, ані легітимних документів, ні підстав сподіватися отримати цю перепустку – який шлях мають ці люди, звільняючись із місць позбавлення волі на цих територіях?» – запитує він. І додає: йдеться про сотні людей щомісяця.
Якщо звільнений засуджений звернеться на блокпост у Луганській області, його доправлять до дільниці реабілітації Старобільського слідчого ізолятора, а якщо у Донецькій, то в один із таких закладів Маріуполя – до з’ясування особи, пояснює Павло Кудлай. Що ж до людей, які утримуються на непідконтрольних територіях і підпадають під амністію, то наразі механізм, як будуть діяти суди щодо таких людей, не розроблено: немає доступу до особових справ ув’язнених, каже представник Мін’юсту.
26 червня відзначають Міжнародний день проти катувань. За словами представника омбудсмана з питань Національного превентивного механізму Юрія Бєлоусова, минулого року в Україні ця проблема загострилася з появою так званих «неофіційних місць несвободи», коли невідомо, на якій підставі людину затримують, скільки часу вона проведе у підвалі і що з нею там може трапитись.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
