Йому було трохи більше двадцяти, коли він, початківець, удостоївся високої похвали відомого поета і літературознавця Абдулли Лятіф-заде, чиє свідоцтво, в свою чергу, увійшло в книгу про кримськотатарську літературу видатного сходознавця Агатангела Кримського: «Почав писати якихось три роки тому, але вже виявляє пошуки більш широких тем, трактує їх більш глибоко, сяє вражаючою особливою поетичною іскрою»...
Очікування метрів молодий поет виправдав вже дуже скоро, а з часом став видатним майстром слова, класиком кримськотатарської літератури. Йдеться про Ешрефа Шем'ї-заде.
Ешреф, старший син Абдурамана Шем'ї, народився 21 червня 1908 року в Євпаторії. Його батько був високоосвіченою людиною, онуком кримськотатарського громадського діяча Абдугафара-Челебі. Здобувши освіту спочатку в Констанці, а потім у Бухаресті Афуз Абдураман в 1900 році повернувся в Крим і почав викладати в школі. Ще в студентські роки Афуз Абдураман отримав прізвисько «Шем'ї», що означає «той, хто несе світло». В Євпаторії-Кезлеві він хотів відкрити за власні кошти бібліотеку, проте дозвіл на створення її губернське начальство не дало. Тоді Абдураман Шем'ї купив кав'ярню, розмістив у ній полиці з книгами, які давав читати всім охочим. З часом кав'ярня стала своєрідним клубом для прогресивно налаштованих людей міста.
Його син Ешреф шести років вступив до рушдіє – початкової школи. Через три роки батько віддав його в Євпаторійське реальне училище, яке юнак закінчив в 1924 році, вже після смерті батька. У вересні того ж року він вступив на річні курси радпартшколи в Сімферополі, після закінчення яких працював завідувачем хатою-читальнею в Атайській сільраді Євпаторійського повіту.
У 1923 році з-під пера Шем'ї-заде вийшов прекрасний вірш «Літній вечір в степу», а в січні 1925 року він пише вірш «Леніну», приурочений до першої річниці смерті засновника Радянської держави. Незабаром юного поета помітили його старші товариші – філолог, професор Бекір Чобан-заде і поет Абдулла Лятіф-заде.
Ешреф переїжджає до Сімферополя... На конференції у вересні 1927 року в зв'язку з наміченим переходом кримськотатарської писемності з арабського алфавіту на латинський Шем'ї-заде призначений вченим секретарем комісії. Одночасно з 1927 до 1929 року він був редактором і видавцем молодіжного журналу «Козь Айдин». Весь цей час молодий поет активно пише і публікується, його вірші відзначені талантом і жвавістю інтонації. Вже з 1928 року Шем'ї-заде був членом Кримського відділення Російської асоціації пролетарських письменників (РАПП) – що було дуже почесно для молодого письменника.
А незабаром новий – радісний – поворот долі. У березні 1930 року Ешреф Шем'ї-заде вступив на літературно-сценарний факультет Державного інституту кінематографії у Москві. Навчання в столиці, та ще в такому престижному навчальному закладі справило величезний вплив на його становлення як особистості і поета. Тут у Ешрефа зав'язалися дружні зв'язки з діячами культури старшого покоління і з однолітками – багато хто з них згодом стали вельми відомими...
У Москві Ешреф знайомиться зі своєю майбутньою дружиною – молодою красунею Сайді Боданінською. Її батько Алі Боданінський був одним з найвизначніших діячів кримськотатарської революції і національного руху 1917 року. Після закінчення Бахчисарайського художнього технікуму народів Сходу Сайді була направлена до Москви, де працювала помічницею художника на ткацькому комбінаті й жила в будинку, що належав дружині дядька – Усеїна Боданінського.
Усеїн-емдже приїжджав до Москви зазвичай взимку, місяці на два-три, решту часу перебував у Бахчисараї, де працював директором музею Хан-Сараю. У 1931 році в Будинку Національностей відбувався концерт, присвячений 10-річчю утворення Кримської АРСР. На цьому концерті Сайді і Ешрефа і познайомив Ібраїм Барамиков, який також навчався в ГІКу на кінооператора (згодом Ібраїм став народним артистом Таджикистану).
Ешреф був гострословом і улюбленцем товариства. Він відрізнявся від усіх ерудицією і широтою своїх знань. Молодий кримчанин швидко подружився з відомими в ті роки в Москві діячами літератури і мистецтва. Він розповідав Сайді різні цікаві історії, красиво залицявся, а влітку 1932 року зробив дівчині пропозицію. Через якийсь час в ресторані вони скромно відзначили весілля у вузькому колі. За столом були винуватці торжества, мама Сайді та її подруга Саніє, а також Ібраїм Барамиков.
У серпні 1932 року після закінчення інституту кінематографії Ешреф повертається в Сімферополь – тепер уже з дружиною. У Криму Шем'ї-заде працював завідувачем відділенням художньої літератури Держвидаву. Був серед організаторів Спілки Письменників СРСР, яка прийшла на зміну РАППу та іншим об'єднанням. З лютого 1935 року і до вересня 1937 року був секретарем Спілки письменників Криму...
Після публікації поеми «Дніпрельстан» в 1931 році Ешреф Шем'ї-заде входить в число видатних поетів країни – у Великій Радянській Енциклопедії про нього з'являється окрема стаття з фотографією.
Поема має успіх. Творчість молодого кримського поета знаходить відображення і в «Малій Радянській Енциклопедії», виданій 1931 року: «...Вірші Шем'ї-заде останніх років (епопея «Дніпрельстан» та інші) ...відрізняються ліричною напруженістю й художньою майстерністю. Діяльність Шем'ї-заде має величезне значення для розвитку кримськотатарської мови».
У відомому збірнику академіка Агатангела Кримського «Студiї з Криму» згадується і творчість Ешрефа Шем'ї-заде, якому пророкують велике майбутнє...
Народний поет Угорщини Еміль Мадарас у вірші «Пісня», присвяченому Криму, писав про нього:
Так будь же, песнь, полна
И бодрости и веры,
Как звучная волна,
Как песня пионера.
И ясной будь везде,
Как небо голубое...
Как песнь Шемьи-заде
О гордом Днепрострое,
Как стих Шемьи-заде
О нашей красной воле,
Как он, Шемьи-заде
Поэт и комсомолец.
Ешреф дружить з багатьма відомими діячами культури, починаючи з визнаного всіма режисера Сергія Ейзенштейна, колишнього його вчителя в інституті кінематографії, і закінчуючи батьком майбутнього великого режисера, поетом і перекладачем Арсенієм Тарковським. Він бере активну участь у літературному житті не тільки Криму, але і всього Радянського Союзу. Однак ніщо не сховається від пильного ока «істинних більшовиків». Вони бачили, що Ешреф Шем'ї-заде був усі ці роки близький до старших за віком класиків кримськотатарської літератури, цінувався ними. Коли старше покоління інтелігенції виявилося в опалі, «справжні більшовики» кримськотатарської літератури зрозуміли, що настав їх час.
20 вересня 1937-го року на зборах у Спілці письменників в Сімферополі поет Ешреф був звинувачений у дружніх стосунках і в родинних зв'язках з буржуазними націоналістами з усіма похіднними з цього звинувачення наслідками.
Над головою талановитого поета збиралися хмари...
(Закінчення буде)
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу
