В історії кримських татар у ХХ столітті було не так вже й багато світлих сторінок – більше трагічних і сумних. Але сьогодні згадаємо одну з позитивних віх минулого сторіччя. Сталося це 90 років тому.
То був короткий час наукового вивчення історії, етнографії та археології кримських татар. Йдеться про знамениту експедицію Кримом 1925 року.
Їй передували археологічні розвідки восени 1924 року, які проводилися на території древнього кримськотатарського кладовища ХIV-ХV століть «Кирк-Азизлер» в Ескі-Юрті. У них брали участь співробітники Бахчисарайського музею спільно з представником наукової Асоціації сходознавства при ЦВК СРСР, професором Олексієм Башкіровим. В результаті розкопок з-під землі були витягнуті надгробні пам'ятники з прекрасно висіченим орнаментом, що спростовувало уявлення про кочовий побут кримських татар – задовго до заснування Бахчисарая в Ескі-Юрті існувало багате кримськотатарське поселення з високим рівнем художнього розвитку.
Усеїн Боданинський 1925 року пробує свої сили як художник-консультант фільму «Алім» про кримськотатарського народного героя Алиме Айдамаке
1925 рік для історії Бахчисарайського музею та його директора Усеїна Боданинського став чи не найбільш плідним і насиченим подіями. На Третій Кримській конференції музейних працівників у січні 1925-го року особливу увагу звернули на розвиток «Бахчисарайського музею як центру татарської старовини та етнографії». У резолюції конференції говорилося про бажаність створення при Бахчисарайському музеї Інституту наукового дослідження татарської культури, вироблення плану і проведення розкопок на території Старого Криму та Ескі-Юрта під Бахчисараєм, а також необхідності скликати в майбутньому академічному році спеціальний з'їзд в Бахчисараї, присвячений питанням татароведення.
Успішно розвивається в цей період етнографічна, археологічна, виставкова робота. Усеїн Боданинський 1925 року пробує свої сили як художник-консультант фільму «Алім» про кримськотатарського народного героя Алиме Айдамаке.
У фондах Бахчисарайського історико-культурного заповідника збереглися щоденники Усеїна Боданинського – він фіксував у них все найважливіше.
Лаконічні, місцями сухі записи сьогодні мають для дослідників, істориків, археологів, кримознавців абсолютно неоціненне значення. Чимало записів пов'язані з описом етнографічної експедиції влітку 1925 року. Так, зі щоденника дізнаємося, що експедиція «проїхала 500 верст, відвідавши 64 населених пункти Криму. За 42 дні зібрано близько 150 етнографічних побутових предметів, 50 епіграфічних пам'яток (у вигляді окремих рукописів). Записано близько 1000 зразків народного фольклору, сфотографовано 200 пам'яток, замальовано – 300».
Детальний і широкий опис експедиції, по суті ґрунтовний її звіт, відображені у відомій роботі Усеїна Боданинського «Археологічне і етнографічне вивчення татар у Криму».
Як зазначає автор, вивчення матеріальної культури кримських татар у Криму зосереджене в Бахчисарайському музеї: «У Бахчисараї як старому культурному центрі татар подана широка історична база, збереглися живий національний побут, кустарні виробництва». Для поповнення матеріалів «музей влітку 1925 року взяв активну участь в організованій Кримським Наркомпросом етнографічній експедиції. Експедиція носила комплексно-розвідувальний характер. Цим пояснюється великий радіус охоплення і порівняно велика кількість населених пунктів – 55, які відвідала експедиція. У завдання входило виявлення тих районів або певних пунктів, в яких уцілів ще незайманий історичний, побутової, фольклорний матеріал».
Склад експедиції був зумовлений її цілями, до неї увійшли, крім Боданинського: Осман Акчокракли – історик і епіграфіст, в завдання якого входило «історичне й економічне обстеження, запис фольклору, збирання епіграфічних пам'яток», музикант Асан Рефатов вів нотний запис пам'яток усної народної музики, збирав старовинні музичні інструменти, брали участь в експедиції також практиканти-вишівці Аббас Хільмі – він здійснював фотографування, Решид Челебієв вів роботи з графічної фіксації пам'яток і записи текстів музичних зразків, Саффет Абдуль-Рагім записував пам'ятки народного епосу, епіграфіки – словом, допомагав Осману Акчокракли. Усеїн Боданинський, крім загального керівництва, відповідав за «мистецтвознавство, етнографію, археологію, здійснював керівництво графічною і фотографічною фіксацією».
Як зазначалося в роботі Боданинського, «народний фольклор прекрасно зберігся в північній степовій і присивашській частинах Криму – за старим поділом Криму: Тархан, Мангит, Чонгар».
Музикант Асан Рефатов у рамках експедиційної роботи зібрав великий музичний матеріал, який він класифікував так: «чин» – віршовані імпровізації, пісні історичного характеру, зразки духовної музики «іляха», танцювальні «хайтарма», «пешраф» – музичні вступу до всякого роду урочистостей, «таксі» – частка (соло на якомусь музичному інструменті), «долу» – застільні пісні, весільні пісні, пісні різного характеру. Експедицією детально вивчались типи жител кримських татар, їх одяг, звичаї та обряди, ремесла і кустарні промисли – тканини, вишивки, ювелірно-філігранне виробництво, обробка дерева.
За результатами експедиції було вирішено «надалі продовжити цю роботу під широким кутом порівняльного вивчення тюркських племен, культури яких розвивалися при інших історичних і соціально-економічних умовах».
Завдання для Бахчисарайського музею ставилося досить амбітне – вивчивши культуру кримських татар у всій її повноті, пов'язати з вивченням історії та культури тюркських народів і всієї світової культури.
На жаль, здійснитися такого роду планам не судилося... Втім, в тому ж 1925 році Боданинський взяв участь у представленні кримського мистецтва на Міжнародній художньо-промисловій виставці в Парижі.
В основному були показані предмети етнографічного характеру – зразки чоловічих і жіночих костюмів, килими, чадри, шиття золотом, чеканний посуд. Кримські чадри і вишивки отримали медаль.
На жаль, подальші тенденції були для розвитку кримськотатарської культури вкрай невтішні. А багато учасників легендарної експедиції 1925 року – Усеїн Боданинський, Осман Акчокракли, Асан Рефатов – були незабаром репресовані радянським режимом.
Гульнара Бекірова, кримський історик, член Українського ПЕН-клубу
