Київ – Кримчани, які підтримують Україну, неодноразово висловлювали думку, що для них важливо чути, що на материковій частині країни про них не забули. Коли на окупованому півострові порушуються права людини, знищується свобода слова й зневажаються права меншин, для них дуже важлива підтримка.
Сайт Крим.Реалії збирає свого роду звернення – від відомих і не дуже відомих людей, які вірять, що країна знову стане єдиною, і хочуть висловити кримчанам свою підтримку.
Українська журналістка, головний редактор онлайн-видання «Українська правда» Севґіль Мусаєва також підтримала земляків і, визнавши, наскільки складно їм зараз доводиться, висловила надію, що про ці часи незабаром всі згадуватимуть, як про жахливий сон:
– Дорогі земляки, дорогі кримчани! Я знаю, що вам зараз важко, і мені також важко: спостерігати за тим, що відбувається в Криму.
Ми всі знаємо про порушення прав людини, які зараз відбуваються, знаємо про те, як важко там жити людям, які підтримують Україну.
Дуже сумно, дуже сумно, що так вийшло, вже більше року тому. Досі дуже складно переварити й оцінити ці події: кричущий акт анексії в 21 столітті.
Знаю, як вам важко зараз залишатися вірними своїм принципам, вірними Батьківщині. Ніколи не могла уявити собі такого майбутнього для Криму і дуже б хотіла, щоб того жахливого березня не було.
Дуже б хотіла вам побажати залишатися людьми. Хотіла побажати, щоб через рік ми б згадували про все це, як про жахливий сон, побажати мужності, витримки, тому що ви живете в таких умовах, коли свої принципи можуть коштувати свободи, благополуччя, а, можливо, іноді й життя.
Найтемніший час уночі – перед світанком. Рано чи пізно, але настає світанок. І я вірю, що він настане, в тому числі, і для нас, і для нашої країни, для Криму. І всі ми будемо в одній великій родині
Хотіла б у деякому плані вибачитися за бездіяльність української влади. Шкода, що немає залізничного сполучення з материковою Україною. Дуже багато проблем, дуже багато складнощів. Але, впевнена, що складнощі, які до нас приходять, даються нам для того, щоб ми дійшли якихось висновків. Кожна людина може витримати стільки складнощів, скільки вона може витримати.
І кажуть, що найтемніший час уночі – перед світанком. Рано чи пізно, але настає світанок. І я вірю, що він настане, в тому числі, і для нас, і для нашої країни, для Криму. І всі ми будемо в одній великій родині. І з усієї цієї ситуації зробимо правильні висновки, для того, щоб не допускати нічого подібного в майбутньому.
