Спеціально для Крим.Реалії, рубрика «Погляд»
Ви пам'ятаєте як виглядає герб Радянського Союзу? Я нагадаю – в центрі там земна куля. Як символ і претензія на те, що Радянський Союз – він же Союз Радянських Республік – буде на всій планеті Земля.
За великим рахунком, керівники СРСР ніколи особливо і не приховували, що їхня мета – встановити радянську владу в усіх країнах світу. Простіше кажучи – захопити всі ці країни. Особливо яскраво войовнича риторика звучала в період між двома світовими війнами. Коли будувались тисячі літаків і десятки тисяч танків, вчилися стрибати із парашутом мільйони, а гвинтівку вмів у руках тримати кожен другий. Саме тоді з'явилась концепція війни «малими силами на чужій території». Сили, щоправда, були чималими. Але в кожному випадку передбачалось, що війна вестиметься на чужій території. Ви чули про оборонну війну на чужій території? Я теж не чув.
Саме про такий Радянський Союз мріє Путін
Саме про такий Радянський Союз мріє Путін. Крах саме такого СРСР він назвав найбільшою геополітичною катастрофою ХХ століття.
У тому Радянському Союзі було нормальним звинувачувати країни Заходу в мілітаризмі, та одночасно готувати найбільшу в світі Червону армію. За великим рахунком, 2 «гібридна» війна – це теж винахід СРСР. Це коли в ослаблих державах владу захоплюють, м'яко кажучи, непатріоти і чекають, коли прийде Червона армія. Щоравда, в 1918-1920 роках у Європі гнобили не російськомовних, а «робітничий клас», але різниця невелика. У Німеччині, Угорщині, Словаччині, Фінляндії, Україні відразу після закінчення Першої світової війни організовуються «Радянські республіки».
У грудні 1917 року в Естонії була проголошена «Радянська республіка матросів і будівельників». У березні 1919 – Угорська Радянська Республіка. У червні радянська республіка з'являється у Словаччині. А ще були Баварська Радянська Республіка, Тарнобжезька Республіка та навіть Галіцийська Радянська Республіка, створена одночасно з приходом Червоної Армії у Тернопіль 1920 року.
Україні не пощастило. Занадто близько від Росії. А тому в Україні було пряме військове вторгнення
Практично всюди ці республіки без російської військової допомоги припиняють своє існування за кілька тижнів. Україні не пощастило. Занадто близько від Росії. А тому в Україні було пряме військове вторгнення. Щоравда, російська армія називалась тоді Червоною армією України.
У 1920-ті роки не вийшло. Але керівники Радянського Союзу не зупинялось у бажанні захопити світ. Офіційний гімн – Інтернаціонал. Давайте нагадаю рядок – «Весь Світ насильства ми зруйнуємо» і т.д.
Потім прийшов 1939 рік – спільний з Німеччиною напад на Польщу, за кілька місяців – напад на Фінляндію, а потім – ультиматум Румунії та анексія Молдови.
Якби СРСР став говорити про перемогу у Другій світовій війні – то радянським чиновникам довелось би говорити і про те, що перші два її роки Радянський Союз воював аж ніяк не проти Німеччини
До речі, ви помітили, що в СРСР, а згодом і в Росії – практично не святкувалась перемога у Другій світовій війні? Ось перемога над Німеччиною – святкувалась. А в день перемоги над Японією – він же день закінчення другої світової війни – ніяких парадів. І ж відповідь дуже проста. Якби СРСР став говорити про перемогу у Другій світовій війні – то радянським чиновникам довелось би говорити і про те, що перші два її роки Радянський Союз воював аж ніяк не проти Німеччини.
Коли лідери СРСР стали ображатись, що занадто мало від Великобританії надходить допомоги воюючому Радянському Союзу, Черчілль відповів так: «Згадайте, що ще чотири місяці тому ми на нашому острові не знали, чи не виступите ви проти нас на боці німців. Право ж, ми вважали це цілком можливим. Але навіть тоді ми були переконані в нашій кінцевій перемозі. Ми ніколи не вважали, що наш порятунок якоюсь мірою залежить від ваших дій. Що б не сталось і як би ви не вчинили, ви не маєте ніякого права дорікати нам».
Закінчилась Друга світова війна. Підсумками якої Сталін, звісно ж, був незадоволений. Ще на початку 1941 року він міг розраховувати на захоплення щонайменше всієї континентальної Європи і проголошення там Радянських Республік, які б захотіли влитись до складу СРСР. А вийшло взяти під контроль лише декілька країн Східної Європи. Та і з тими весь час виникали проблеми. Югославія взагалі обрала свій особливий шлях – і навіть не брала участь у Варшавському військовому блоці з СРСР.
Почалася конкуренція двох систем – демократії та соціалізму. Радянський Союз намагався і далі створювати Радянські республіки по світу. Але виходило все гірше і гірше. Відверто небагата Куба, В'єтнам, Північна Корея – що ще ви можете пригадати? Хто з країн став вдалим прикладом соціалізму «з людським обличчям»?
1991 року дійсно стався крах Радянської системи. Цілі країни перестали купувати ідею соціалізму
1991 року дійсно стався крах Радянської системи. Цілі країни перестали купувати ідею соціалізму. Просто тому що крім черг за продуктами і мізерних прибутків населення СРСР нічим чудовим уже не був. «Продати» ж черги, дефіцит і економічну відсталість виявилось більш неможливим навіть у найменш розвинених країнах світу.
У 90-ті роки Росія цілком могла знайти себе. І стати найбільшою Європейської країною. Але не стала. Замість цього нове російське керівництво обирає старий радянський шлях. 2000 року навіть повертається старий радянський гімн, нехай і з трохи іншим текстом. Росія демонструє, принаймні своїм сусідам, що вона збирається відновити Радянський Союз. Хочуть вони того чи ні.
Країни Балтії, які прожили 40 років у СРСР, встигають сховатися під парасольку НАТО. Білорусь і Казахстан обирають шлях сателітів Росії і вступають до Митного Союзу. А Україна намагається балансувати. І тут починається найцікавіше.
Багато мільйонів громадян України вважали своєю справжньою країною саме СРСР. І сумували вони саме за нею
Багато мільйонів громадян України вважали своєю справжньою країною саме СРСР. І сумували вони саме за нею. Так, був дефіцит. Але були там і безкоштовні квартири. Ну і ще кілька, як тепер прийнято говорити – «печенюшек». Це, в основному, російськомовні люди – жителі великих міст, у чий пам'яті не було ні голодомору, ні геноциду-депортації. Ось для них у сучасній Росії і відродили СРСР. Як мрію. Яка, в принципі, цілком реальна. Тільки, звісно, тепер ні про яку всесвітню солідарність трудящих уже не йшлося. Все набагато простіше. «Захистити російськомовних». Під таким гаслом відбулась окупація Криму. Під таким гаслом Росія спробувала окупувати Донецьку і Луганську області. Вийшло скрізь, де люди добре пам'ятали СРСР, часто і довго дивились російське телебачення, і де рівень прибутку був менший, ніж у Росії. До того ж їм – в більшості своїй – навіть нічого не потрібно було робити. Потрібно було просто мовчки погодитись із тим, що в тебе заберуть свободу слова, свободу зібрань та інші демократичні права. Але саме ці свободи – що не намажеш на хліб – честь, патріотизм і гідність – виявились важливішими для більшості українців усіх національностей. Тому девіз усіх молодих республік має бути простим. Ми не купуємо Радянський Союз. Це залежаний товар, який цікавий лише тим, хто нічого іншого не бачив. Час повернутися в сім'ю європейських народів. Головне, щоб самі європейські народи не закривали двері перед тими, хто терпить лихо. В першу чергу, перед Україною та українцями.
Олександр Янковський, кримський журналіст
Думки, висловлені в рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
