Квартирне питання для ветеранів по-кримськи

Ясна річ, для 38 ветеранів війни, яким напередодні 9 травня вручили ключі від дво- й однокімнатних квартир у двох щойно зданих в експлуатацію дев’ятиповерхівках у Сімферополі на проспекті Перемоги (ще 32 ветеранів-новоселів у той же день ощасливили в Севастополі), це стало довгоочікуваним святом. На нього разом із ріднею вони чекали не одне десятиріччя у тісних «хрущовках», старих, напіваварійних будинках, де часто-густо звичні комунальні зручності були великою розкішшю.

Це важко збагнути, але ветерани, наймолодшому з яких 88 років, настільки змирились із цим «статус-кво», що, як розповів автору цих рядків колишній посадовець державного унітарного підприємства «Кримське управління капітального будівництва», чи не упродовж року міській владі довелось вишукувати і вмовляти людей, щоб ті, зрештою, погодились... отримати законні ордери.

«Мене вже стільки разів обманювали з цим безкоштовним житлом у виконкомі, – зізнався фронтовий сержант-піхотинець Віталій Федотов, котрому, до слова, 7 травня виповнилось 92 роки, – що я спершу й не повірив. Декілька років тому мені навіть показували «мою» квартиру, але потім про це забули. Тому вирішив, що то якась чергова обіцянка».

Радий був квартирному подарунку і колишній партизан-підпільник Кудус Юнусов, що мешкає у тимчасовому будиночку в Ак-Мечеті. Старий, як і більшість його ровесників, не приховували своїх почуттів. Одна бабуся, якій дали в руки мікрофон, щиро дякувала республіканській владі й персонально Володимиру Путіну за «прекрасну миттєвість». Випромінювали задоволення і самі благодійники – міністр будівництва і ЖКГ РФ Михайло Мень, голова уряду Сергій Аксьонов і спікер Володимир Костантинов, які по черзі вручали людям ключі від безкоштовних квартир.

Утім, безкоштовними виявились виключно однокімнатні, які чітко вписувались у федеральну ветеранську програму, себто мали загальну площу 38 квадратних метрів. За решту площі потрібно було вже доплачувати з розрахунку 29 тисяч рублів за квадратний метр. Щоправда, на це із 38 новоселів зголосились лише двоє, котрим дістались двокімнатні квартири у 60 квадратних метрів.

У ці та інші деталі на тлі урочистої атмосфери місцевих журналістів не стали особливо посвячувати. А ті, у свою чергу, і не розпитували, цілком обмежившись озвученими планами щодо вирішення квартирного питання для решти 167 ветеранів війни до кінця року і обсягами самого фінансування. Такий вже тренд, як уже вкотре переконався, когорти місцевої журналістської братії – не турбувати державних мужів «другорядними» питаннями, а працювати переважно на «прийом». Користуючись нагодою (адже не кожен день до Сімферополя прилітає міністр із «білокам’яної»), я все ж ризикнув запитати міністра стосовно забезпечення таким же бюджетним житлом інших ветеранів – бойових дій (учасників бойових дій за українськими законами), Збройних сил, чорнобильців тощо. Одне слово, першочерговиків, позачерговиків і просто черговиків місцевого, Сімферопольського, гарнізону, яких наразі налічується не мало не багато, а декілька сотень осіб. І які разом із родинами в квартирній черзі перебувають ще з 1992-1993 років. За українськими законами, дехто з них могли отримати довгоочікувані квартири за тією самою адресою, тобто у тих же двох 9-поверхівках на проспекті Перемоги, 211Е і 211Д. Можливо, навіть цьогоріч. Якби, звісно, не «кримська весна», подальша націоналізація незавершенки МОУ (будинки станом на березень 2014 року були готові приблизно на 70-80%) і передача її інвестору й одночасно генпідряднику «Краснодарбуд», котрий, буцімто, за федеральну субвенцію добудував саме до 70-річчя Перемоги будинки для ветеранів ВВВ. Чому «буцімто», бо приблизно квартир 40 головний інвестор-генпідрядник, якому дісталась «націоналізована» нерухомість українського оборонного відомства без прозорого тендера, з часом виставить на первинний ринок. І таким чином відіб’є свої мільйонні витрати. Навіть якщо залишкову вартість української нерухомості нові господарі і не дуже високо оцінили через начебто низьку якість внутрішніх водопровідних мереж, склопакетів і т.і. Власне, продаж квартир – а це значно дорожчі дво- і трикімнатні – у згаданих вище ветеранських будинках передбачений підписаною наприкінці минулого року тристоронньою угодою між «Краснодарбудом», його буцімто дочірньою компанією «Кримбуд» і ДУП «Кримське управління капітального будівництва». Хоча до кінця 2015 року, швидше за все, угода буде скорегована, розповіли мені фахівці. І при цьому не переставали наголошувати, мовляв, політична, «святково-переможна» доцільність переважила в угоді суто економічні розрахунки.

Звичайно ж, всього цього розлогого «бекграунду» російському міністру я не озвучував, а лише спитав конкретно про житло для військових пенсіонерів. «У нас є програма «Житло для російської сім’ї» (вона розрахована лише до 2017 року, – авт.), – відповів мені Мень. – Вона розрахована на різні категорії, в тому числі й ті, про які ви кажете. Принцип її формування – ми допомагаємо регіональним забудовникам щодо комунальної інфраструктури. Орієнтовно наша допомога – це 4 тисячі рублів за 1 квадратний метр майбутнього житла. Умови такі, щоб вартість квадратного метра була нижчою від середньо ринкової для цього регіону на 20%, але не перевищувала 35 тисяч рублів. І вже муніципалітет під керівництвом глав регіонів складає відповідні списки з переліку цих категорій, визначає пріоритетні категорії. На нашому сайті можна подивитися загальний перелік категорій. І Крим, і Севастополь заявили про ці програми, розглядають можливі варіанти. Будемо підтримувати. Через механізм агентства іпотечного житлового кредитування».

Таким чином, у безквартирних військових пенсіонерів у Крим «маневр» у цій цільовій федеральній програмі досить звужений. Вони реально підпадають лише під дві пільгові категорії з семи. Однак все одно на отримання готового повністю безкоштовного житла, на що, ще раз нагадаю, вони могли реально розраховувати за України, їм годі сподіватись. Принаймні, відповідно до вимог чинного російського законодавства й ухваленої на його підставі постанови Ради міністрів Криму від 19 серпня 2014 року №275 «Про затвердження Порядку встановлення категорій громадян, які мають право на придбання житла економічного класу, формування списку таких громадян і зведеного по Республіці Крим реєстру таких громадян у рамках реалізації програми «Житло для російської сім’ї». Як підсумок людям доведеться власним коштом сплачувати 80% вартості «економічного» житла (якщо частину грошей «не підкине» місцевий бюджет») або ж розраховувати на пільговий іпотечний кредит на 3-30 років у 10,9% річних. Іншого, як не крути, не дано.

Колишні ж військові, як я переконався під час розмови з деякими з них, не хочуть смиренно визнати ці жорсткі «капіталістичні» реалії. І, об’єднавшись у ініціативну групу, готують вже третю «чолобитну» на ім’я Володимира Путіна й окремо – на ім'я Сергія Аксьонова. Дві попередні відповіді з президентської адміністрації ситуацію не прояснили. Про це розповів майор запасу Юрій М., котрий стоїть у квартирній черзі у Сімферопольському гарнізоні з 1993 року. Майже увесь цей час із родиною з 7 осіб, в тому числі й батьком-інвалідом, відставним офіцером, ветераном бойових дій (на Кубі й у В’єтнамі), продовжує тіснитись у двокімнатному службовому гуртожитку. Утім, у його «хоромах» хоч є такі-сякі пристойні комунальні зручності. А от більше сотні мешканців з-поміж відставників та їхніх сімей у колишньому відомчому гуртожитку на вулиці Субхі, поруч із центральним ринком, у Сімферополі й у цьому обмежені. Вони роками «облаштовували» свій побут всіма правдами і неправдами. Тобто обходились без електрики, газу, індивідуальних санвузлів, про що неодноразово повідомлялось у місцевих ЗМІ. Можливо, тому й раділи приходу «кримської весни». А ось тепер міркують, як прийти на чергове показове ветеранське новосілля зі своїми дітьми і внуками, щоб заявити владі про свої житлові проблеми. Тільки геть не впевнені, що влада дозволить це їм зробити.