З Півдня на Північний Захід. Як живуть і чого бояться кримські переселенці

Львів – Понад рік тому тисячі кримчан були змушені залишити Кримський півострів. Відтоді з Криму на територію материкової України переїхали понад двадцять тисяч людей. Що відчувають, про що хвилюються і чого бояться кримські переселенці, проаналізували українські соціологи Оксана Міхеєва і Вікторія Середа в аналітичній праці «Сучасні українські внутрішньо переміщені особи: основні причини, стратегії переселення і проблеми адаптації».

Нестерпні умови життя для кримчан з проукраїнською позицією стали головною причиною для їх переїзду. За свідченнями респондентів, тиск на них здійснювався в найрізноманітніших формах, починаючи від в цілому неприємної атмосфери в суспільстві і завершуючи переслідуваннями, доносами, проявами агресії та побиттям.

Молодий кримський татарин Енвер розповідає, як у березні вирішив поїхати на екскурсію до Харкова. У той час на «кордоні» з Кримом вже стояли російські прикордонники. Коли вони оглядали хлопця, то за розмовою прикордонників він зрозумів, що назад його вже не впустять. Тим не менш, кримський татарин виїхав: «Це було увечері, а вже вранці мені брат подзвонив і сказав, що російська поліція, відділ карного розшуку, мене звинувачує в причетності до «Правого сектору». Провели у брата вдома обшук... А я думав, що можу допомагати, підтримувати той проукраїнський рух в Євпаторії стільки, скільки хотів би це робити. Через те, що все це організували, мене і записали в «Правий сектор...», – поділився своєю історією з дослідниками Енвер.

З кріпацтвом порівнює те, що відбувається кримчанка Ірина. «За радянських часів позбавляли радянського громадянства, а тут як би покарання – російське громадянство. Як кріпаків, разом із землею передали», – вважає жінка.

Кримчанин Олег тепер не бачить для себе майбутнього на півострові. «Я вже втомився від напруги, від гоніння на все українське. Психологічно було дуже важко пережити, коли розривали прапор... Виходить, жив у таборі 20 з гаком років, а країни як би не було. Дуже мало людей зі своєю думкою. І якщо ця думка висловлювалася, то вона тут же припинялася, ти автоматично ставав ізгоєм. Припинялася простим криком, що переходив у образи. Якщо ти на вулиці говорив щось українське, ти відразу ставав «бендеровцем», ворогом, ізгоєм, і йшли матюки, погрози на твою адресу», – розповів хлопець.

Досвід виживання в часи депортації кримські татари використовують і тепер

На тлі інших переселенців з Криму і зі сходу України кримські татари сильно виділяються. Вони активно використовують досвід виживання, який придбали під час депортації та репатріації. Зі свого боку населення Західної України, яке має схожий досвід депортації, співчуває і підтримує кримських татар.

Кримець Алім говорить віршами: «Это жалкое ярмо тянем мы веками. Подгоняют оккупанты наш народ штыками. Море крови, море слез, этот геноцид – никогда без покаяния Господь не простит. Чтоб не повторять ошибок, нам пора урок извлечь, как татарам-украинцам за собой мосты не сжечь. Тронут я и благодарен тем, кто с болью встретил нас; тем, кто искренне, из сердца проронил слезу из глаз (Це жалюгідне ярмо тягнемо ми століттями. Підганяють окупанти наш народ багнетами. Море крові, море сліз, цей геноцид – ніколи без покаяння Господь не пробачить. Щоб не повторювати помилок, нам пора урок засвоїти, як татарам-українцям за собою мости не спалити. Зворушений я і вдячний тим, хто з болем зустрів нас; тим, хто щиро, із серця зронив сльозу з очей)», – продекламував чоловік.

Проблеми з пошуками житла кримські татари вирішували здебільшого самостійно. Створювали свій бізнес. Вже не молодий кримський татарин Ескендер просити або плакатися комусь не збирається. «Зараз треба шматок землі десь взяти, може бути, будувати. Може, молоді будуть будувати», – каже чоловік.

Дослідники відзначають, що переїзд до Львова мусульман може стати потенційною проблемою. З Криму вони виїжджають, побоюючись утисків через свої релігійні переконання. З іншого боку, поява мусульман в досить однорідному в релігійному відношенні львівському середовищі може стати викликом для толерантності місцевих громад щодо кримських татар. При цьому, під запис переселенці уникали говорити прямо про цю проблему.

Кримські військові на материку

Організованими групами людям переселятися легше. Наприклад, робочими колективами або разом з релігійною громадою. Кадрові військові з Криму виїжджали саме таким чином. Про їх переведення та адаптацію подбало Міністерство Оборони України. При цьому, значна частина військовослужбовців переведена і працевлаштована в Одесі.

Молодий військовослужбовець Єгор розповідає, що переїхав разом з товаришами по службі четвертого квітня. Держава надала військовим тимчасове житло в санаторії «Куяльник». «Держава нас забезпечила житлом, оскільки ми військовослужбовці. Забезпечили проживання, триразове харчування та проїзд з «Куяльника» на службу. Ми жили так три з половиною місяці, поки не вийшла директива про те, що ми маємо знайти собі житло. Але це житло нам держава буде компенсувати», – розповів Єгор.

Невизначеність завтрашнього дня

Усі переселенці зазначають погіршення індивідуального та сімейного соціально-економічного статусу. Більшість з них також не мають розгалужених соціальних контактів і обмежуються в спілкуванні сімейним колом і близькими знайомими зі свого середовища.

Переселенці, в основному, не хочуть повертатися назад і пояснюють це некомфортом нинішнього кримського суспільства, а також своїм бажанням жити в Україні. З найбільшими труднощами стикаються пенсіонери і переселенці-студенти, яким складно знайти високооплачувану роботу. Якщо їм не надати додаткову допомогу, то найчастіше вони залишаються жити в погано придатних для життя будинках, які держава надавала їм ще в березні. При цьому, переселенці знаходяться в постійній напрузі через невідомість, як довго вони зможуть жити в наданому житло.

У березні та квітні переселенці з Криму отримували допомогу від волонтерів, однак з початком подій на сході України, волонтери перелаштувалися на людей з цих територій.

У кримської молоді та людей середнього віку сильніше виражена проукраїнська позиція. А люди старшого віку неоднозначно оцінюють події, що відбуваються і більше думають про те, як вижити в ситуації, що склалася. Старше покоління впевнене, що допомогу зобов'язана надавати держава, в той час як молоде – схильне розраховувати тільки на себе.

Держава в процесі переселення відіграє другорядну роль. Частково це пов'язане з небажанням переселенців реєструватися. Одні бояться, а інші не хочуть отримати соціально непривабливий ярлик або не бачать в цьому необхідності. Також це пов'язане з бюрократичною інертністю державної системи.

Крім того, державна статистика подає занижені цифри щодо кількості переселенців, бо не здатна адекватно оцінити їх реальну кількість. Притому, серед кримчан значно менше незареєстрованих, ніж серед переселенців зі сходу.

Окупація змінила стереотипи

Дослідники підсумовують, що фактично в Україні вперше взаємодіють представники різних регіонів (і на Майдані, і під час переселення з окупованих територій). А спілкування людей з різних частин України підриває стереотипи і сприяє єднанню українського суспільства.

Дослідження проводилося серед переселенців в Дніпропетровську, Одесі, Києві та Львові. Всього було зібрано 24 глибоких інтерв'ю з кримськими переселенцями. Опитувані в своїй більшості переїхали на материк в березні і квітні 2014-го. Велика частина з них (особливо кримські татари) знайшли свій новий дім, насамперед, у Львові та Києві.

Соціологічне дослідження проводилося в рамках проекту «Українська миротворча школа» за підтримки посольства Великої Британії в Україні. Опитування кримчан проводилося анонімно, всі імена опитуваних змінені.