Українським чиновникам треба підвищити заробітні плати, щоб успішно побороти корупцію, пише Kyiv Post. Тим часом, експерт з української політики у Moscow Times пише, що Україна успішно починає боротися з іншою своєю проблемою – олігархами. А політолог у Financial Times пише про одну з рис, що особливо чітко розрізняє українців і росіян.
Українським чиновникам треба підвищити заробітні плати, щоб успішно побороти корупцію, пише українська англомовна газета Kyiv Post. Видання зазначає, що на уряд працює на сотні тисяч людей більше, ніж потрібно, але, в той же час, їм сильно недоплачують. Отже, чиновники можуть або жити в бідності, або знайти багатого спонсора, або почати брати хабарі за надання певних послуг.
За даними газети, 450 членів українського парламенту отримують чисту зарплату в 4 тисячі 900 гривень. «Як це допоможе боротися з корупцією?… Країна, нарешті, показала, що вона починає розуміти проблему. Український президент Петро Порошенко призначив 35-річного Артема Ситника головою новоствореного Антикорупційного бюро. …Уряд хвалиться його заробітною платою – 60 тисяч 900 гривень. Це вже початок», – пише видання.
Kyiv Post: «Пристойні зарплати»
Однак, кращим, хоча й болючішим кроком було б встановити заробітний мінімум для державних робітників, на який би можна було жити, та який би відповідав обов’язкам чиновників. Звичайно, щоб досягти цього, доведеться звільнити багатьох непотрібних і неефективних працівників, пише газета.
«Країна потребує швидких результатів, підзвітного уряду та державних установ, які викликають повагу. Сьогодні Україна отримує те, за що платить, – небагато», – підсумовує Kyiv Post.
Україна починає боротися з олігархами, які, на думку українців, є однією з ключових загроз для країни, пише експерт з української політики Орися Луцевич у російській англомовній газеті Moscow Times.
Вона пише, що, за різними оцінками, олігархи контролюють не лише близько 70 відсотків української економіки, але й мають власних людей в уряді, які переконуються, що закони ухвалюють згідно з інтересами олігархів. Однак, після Євромайдану та початку бойових дій на сході України, ситуація почала змінюватися. Рінат Ахметов, наприклад, втратив приблизно половину своїх статків, 5,8 мільярда доларів, а Дмитро Фірташ зараз перебуває під домашнім арештом у Відні, де очікує на рішення щодо його екстрадиції до США через звинувачення у корупції.
Україна вже зробила декілька важливих кроків на шляху боротьби з олігархією, але це лише початок. «Наступним великим тестом уряду стане приватизація більше ніж 2000 державних підприємств, а також реформування ринків газу й електроенергії. Чи створять ці реформи рівні умови для інвесторів, чи вони лише розведуть нових олігархів», – запитує експерт.
Тарас Кузьо: «Путін знову сказав це сьогодні, але українці та росіяни – це не один народ. Лише подивіться на те, як по-різному вони сприймають Сталіна»
Ставлення до Йосипа Сталіна вказує на те, наскільки українці та росіяни відрізняються один від одного, пише канадський політолог українського походження Тарас Кузьо на сторінках британської газети Financial Times. За його словами, через декілька років після приходу російського президента Володимира Путіна до влади, у 2007 році, в Росії почався процес ресталінізації, тобто зміни публічної думки щодо Сталіна на більш позитивну. Це було зроблено за допомогою засобів масової інформації та змін у царині освіти.
«Сталінські чистки тепер розглядаються в позитивному ключі, тому що вони створили «новий правлячий клас, здатний впоратися з модернізацією». …Ми були б справедливо стривожені, якщо б половина німців вірила у те, що «жертви» Другої світової війни є виправданими, тому, що Адольф Гітлер побудував автобани і позбувся безробіття», – пише Кузьо.
Він пояснює, що близько 30 років в Україні триває протилежний процес десталінізації, під час якого, зокрема, будувалися музеї та пам’ятники жертвам Голодомору та проводилися критичні дослідження політики Сталіна.
Один із висновків, який робить Кузьо, це те, що, завдяки цим внутрішнім процесам Росія та Україна на сьогоднішній день мають дві дуже різні тотожності.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
