Деякі українські ЗМІ повідомили, що у понеділок у Севастополі поховали молодшого сина екс-президента України Віктора Януковича – Віктора. З’явилися і світлини з «імовірного місця захоронення», оскільки підтвердження того, чиє тіло у могилі, немає. Раніше цього дня Партія регіонів офіційно підтвердила загибель Віктора Януковича-молодшого.
Напередодні з’явилися суперечливі повідомлення про загибель Януковича-молодшого на озері Байкал у Росії. Російські ЗМІ з посиланням на МНС Росії стверджували, що в ДТП на Байкалі помер москвич Віктор Давидов, якому так само, як і Януковичу-молодшому, було 33 роки. Однак речник президента Росії Дмитро Пєсков заявив, що не може ні підтвердити, ні заперечити загибель сина Януковича.
Радіо Свобода звернулось до колишнього однопартійця Віктора Януковича-молодшого (який був із ним знайомий), народного депутата з 3-го по 6-те скликання, а нині – політичного експерта Тараса Чорновола за коментарем.
– Чи є у Вас якась точніша інформація, чи ці факти достовірні?
– Я особисто зараз не спілкувався ні з ким із близьких до молодшого Віктора Януковича людей і тому сказати, що в мене якась додаткова своя інформація є, не можу. Але виглядає на те, що це дійсно реальний факт. Річ у тому, що десь схильність до цього прізвища, яке було оголошено в загиблого – Давидов – у Віктора молодшого було вже давніше. Ще колись дуже давно, по-моєму в 2006 році доводилось з ним спілкуватися, і десь так: говорили про родовід, про своїх предків, і він десь згадував, що Януковичі це прості білоруські селяни, але, каже, в мене є, здається, ніби то аристократична гілка, яка пов’язана з давнім дворянським родом Давидових. Тобто він вже тоді на це звертав увагу.
Він явно відчував себе не в найкращому стані і психологічному, опинившись у тій ситуації в Росії. Я розумію, що мабуть все-таки, він не був злобною людиною. В нього десь було багато і людського, хоча він був «мажором», таким явним «мажором». Але, я думаю, що йому десь болісно було (бачити) речі, які він міг потім проаналізувати з того, що відбулося на Майдані. Спочатку він наробив коментарів негативних, але потім він замовк. Те, що він далі не включався ні у які дискусії, може свідчити те, що він десь відчував певну відповідальність, по-перше.
А друге, все таки – як людина, яка звикла до певної розкоші, до трошки іншого стилю життя – йому напевно не хотілося обмежуватися Росією, тому дуже велика ймовірність, що він поміняв паспорт, отримавши російський паспорт, взяв інше прізвище. При чому брав не тільки для того, я думаю, щоб мати можливість подорожувати по світу і не підпадати під санкції, але й для того, щоб десь скинути з себе оце навантаження того всього, що його родина наробила.
Напевне це, все-таки, був він, оскільки це його стиль життя. Він мусів бути за кермом, безумовно в такій ситуації. Він любив такі екстремальні поїздки. Я майже переконаний, що це є реальний факт
Тому ймовірність того, що він саме взяв прізвище Давидов, мені здається, дуже високою. Плюс опосередковані підтвердження цього нас підштовхують до думки, що напевне це, все-таки, був він, оскільки це його стиль життя. Він мусів бути за кермом, безумовно в такій ситуації. Він любив такі екстремальні поїздки. Я майже переконаний, що це є реальний факт. Я не думаю, що враховуючи реальні моменти (і все таки матір жива), що там би гралися у звичайне приховування і таку авантюру, щоб ніби «імітувати його смерть», щоб він міг повністю зникнути з обрію. Це міг би робити його старший брат, який має дуже багато кримінальних проблем. Але не Віктор молодший, за яким особливих питань до сьогодні, до речі, заявлено правоохоронною системою України, не було.
– А чому на Вашу думку, Російська Федерація приховує цю смерть?
В кожній фашистській і тоталітарній державі, будь це фашистська Німеччина колишня, чи фашистська Росія сьогоднішня, рішення з якихось таких болісних питань ухвалюють тільки після того, коли найвище керівництво скаже, як треба реагувати
– Власне, ми стикнулися з тим, що це є типово для будь-якої тоталітарної держави. Так само як в Російській Федерації колись приховували будь-яку катастрофу, яка відбулася. Та ж сама катастрофа підводного човна «Курськ». Загинула велика кількість моряків. Історії якісь про аварію чи «не-аварію» підводного човна біля шведських берегів тепер. Те саме було в радянські часи. Згадайте, як приховували історію з Чорнобилем. Все зводиться до одного. В кожній фашистській і тоталітарній державі, будь це фашистська Німеччина колишня, чи фашистська Росія сьогоднішня, рішення з якихось таких болісних питань ухвалюють тільки після того, коли найвище керівництво скаже, як треба реагувати.
Спочатку повідомлення саме про цю аварію, про загибель людини з тим прізвищем, яке повністю відповідало даним Віктора Януковича-молодшого було озвучене місцевими органами надзвичайних ситуацій. Це зрозуміло, вони повідомляють про звичайні аварії, якщо там гинуть звичайні, прості громадяни. Вони не орієнтувалися там в Іркутську, хто це може бути.
Коли стало зрозуміло, що, очевидно, йде мова про сина біглого президента – колишнього президента України, який перебуває на їхній території, під їхнім покровительством російським – відразу ж зрозуміли, що рішення мають ухвалювати «наверху». Фюрер вирішує все для всіх за всіх. А перше – фюрер сам не знає, до кінця, як це можна використати.
В тоталітарній державі не мислять стандартами. Вони думають, «як це проти нас використають»
Ви ж розумієте, в кожній тоталітарній державі вони ж не мислять нашими стандартами, коли ми думаємо про те, як якомога швидше, повноцінніше і, можливо, не болісно, не травмуючи рідних, подати будь-яку трагічну подію. А там теж думають – іншим способом. Вони думають, «як це проти нас використають», «яким способом це може зіграти на руку нашим ворогам»? Це ж сталінський формат! «Всі вороги навколо, весь світ вороги», і будь-яка інформація, яка йде від нас, звичайно значима, вона «обов’язково буде використана ворогами». І тому, я думаю, що як тільки стало відомо, що загинув саме Віктор Янукович-молодший, моментально була вказівка від ФСБ терміново засекретити усі матеріали, приховати їх, доки не буде вищого – від самого фюрера – рішення про те, як на це реагувати і що повідомляти.
– Пане Тарасе, Ви були з Віктором Януковичам-молодшим особисто знайомі, чи могли б Ви пригадати якийсь випадок чи щось таке, що говорить про нього, якою він був людиною? Адже кажуть, що він був «набагато адекватніший за свого старшого брата і батька» . Ви й самі це згадали на початку розмови.
– Перший раз я познайомився з ним у 2004 році. Річ у тому, що він тоді дійсно виглядав таким дуже неймовірно далеким від політичного, будь-якого такого суспільного життя, звичайним таким, добродушним, звичайним «мажором». Є таке слово в сучасній українській мові, на жаль, зʼявилося. Це – люди, які звикли користуватися всіма благами, які дістали від своїх батьків, чужими руками накраденими коштами тощо, але в нього не було того, що характерно для більшості мажорів. Тієї озлобленості, зверхності.
Він не був злою людиною, він був добродушний, він був десь у чомусь наївний. Мабуть важко сказати, чи він щось зробив доброго в житті. Але щось безпосередньо своїми власними руками, своїм впливом злого він не зробив.
От я пригадую його любов до автомобілів, він про це любив багато розказувати. Але в нього це якимось стояло пунктом. Він, скажімо, дуже жорстко реагував, коли чув про якісь мажорні гонки по вулицях міст, де гинули люди, на це була дуже жорстка реакція. Він любив десь ганяти там, де не зробить шкоди комусь іншому. Оці всі гонки по бездоріжжю, інші якісь речі. Там ламалися машини, це розтринькування страшних грошей десь накрадених. Я розумію, що тут морально це виправдати важко. Але принаймні люди від цього ніколи не страждали. Він не був ніколи злим.
А от щось таке з дрібних спогадів. Ну от я просто пригадую типову ситуацію, коли він все-таки приходив у Верховну Раду, він не завжди там бував на засіданнях, не дуже часто. Але коли він там бував, потім десь там звичайно спускаються собі депутати у буфет і там основне спілкування йде, ну і всі ті, хто дуже такі гонорові, дуже себе такими крутими вважали, завжди йшли, там такий був банкетний зал закритий, де тільки самі депутати могли собі посидіти за столиком з обслуговуванням, з усім, а він все таки спускався в ту загальну демократичну частину, де всі разом, де і запрошені гості, журналісти, простіші трохи депутати. Ну може не сам стояв біля стойки, хтось там з його помічників підносив на підносі каву, соки, його відразу оточувала ціла купа журналістів, вони щось там сиділи, не про політику говорили.
В ієрархії Партії регіонів його впливовість була практично рівна нулю
Всі розуміли прекрасно, що в ієрархії Партії регіонів його впливовість була практично рівна нулю. Але десь так. Просто щось поговорити. Він любив собі так, так демократичне ніби, як він собі це уявляв, демократичне середовище. Це, звичайно, певна ілюзія цього демократичного середовища, але йому чогось такого хотілося. Йому не дуже хотілося, мені здається, попадати в оцю номенклатурну схему, в яку дуже активно вписався його брат.
Він був дуже далекий від цього. Йому просто хотілося жити у своє задоволення. Ну що поробиш. Очевидно не за свої, не за зароблені гроші, але в кінцевому рахунку, мені здається, воно зла нікому не приносило.
Понад 2 роки тому – у грудні 2012-го – у кулуарах Верховної Ради Віктор Янукович-молодший розповідав, відповідаючи на запитання журналістів, серед яких був і кореспондент Радіо Свобода, про свої напрацювання, про досвід як депутата і про свої плани.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
