Останній номер єдиної україномовної газети Криму «Кримська світлиця» читачі не побачили. Друкарня відмовилася його друкувати. У цьому не було б нічого дивного, якби газета друкувалася на окупованому півострові, де планомірно знищується все українське. Однак парадокс полягає в тому, що друкувати «Кримську світлицю» відмовилося саме київське видавництво.
«З видавництва в Києві, де друкується «Кримська світлиця», до редакції в Сімферополь електронною поштою прийшло повідомлення про те, що керівництво розпорядилося нашу газету «не брати в роботу», – повідомила редакція газети на своїй сторінці у Facebook. – Ніяких попереджень про це від видавця і співзасновників (а це, нагадаємо, Національне газетно-журнальне видавництво, Міністерство культури України та Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка) редакція досі не отримувала».
Редакція вибачилася перед читачами і запропонувала передплатникам, не дочекавшись газети, звертатися за поясненнями до Національного газетно-журнального видавництва і Мінкультури України. Оскільки київські чиновники не тільки не попередити редакцію про невихід номера, але й досі не пояснили, з якої причини газету не надрукували.
«Телефонують читачі з Івано-Франківська, з Харкова, з Києва, – кажуть співробітники «Кримської світлиці», – а що ми можемо їм відповісти, якщо нам самим ніхто нічого не пояснив. Ми вже кілька місяців у повній ізоляції».
Стурбовані долею єдиної в Криму української газети читачі почали телефонувати за вказаними номерами. Але пояснень так і не отримали. Ось що пишуть деякі з них у Facebook про результати спілкування з чиновниками Мінкульту України:
Tina Kucherenko:
«Зателефонувла в Мінкульт, попросили звернутися 0442341561 – відділ бібліотек і читання. Ті мене відправили в Національне газетно-журнальне видавництво, пояснивши, що «Кримська світлиця» була надрукована цього року 4 рази, і у них виникли фінансові питання, які не вирішуються за 1 годину».
Валентин Бут:
«Пан Міністр культури нині в Кабміні, пан заступник Міністра культури не знайшов можливості поспілкуватися, його секретарша переадресувала мене на відділ бібліотек і читання. Там дуже чемна пані сказала, що їй нічого не відомо про закриття проекту «Світлиці». Обіцяла передзвонити і надати інформацію. З Газетно-журнального видавництва теж чекаю дзвінка з поясненнями».
Директор Національного газетно-журнального видавництва Роман Ратушний, до якого Крим.Реалії звернулися за коментарями, повідомив, що «Кримська світлиця» відтепер доступна лише в електронному вигляді.
«Ніхто її не збирається закривати. Я не знаю, звідки така інформація. Вона буде існувати в електронному вигляді. З грошима на друк не тільки на «Кримську світлицю», а й на інші видання, є великі питання».
Основною проблемою Ратушний називає неможливість ввезення та розповсюдження «Світлиці» на окупованому півострові. До того ж, кримська влада зобов'язала всі засоби масової інформації перереєструватися за російським законодавством. Тому українська газета в Криму стала фактично нелегальною.
Якщо якісь люди готові будуть спонсорувати видання, то чому не друкувати? Як завозити на півострів – ось у чому основна проблемаРоман Ратушний
«Якщо якісь люди готові будуть спонсорувати видання, то чому не друкувати? Як завозити на півострів – ось у чому основна проблема. Ми думаємо, що робити з передплатниками, які хотіли б отримувати цю газету. Це питання дуже болісне. Редакція в Сімферополі. Ми раніше пропонували головному редактору перемістити редакцію в Херсонську або Миколаївську області, але він відмовився. Вони там фактично займаються підпільною діяльністю, окупаційні служби можуть їм виставити якісь, м'яко кажучи, претензії», – говорить Ратушний.
Вплинути на ситуацію з українськими ЗМІ в Криму не може і міністерство інформаційної політики.
«Яким чином можна зараз говорити з Путіним якомусь представнику української влади? – каже міністр Юрій Стець. – Я не бачу це можливим. Принаймні я не бачу для себе можливості співпраці з будь-ким із представників російської влади».
Письменник, поет і позаштатний кореспондент «Кримської світлиці» Валентин Бут на своїй сторінці у Facebook нагадав непросту історію єдиної на півострові україномовної газети, назвавши її справжнім оплотом українства в Криму та інструментом боротьби за нову Україну.
«Колектив газети пройшов через неймовірні випробовування, варто нагадати, хоч би про те, що уряд Януковича позбавив її бюджетного фінансування ( це в той самий час, як російськомовні видання півострова отримували мільйонні дотації!), а помаранчевий уряд Ющенка протягом кількох років не поспішав відновлювати його, тож, газета виживала як могла. Останній уряд Ющенка взагалі переформатував газету та довів до її закриття. Було всього: і прокурорські перевірки, і замовні суди. Але й вони виявилися безсилими. Уряд Президента Януковича – того самого, проти якого газета протягом десятиліття послідовно боролась, був змушений відновити бюджетне фінансування. Газета, яка кілька років виживала на голому ентузіазмі редактора та кількох членів редакції, які не кинули її в біді, та на фінансовій підтримці читацької аудиторії (не знаю, чи може якась ще газета в Україні похвалитися такою відданістю своїх читачів) змогла й надалі відстоювати Україну в такому непростому регіоні, як Крим. Тепер вже «Світлиця» стала поперек горла сьогоднішнім «державцям». Справді, – ну кому потрібна «Кримська Світлиця», коли здали сам Крим! Вона ж тепер, наче те більмо на оці, нагадує владі про її, влади, злочинну бездіяльність, унаслідок якої КРИМНЕНАШ. Тож – Out of sight, out of mind, або, як кажуть брати-окупанти – С глаз долой, из сердца вон! Цікава позиція, як гадаєте? Замість того, щоб зробити все можливе, аби зшивати перерізану горлянку Перекопу, ми допомагаємо ворогові встромити того ножа ще глибше».
Співробітники газети справедливо запитують: Мінкультури від самого початку окупації Кри
У червні минулого року «Світлицю» вигнали з орендованого приміщення в Сімферополі, в якому редакція розташовувалася останні 12 років. Це не стало несподіванкою – після російської анексії півострова самопроголошена влада оголосила негласне полювання на все українське в Криму. Проте вже тоді в редакції звинувачували в бідах газети не тільки окупантів, але й Мінкульт України, який у 2014 році припинив оплату оренди приміщення, не вніс видання в кримський підписний каталог і на той момент 3 місяці не платив працівникам зарплату. Співробітники газети справедливо запитують: Мінкультури від самого початку окупації Криму поставив на «Світлиці» хрест, чи ця окупація «на руку» чиновникам?
Ось лише одна деталь. Як стверджує директор Національного газетно-журнального видавництва Роман Ратушний, до кінця минулого року частину тиражу неофіційно поїздами привозили на півострів. Проте підтвердження цих слів ми не знайшли. Незрозумілим залишається і питання держфінансування «Світлиці». Як пише «Телекритика», що звернулася до Ратушного із запитом про долю газети, керівник газетно-журнального видавництва так і не відповів, чи передбачені в держбюджеті на цей рік кошти і скільки, на випуск «Кримської світлиці»; скільки грошей було виділено на випуск газети минулого року; чи є заборгованість за її випуск минулого року, перед ким і про які суми йдеться. Такі ж питання ставить і редакція журналу «Українська культура», кілька номерів якого минулого р
Це свідоме знищення єдиного україномовного друкованого органу в Криму! Хіба це не гра на руку агресивній ворожій пропаганді, якою заповнений інформаційний простір Криму?Журнал «Українська культура»
«Це свідоме знищення єдиного україномовного друкованого органу в Криму! Хіба це не гра на руку агресивній ворожій пропаганді, якою заповнений інформаційний простір Криму? Де гроші, які держава виділяла й виділяє на всі заплановані видання?!», – пише редакція «Української культури» на своїй сторінці у Facebook. За її інформацією, зараз роботу Нацвидавництва перевіряє комісія Держфінінспекції.
Тим часом редакція «Кримської світлиці», яку київське керівництво не вважало за потрібне поставити до відома про рішення перевести газету з друкованого в електронний варіант, працює над новим випуском. У неймовірно складних умовах, ризикуючи власною свободою, правдиво розповідають про життя в окупованому Криму. Така правда не до смаку кримській владі. Але в ній, здавалося б, має бути зацікавлена українська, всіма можливими способами зберігаючи острівці українства в анексованому Криму. Однак рішенням не видавати «Кримську світлицю», кажуть читачі газети, Мінкульт України власноруч вбив цвях у кришку труни, в якій окупанти квапляться поховати все українське, що було в Криму.
