Четвертого січня минуло 70 років від початку Ялтинської конференції. Тоді – 4 лютого 1945 року – в Лівадійському палаці зібралися лідери Радянського союзу, США та Великобританії визначити устрій і кордони Європи. Ухвалені там Сталіним, Рузвельтом і Черчиллем рішення визначали принципи європейської безпеки до кінця Холодної війни. Зараз ця подія набуває додаткового символічного значення, адже з російської анексії Криму почався новий перегляд системи європейської безпеки.
На початку 1945 року союзники з антигітлерівської коаліції вже не сумнівалися у швидкій перемозі над нацистським Третім Рейхом. Адже у цей час радянські війська та армії західних союзників вели бойові дії на території Німеччини. Відтак лідери провідних держав антигітлерівського альянсу – їх ще називали «великою трійкою» – вирішили завчасно визначити повоєнний порядок.
«З’явилося поняття «ялтинська Європа». Під владу Сталіна потрапила ціла низка країн Центрально-Східної Європи», – зазначає історик Станіслав Кульчицький.
Апофеоз сталінської дипломатії
Ця конференція стала чи не найбільшим зовнішньополітичним успіхом радянського лідера Йосифа Сталіна, адже американський президент Теодор Рузвельт і британський прем’єр Вінстон Черчилль з низки причин – зокрема, бажання залучити СРСР до війни проти Японії – пішли на значні поступки.
Саме в Ялті Сталін легітимізував територіальні здобутки, отримані ним ще на самому початку Другої світової війни – завдяки пакту Молотова-Ріббентропа.
На думку історика Ярослава Грицака, наслідки ялтинських домовленостей в теперішній Україні важко оцінювати однозначно.
Сталін намалював нові кордони Європи. І ці кордони включали ті завоювання, які він зробив у 1939-1940 роках, коли був союзником ГітлераЯрослав Грицак
«Сталін намалював нові кордони Європи. І ці кордони включали ті завоювання, які він зробив у 1939-1940 роках, коли був союзником Гітлера. Наприкінці війни Сталін був гітлерівським ворогом – і вже не звертали уваги, що ці кордони були завойовані агресією СРСР. І, скажімо так, формально Україна стала одним з найбільших користувачів ялтинської угоди, яка отримала великі території західноукраїнських земель у складі УРСР. І це є дуже суперечливий результат: трагедія для багатьох людей, які стали жертвами репресій, і об’єднання українських земель… Сталін виявився дуже вправним, граючи українським питанням», – вважає Ярослав Грицак.
Крим: від встановлення правил до нової міжнародної невизначеності
Зараз у Криму поновилися дискусії щодо встановлення пам’ятника, який би увіковічнив зустріч «великої трійки». Представники кримських татар проти того, аби увіковічнювати Сталіна – винного у депортації їхнього народу. В українських істориків ставлення до такого монументу неоднозначне. За словами Ярослава Грицака, вирішальним є питання, що саме цей пам’ятник символізуватиме.
«Якщо цей пам’ятник стане символом перемоги Сталіна чи СРСР – то я проти такого пам’ятника. Якщо ж він нагадуватиме, наскільки є крихкими наші умови і наскільки ми повинні бути пильні, аби не повторювати помилок – то я за такий пам’ятник», – зазначає він.
Фактично, Ялтинська система існувала до кінця Холодної війни, завершення якої символізувало падіння Берлінського муру. Відтоді, як Росія минулого року окупувала Крим та розпочала агресію проти України, якій раніше обіцяла гарантувати територіальну цілісність, почався новий етап перегляду системи міжнародної безпеки. У 1945 році Ялтинська конференція провістила встановлення нового повоєнного порядку, а минулорічна кримська агресія ознаменувала новий період світової невизначеності.
Оригінал публікації – на сайті Радіо Свобода
