Київ – 27 січня минає 70 років відтоді, як війська радянського Першого українського фронту звільнили «Аушвіц» – один з найбільших нацистських концтаборів. Серед його в’язнів було й близько двохсот активістів ОУН-«бандерівців». Приблизно кожен сьомий із них загинув в ув’язненні.
Українських в’язнів концтабору «Аушвіц» (відомого також як Освєнцим) можна поділити на три умовні групи: військовополонені червоноармійці та радянські партизани, остарбайтери – втікачі чи порушники дисципліни, а також діячі українського національно-визвольного руху – оунівці. Останніх у концтаборі було близько 200 осіб. Серед них ібув і майбутній очільник Організації Степан Ленкавський, і два рідні брати провідника ОУН Степана Бандери. Андрій та Олекса Бандери, а загалом близько тридцяти оунівців загинули чи померли в «Аушвіці».
До концтабору туди відправляли не за рішенням суду, а ізолювали за рішенням того чи іншого поліцейського чиновника. Оунівцям інкримінували антидержавну, антинімецьку політичну діяльністьІван Патриляк
«Вони туди потрапили не як брати Бандери, а як люди, причетні до організації. Якби в них було інше прізвище – їх би все одно загребли. Концтабір – це не тюрма. До концтабору туди відправляли не за рішенням суду, а ізолювали за рішенням того чи іншого поліцейського чиновника. Оунівцям інкримінували антидержавну, антинімецьку політичну діяльність», – наголошує дослідник українського національного визвольного-руху історик Іван Патриляк.
Оунівці стали в’язнями концтабору здебільшого восени 1941-го чи на початку 1942 років. Адже німці вороже сприйняли проголошений бандерівцями Акт відновлення української держави, що змусило оунівців піти в підпілля.
«Власна» літера – окремий барак
В «Аушвіці» оунівці, як й інші в’язні, були залучені до важкої фізичної праці.
«В’язнів там використовували на найрізноманітніших роботах, як правило, за межами табору: будівництво, вирубка лісу, робили насипи для колій… Це була важка фізична праця», – розповідає історик Іван Патриляк.
Як розповідає співробітниця Інституту національної пам’яті історик Вікторія Яременко, оунівці вимагали від адміністрації концтабору, аби їх визнали окремою категорією в’язнів – і домоглися свого. Їх позначили окремою літерою «U» – українці. Загалом, близько 600 в’язнів мали спеціальну позначку – літеру «U».
Вони жили в окремому бараці окремою групоюВікторія Яременко
«Вони жили в окремому бараці окремою групою», – зазначає Вікторія Яременко. Щоправда, так були позначені далеко не всі українці, які перебували в «Аушвіці».
Напередодні визволення табору військами Першого українського фронту, більшість в’язнів пішки погнали в Німеччину – серед них були й оунівці. Утім, якраз для них зустріч із радянськими солдатами не віщувала нічого доброго. Відтак вони потрапили до концтаборів, які невдовзі опинилися в американській зоні окупації.
Як зазначають в Інституті національної пам’яті, до сьогодні історія ув’язнених у таборі українців повною міроюі не досліджена. З огляду на це у столичному музеї «Великої вітчизняної війни» днями відкрита виставка «Концтабір «Аушвіц» – український вимір. Дослідження, документи, свідчення». Близько 300 експонатів нагадують про злочини нацистів та розказують про українців – визволителів і в’язнів «табору смерті», де нацисти знищили близько мільйона осіб.
Оригінал статті – на сайті Радіо Свобода
