Якщо і прийнято підбивати підсумки минулого року, то потрібно визнати подією року легалізацію «русского міра». Віднині не лише публікуємо у великій кількості статті або нестямні інтерв'ю ідеологів цього дивного філософо-психіатричного явища, а вже маємо реальне втілення, як говорили більшовики, «у життя». Відтепер ми знаємо не тільки про те, що «русскіє племена» воювали в першому тисячолітті до нашої ери з китайською імперією, але і хто живе поруч з нами – ці «стовпи» світової політики, які нещодавно замахнулися на підкорення Марса. «Русскій мір» зараз можна понюхати, помацати або отримати від нього кулю в лоб. Він виліз із ідеологічного підпілля – з прилавків московських книжкових розвалів підземного переходу під Луб'янкою і галасливих «руських маршів». Отже, можна спробувати пояснити, що це таке.
Зараз на роздоріжжі століть «русскій мір» остаточно сформувався, з'єднавши в собі більшовизм, розвинений соціалізм, «православ'я», фашизм, сталінізм, антисемітизм, ісламофобію, нацизм, а також стан, який психіатри називають «ідіотизм». Як і безпосередні компоненти – алкоголізм, наркоманію і бандитизм.
Оскільки всі ці «ізми» часто вміщуються в свідомість окремо взятого представника «русского міра», то спробую змалювати його портрет. За легендами про руського чудо-богатиря наш герой більше 150 кілограм вагою, само собою, з густою бородою і густими «слов'янськими» кучерями. Оскільки в фізіогномічних ознаках «руської людини» існує різнобій, то, припустимо, що у неї одне око нордичне блакитне, інше – каре. Відповідно, волосся русяве, борода каштанова, погляд суворий.
Ідеологічна «каша» цілком зрозуміла, якщо хтось цікавився кримінальним світом і знайомився з енциклопедією бандитських татуювань
Одягнений наш герой в сорочку, підперезаний крученим ремінцем, в широких штанях, на ногах, природно, личаки. Еліта «русского міра» ходить в спортивній формі «Adidas» китайського виробництва. Якщо слідувати історичним працям ідеологів «русского міра», то саме такий споконвічний богатир дійшов до річки Янцзи, щоб підкорити китайського імператора. За деякими відомостями, «російські богатирі» доходили до Амазонки, пішим ходом подолавши Берингов перешийок. Здається, потім вони підірвали перемичку, щоб захистити «Велику Росію» від усього іншого «русского міра». Не знаю, наскільки це практично, але логіку в ідеології «русского міра» шукати не треба. Треба просто вірити, як в канал НТВ. З усіх континентів, які зараховуються істориками до «русского міра», по-расистському обійдений стороною африканський континент, але, не сумніваюся, буде знайдене пояснення і цьому геополітичному курйозу.
До опису героя потрібно додати лампаси, еполети, аксельбанти, нашивки і шеврони, на яких дивним чином поєднуються переплетені між собою православний хрест, серп і молот, поверх яких сидить двоголова птиця. В одній лапі вона тримає том «Капіталу» Карла Маркса, в інший портрет В.В.Путіна, обвитий смугастою стрічкою. Фоном служить земна куля, навколо якої позолочений напис, що імітує давньослов'янське писання, – «русскій мір».
Ідеологічна «каша» цілком зрозуміла, якщо хтось цікавився кримінальним світом і знайомився з енциклопедією бандитських татуювань. В образотворчому ряді кримінальних татуювань закладений весь семантичний код – від церковних куполів до колючого дроту, від оголених жіночих тіл до профілів Сталіна та Леніна. Серед кримінальних тату зустрічаються такі самі символи, які зараз використовують найяскравіші представники «русского міра» – православний хрест із номерами статей Кримінального кодексу на тлі восьмикінечної зірки табірних авторитетів. Або череп на тлі свастики всередині все тієї ж восьмикінечної зірки. Саме там, «на зоні» зародилася символіка, яку так часто використовують на просторах «русского міру». Там перемішалося все – хрести та свастика, портрети Гітлера і серп з молотом. І що зовсім дивно, в татуюваннях використовується церковна символіка – куполи церков, зображення Христа, Богоматері, хрести. Як насмішка над заповідями, як пряма єресь, яку боїться коментувати офіційна церква. Правда, як і справжні єретики, можуть використовувати християнство, відхиляючись від загальноприйнятих догм, так і в кримінальному, а тепер і в «русском міре» християнство – лише зовнішня ознака. Для багатьох похід у храм нічим не відрізняється від участі в партзборах чи ранкової наради у районному відділі ФСБ.
Зараз блатний і кримінальний жаргон – поширений повсякденний жанр мови – від президента до польового командира, від журналіста до коментатора соціальних мереж
Ще один дивний збіг – життя за поняттями, а не за законами. Поняття встановлюють, як в кримінальному світі – «законники». Для представників «русского міра» чинні закони і Конституція – щось аморфне, яке має бути, але йому абсолютно не обов'язково слідувати. Так живе Росія, останні 15 років вже не криючись, не соромлячись злодійського світу. Зараз блатний і кримінальний жаргон – поширений повсякденний жанр мовлення – від президента до польового командира, від журналіста до коментатора соціальних мереж.
Ознак кримінального «русского міра» чимало, головна – ієрархія. Після скасування вільних і прямих виборів губернаторів і мерів, система російської «демократії» все більше нагадує сходки в Державній думі, де закони замінюються поняттями – «наказами», оскільки самих законів ніхто не дотримується, оскільки існує «злодійський закон», встановлюваний «злодіями» і «авторитетами». У системі державного управління «руського світу» є свої «авторитети», «баклани», «бійці», «братва», «пацани» і, само собою, «козли», «пєтухі», «суки», «фраєри» і «скривджені».
У Росії й раніше, ще з часів імперії, існував злодійський світ, який намагалася контролювати царська охранка. У революційну пору до більшовицької революції приєдналися багато «авторитетів», які вирішили, що в ідеології більшовизму є щось спільне із «злодійськими поняттями». Наприклад, Мішка Япончик (Мойсей Вінницький) з радістю встановлював соціалістичну революцію. Або авторитетний в Бессарабії нальотчик, неодноразово судимий Григорій Котовський, «легендарний комбриг». Він був убитий в 1925 році колишнім «колегою», Мейєром Зайдером на прізвисько «Майорчик». Частина російських злодіїв брали участь навіть у військових діях в період Другої світової війни, а деякі отримували урядові нагороди. Правда й те, що тилові «авторитети» їх переставали визнавати, називаючи «польськими злодіями», «ссученими», тобто зрадниками «злодійських законів».
Радянський Союз створював не лише соціалізм, який був зовнішньою оболонкою, всередині був створений цілком інший, злодійський світ – зі своїми законами-поняттями, ієрархією, армією, фінансовими інститутами і культурою
Радянський Союз створював не лише соціалізм, який був зовнішньою оболонкою, всередині був створений цілком інший, злодійський світ – зі своїми законами-поняттями, ієрархією, армією, фінансовими інститутами і культурою. Ці два світи співіснували паралельно, особливо не заважаючи один одному, оскільки розмежувальним кордоном були КДБ і МВС. Вони робили вигляд, що борються з криміналом, насправді займалися розслідуванням побутових злочинів. «Злодійський світ» не уникав в'язниць, які стали своєрідною «школою життя» для кримінального світу, який розширювався.
І тепер в Росії кримінал живе досить вільно, координуючи свою діяльність із звичайною владою. «Злодії в законі» спокійно живуть на волі, періодично влаштовуючи сходки і обговорюючи перспективи свого розвитку. У політику особливо не лізуть, якщо не рахувати комічний випадок у 1999 році перетворення ОЗУ «Уралмаш» в однойменний Суспільно-політичний союз, а лідер ОЗУ–СПС Олександр Хабаров навіть був обраний депутатом міської думи Єкатеринбурга. І він, й інші «авторитети» – улюбленці влади та творчої еліти Росії. «Авторитети» і «злодії в законі» тепер бізнесмени та меценати, депутати та голови районів і міст, вони збирають колекції автомобілів та ікон, ще раз доводячи, наскільки кримінальний світ переплетений з церквою і владою, мистецтвом і спортом. Сьогодні це називається російською демократією. Не дивно, що перша країна, яка почала війну з кримінальним світом – Грузія, стала найбільш нелюбленою в Кремлі.
«Русскій мір» – інтернаціональний, «русскій» – лише прикметник, що позначає географічну приналежність
«Русскій мір» – інтернаціональний, «русскій» – лише прикметник, що позначає географічну приналежність. Як і в 1917 році, так і зараз «яскраві» представники «русского міра» можуть бути зовсім не слов'янами і навіть не формальними «православними», в ієрархії ці ознаки тільки заважають формувати спільноту людей, що будують свій дивний світ. Тому «русским казаком» може стати і Олександр Розенбаум, і Рашид Закірзянов. Власне, створення «радянської людини» було пов'язане з тим, щоб люди забували свої історичні та культурні корені, а підпорядковувалися тільки «поняттям», які голосно називалися «радянськими законами». «Великоруська» мова поступово перетворювалася на феню, якою говорив «паханат» – Політбюро ЦК КПРС.
Сучасна Росія відновлює традиції радянського «паханату», який дозволяє керувати людьми набагато легше, ніж демократія – вибори, закони, парламентаризм і контроль влади. Створена ієрархія, як і в «злодійському світі», поділила суспільство на «авторитетів» (уряд, Державна дума), власників «общака» (олігархи і фінансова система), «бійців», які воюють там, куди вказують «пахани», і вже достатню велику армію нових ідеологів-«півнів», які пишуть книги про «Велику Росію» і мрії «зколінвічновстаючих» бути головними у всьому світі.
Протистояння з «русским миром» – це не ідеологічна боротьба з ідеями-маячнею на кшталт «етруски були руськими», а війна з криміналом, який прихований за красивою оболонкою. «Паханат» дозволяє складати захопливі історії про «чудо-богатирів». Це всього лише гарний ідеологічний фон, що дозволяє дурити людей.
Олег Панфілов, професор Державного університету Ілії (Грузія), засновник і директор московського Центру екстремальної журналістики (2000-2010)
Думки, викладені у рубриці «Погляд», передають точку зору самих авторів і не завжди відображають позицію редакції
