Світові ЗМІ говорять про те, що настав час як для Заходу, так і для України запропонувати російському президентові якусь домовленість. Інші ж видання пишуть, що Кремль хоче виграти в Україні та ні перед чим не зупиниться. Тим часом, деякі газети продовжують говорити про те, що США має надати серйознішу підтримку як українському уряду, так і її армії.
Британська газета Financial Times пише, що настав час як для Заходу, так і для України запропонувати російському президенту Володимиру Путіну угоду. Європа та США мали рацію, коли запровадили санкції проти Росії після анексії Криму та «втручання на схід України», пише видання. Однак, таке покарання не змінило позиції Путіна. Головним пріоритетом Заходу має бути: допомогти процвітаючій та безпечній Україні вийти з кризи. Це складне завдання, однак, його ніколи не вдасться виконати у той час, коли ворожа Росія рішуче налаштована послабити Україну економічно та політично.
Зокрема, Київ має запевнити Москву, що його економічні зв’язки з Європейським союзом не завдадуть великої шкоди зв’язкам із Росією. Захід же має відповісти на бажання Путіна обговорити архітектуру європейської безпеки. Йому варто нагадати, що означає «колективна безпека», але також запевнити, що НАТО не буде розширюватися на схід, тобто, на територію України.
Як ще у 1947 році написав американський політичний діяч часів Холодної війни Джордж Кеннан про утримання радянської експансії – вимоги Заходу щодо російської політики мають бути висунуті таким чином, щоб було зрозуміло, що Захід не намагається завдати шкоди престижу Росії. Якщо Кремль на це не погодиться, ми маємо повернутися до політики утримання та застосування сили на противагу.
Російська англомовна газета Moscow Times пише, що Росія продовжить «брудну боротьбу» в Україні. Путін не шукає легкого виходу з кризи. Він хоче домогтися своєї кінцевої мети – структурного міцного контролю над безпекою та зовнішньою політикою у новій, модернізованій Україні.
Москва продовжує наполягати, щоб Київ провів «всеохоплюючий національний діалог» з усіма регіонами та розробив нову федеративну конституцію. Це, на думку автора статті, підкреслює масштаб амбіцій і нахабства Росії. Ігноруючи політичні реалії в Україні (самі громадяни не закликають владу провести подібний діалог, а підтримка федералізації серед населення є дуже низькою), Москва нав’язує і просуває свої власні інтереси. Зараз Кремль намагається змусити київську владу розробляти нову структуру України у прямих переговорах із сепаратистами, довіреними особами Росії.
Щоб цього досягти, Путін буде нарощувати економічний і військовий тиск на Україну і заохочувати сепаратистів розширити свою територію впливу. Паралельно, Москва буде намагатися прискорити розвиток фінансової кризи в Україні, при цьому заохочуючи антиурядові протести на сході країни. Чого б це не коштувало Путіну, він хоче перемогти в Україні.
Українська англомовна газета Kyiv Post пише про черговий невтішний візит американського віце-президента США Джо Байдена до України. Невтішним його називають через те, що цей візит знову «не приніс жодних новин» для Києва. Можливо, важливі рішення були ухвалені за зачиненими дверима, однак «українцям зовні» залишається тільки здогадуватися про це.
Автор статті, головний редактор газети, американець Брайан Боннер, пише, що він також був розчарований візитом Байдена. На його думку, представники країни, яка пропагує свободу преси та слова, мали б менше поводити себе подібно до Путіна (тобто, збирати навколо лояльні ЗМІ чи просто говорити з відеокамерами) і більше як найпотужніша демократія світу, де політичні лідери зустрічаються з журналістами та критиками і відповідають на складні запитання.
Американці виступали з різними заявами про те, що США стоять на боці України та підтримують її, однак цьому не варто вірити, допоки американський президент Барак Обама в Києві не оголосить про фінансову допомогу (більш щедру, ніж вже обіцяних 320 мільйонів доларів), та допоки українська армія не буде мати все потрібне, щоб захистити свою країну від Росії.
Тим часом, американський журнал Forbes запитує, чи може Україна стати новою Кремнієвою долиною. За словами автора, міста, які зазвичай стають «технологічними мекками», мають сильні університети, які випускають технологічні таланти. До того ж, міста мають бути толерантними і сприяти появі та розвитку художніх галерей, музики та авангардних кафе. Всі, хто хоча б деякий час провели в Києві, знають, що в українській столиці все це є в надлишку. Єдине, чого Україні бракує, це однієї проривної компанії, яка б створила необхідні фінансові та професійні мережі для інших компаній.
Найбільший потенціал, вважає автор, мають українські компанії, які створюють, будують і продають власні продукти на світовому ринку. Однак, щоб стати дійсно успішними, українські стартапи (щойно створені компанії, які перебувають у стадії розвитку і будують свій бізнес на основі нових інноваційних ідей, або на основі новітніх технологій – ред.) мають створити власну модель розвитку, а не йти шляхом, наприклад, американських компаній, які мають більш сприятливе середовище вдома.
Звичайно, зважаючи на складну політичну ситуацію в Україні, місцева Кремнієва долина має перед собою складний шлях. Однак, не варто забувати, що це одна з найбільш освічених країн у Європі, з відмінною технологічною інфраструктурою, а тому подібний розвиток подій не варто відкидати.
