Чому польські євреї солідаризуються з українцями?

Варшава – Попри всі перипетії спільної історії, польські євреї говорять про себе: «ми, поляки». Нині вони, не менш ніж самі поляки, стежать за перебігом подій в Україні. Вони вболівають за долю української незалежності й намагаються всіляко її підтримати. За їхніми словами, нема нічого дивного у тому, що українську державність гаряче підтримують і навіть зі зброєю в руках захищають представники єврейської меншини в Україні. Про це Радіо Свобода розповіли польські інтелектуали єврейського походження.

Одним з учасників Помаранчевої революції 10 років тому був молодий, але вже бородатий хлопець з польським прапором і зіркою Давида. Активіст єврейських організацій Польщі Ян Геберт навіть потрапив на плакат, який закликав поляків підтримувати Україну. Хлопець був серед організаторів польських акцій солідарності з українцями. Тоді польські євреї, разом з іншими поляками, стали поруч із українцями.

Але спершу польські євреї стали поруч із поляками. Це був складний процес. Відомий публіцист, колишній учасник антикомуністичної опозиції колумніст видання Gazeta Wyborcza і батько Яна, Константи Ґеберт нагадує про те, як польські євреї стали частиною польського суспільства, стали жити його настроями.

Не можна покладатися на атворитаризм, навіть доброзичливий

Ґеберт розповідає про те як у міжвоєний період польські євреї покладалися на доброзичлитвого до них, хоч і авторитарного лідера польської держави Юзефа Пілсудського. Проте, каже Ґеберт, коли Пілсудський помер, то євреям довелося почути:: «Помер ваш дідусь, закінчилися ваші часи». І справді, тоді ситуація єврейської меншості у Польщі погіршилася. Тому, говорить Константи Геберт, є великий сенс у тому, щоб євреї захищати демократію, а якщо потрібно, то й зі зброєю в руках.

«Ми, у Польщі, зробили дещо подібний вибір у 1980-х роках, коли в антикомуністичному підпіллі підтримали польську демократію та польську незалежність. Попри те, що тоді тривали польські дебати про відповідальність за минуле, а Польща все ще мала у світі такий образ, який сьогодні має Україна, де начебто багато антисемітів. Та ми тоді вирішили, в інтересах євреїв є підтримка процесів демократизації суспільства», – зазначає Константи Ґеберт.

У Польщі після Голокосту, який здебільшого відбувався на польській території, від майже тримільйонної громади залишилися лічені люди. Сьогодні в країні мешкають лише кілька тисяч євреїв. Утім, тема польсько-єврейських стосунків – дуже помітна в суспільних дискусіях, говорить редактор культурологічного часопису Midrasz Пйотр Пазінський. «Є велике зацікавлення історією, культурою польських євреїв, Є відчуття, що люди почали цікавитися, заглиблюватися в ці питання, вони вивчають історію містечок, в яких євреї колись були більшістю. Теперішні мешканці починають задумуватися над тим, що це сьогодні для них означає, яке їхнє ставлення до минулого», – розповів редактор часопису.

Пазінський каже, що сильним поштовхом до інтенсифікації розмов про польсько-єврейські стосунки стала поява наукових досліджень про трагічні події влітку 1941 року в містечку Єдвабне, що на сході Польщі. Як встановили історики, в антиєврейському погромі брало участь місцеве польське населення. Подробиці забутого злочину струсонули громадську думку. Багатьом у Польщі дуже важко було сприйняти той факт, що поляки вбивали своїх єврейських сусідів. Та саме така неприємна правда, каже Пазінський, дозволила полякам і євреям розпочати новий етап у своїх стосунках – без недомовок і перекручувань. Кульмінацією польсько-єврейського діалогу останніх років стало відкриття у Варшаві великого Музею польських євреїв, де, до речі, чимало місця присвячено Україні.

Тільки незначна частина євреїв вірить кремлівській пропаганді

Для багатьох польських євреїв Україна – це частина спільної культурної спадщини. Тому, міркування українських євреїв їм зрозумілі. На думку Константи Ґеберта, підтримка українськими євреями боротьби українців за свою незалежність і за демократичну державу, не є чимось винятковим. За його словами, демократія, яка є корисною для всіх, корисна й для євреїв. Він розмірковує: «Мене не дивує те, що євреї в Україні в переважній своїй більшості підтримали українську незалежність. Це явище яке в Європі повторюється регулярно. Кожного разу, коли якісь народи здобувають свою незалежність, євреї, як правило, стають на їхній бік. Пояснення цього явища досить просте».

Польський публіцист розповідає про суперечки , які тривають у єврейських середовищах різних країн щодо подій в Україні. «З цього приводу в середовищі євреїв триває дуже цікава полеміка. Є частина єврейських середовищ, яка піддається кремлівській пропаганді про те, що в Україні піднімає голову фашизм, тож сучасна «червона армія» мусить захищати євреїв. Проте прихильники таких поглядів – це невелика група, вони базують свої переконання на бородатих стереотипах і упередженнях», – переконаний польський публіцист.

На запитання про те, яким чином можна змінювати стереотипні уявлення про євреїв на такі, що відповідають реальній дійсності, Ґеберт не має простої відповіді. Він розмірковує: «Маємо із цим клопіт. Я досить скептичний щодо думки про те, що дебати змінюють погляди. На мою думку, погляди змінює досвід. Ані поляки, ані українці у більшості випадків не мають шансів на позитивний досвід, пов’язаний із євреями, тому що не мають шансів зустріти реального єврея у своєму житті. Можливо, саме рішуча постава українських євреїв, які зі зброєю в руках захищають українську демократію, буде таким досвідом, який змінює уявлення про євреїв».

За словами Ґеберта, антисемітизму немає місця в демократичній державі, як і немає місця жодному іншому прояву расизму. «Якщо можлива дискримінація якоїсь групи, то можлива дискримінація кожної групи. Інакше кажучи, з антисемітизмом варто боротися не тому, що він поганий сам по собі, а тому що він поганий для демократії. Разом із тим, боротьба з антисемітизмом не означає, що є обов’язок любити євреїв, або любити єврейську культуру. Але демократи зобов’язані захищати демократію», – підсумовує Константи Ґеберт.