У 2011 році дослідник Барселонського університету Мікел Каббал Гуарро приїхав до Криму з метою провести наукові дослідження з соціолінгвістики кримськотатарської мови. Через кілька місяців європейський учений повернувся сюди зі знімальною групою для роботи над документальним фільмом про кримських татар. Ця історія отримала продовження вже в 2014 році, після анексії півострова Російською Федерацією. Каббал Гуарро вирішив переглянути концепцію свого фільму –ще раз зустрітися з його героями і дізнатися їхню думку про змінені реалії Криму.
Додаткові кошти для зйомок і монтажу вдалося зібрати за допомогою краудфандінгового інтернет-майданчику Verkami.com. Про свій проект, про те, чому європейський глядач має побачити цей фільм і про те, чим референдум в Каталонії відрізняється від проведеного в Криму 16 березня, дослідник розповів у своєму інтерв'ю сайту Крим.Реалії.
– Вперше в Крим я приїхав навесні 2011 року з тим, щоб провести соціолінгвістичне дослідження кримськотатарських національних шкіл. Потрібно було визначити ситуацію з кримськотатарською мовою, яка, за інформацією ЮНЕСКО, перебуває під загрозою зникнення. Крим мені здався прекрасним і затишним. Ці місця дуже схожі на Середземномор'я. А самі кримські татари виявилися настільки гостинними, що не хотілося їхати звідти. Я багато спілкувався з людьми, і весь час думав про те, що історія цього народу мало кому відома на Заході. Я вирішив розповісти її через інтерв'ю з самими кримськими татарами. У цьому тоді мені дуже допоміг телеканал ATR.
– Чому ви вирішили переосмислити і переробити проект?
– Я стежив за всіма подіями – від Майдану до аншлюсу, чи анексії, як ви говорите. Дуже хвилювався і продовжую хвилюватися за своїх друзів у Києві та в Криму. Вони – мирні люди. Всі говорили, що анексії не буде, зараз всі говорять, що в Україні розколу не буде. Можливо, хтось того ще не помітив, але війна – завжди біда для всіх. Тільки одиниці отримують від цього вигоду. Ще у вересні 2011 року я відчув натягнутість у міжнаціональних відносинах у Криму. Щось неявне оку, але все-таки відбувалося... Я подумав, що після того, як Крим став суб'єктом Російської Федерації, ті мої герої зараз, напевно, думають і відчувають інакше, ніж в 2011-му. Захотілося зробити таке зіставлення часу і настрою, тоді і зараз.
– Зараз Багато говорять і пишуть про референдум у Каталонії щодо відокремлення від Іспанії. Чи можна його порівнювати з тим, що відбулося в Криму 16 березня.
У нас, в Каталонії, були вільні та незалежні вибори два роки тому. Партії, які хочуть проводити референдум, отримали 65% голосів. В останніх вільних кримських виборах партія Аксьонова отримала лише 3–4% голосів
– Референдум у Каталонії і той, що проводився в Криму, сильно відрізняються один від одного. По-перше, у нас, в Каталонії, були вільні та незалежні вибори два роки тому. Партії, які хочуть проводити референдум, отримали 65% голосів. В останніх вільних кримських виборах партія Аксьонова отримала лише 3-4% голосів. Це вже значна відмінність. Тобто, більшість каталонців хочуть цього референдуму. Необов'язково, що після нього ми відразу відокремимося від Іспанії, але, принаймні, ми побачимо, який напрям обирають самі каталонці. Крім того, поштовх референдуму в Каталонії дало громадське населення, а політики заговорили тільки після величезної демонстрації 11 вересня 2012 року. У 2013 році у нас був 400-кілометровий живий ланцюг, цього року – найбільша демонстрація в історії Європи: 1,8 мільйонів каталонців вийшли на вулицю. І все це за право на голосування. У Криму референдум не був демократичним, бо проводився під воєнною окупацією, поштовх до нього був даний не цивільним населенням, а якимось закордонним агентом.
– Чи схожі між собою каталонці і кримські татари?
– Швидше ні, я думаю. Але є момент, який об’єднує: обидва народи борються за свої права ненасильницьким шляхом. Зараз ми боремося за те, щоб іспанська держава підтримала референдум про незалежність Каталонії. Я впевнений, це звучить зараз гірко для кримських татар, але ситуація у нас зовсім різна: в нашому випадку це воля народу, у нас немає війни, ми не перебуваємо під окупацією. Каталонці хочуть покращити свій статус, хочуть суверенітету на своїй землі. Ось останнє, напевно, дуже близьке і зрозуміле кримським татарам.
– Розкажіть про досвід збору коштів за допомогою інтернет-майданчика?
– До цього я платив за проект сам. Але на завершення проекту коштів вже не вистачало. І я подумав, що краудфандінг в інтернеті був би найзручнішим засобом збору грошей. Але, як виявилося, це не так зручно для тих, хто хотів перерахувати кошти з-за кордону. Деяких людей, які мене підтримали, знаю особисто, деяких ні, 50/50. Загалом потрібно було зібрати дев'ять тисяч євро. На платформі Verkami, якщо не досягаєш названої суми за 40 днів, не отримуєш нічого. Тому наприкінці я просто взяв у банку кредит на три з половиню тисячі євро і вніс сам. Так що, коли хтось хотів, але не встиг допомогти, може це зробити й зараз, зв'язавшись зі мною безпосередньо. Ще багато чого потрібно: повні транскрипції інтерв’ю і переклади на російську та кримськотатарську мови... Може, знайдеться, хто допоможе?
– Коли можна буде побачити результат вашої роботи?
– Сподіваюся, що фільм буде готовий до січня 2015 року. Хочу його показати на каталонському телебаченні. Мені дуже важливо, щоб його подивилися і в Європі. Ще мріяв про презентацію фільму в Києві та Криму. Але щодо Криму вже не впевнений... Іншаллах!
