Ньюпорт – У четвер, 4 вересня, у валлійському Ньюпорті відкривається саміт Північно-Атлантичного альянсу. Лідери 28 країн-членів обговорять плани Альянсу у відповідь на агресивну політику Росії щодо України, зокрема гарантування більшої безпеки членів НАТО, які межують з Росією. Лідери країн НАТО обговорять шляхи підтримки України, але наразі про членство Києва в НАТО не йдеться. Також на порядку денному саміту і завершення місії НАТО в Афганістані.
Саміт НАТО мав стати зібранням, яке повинно було підбити підсумки місії в Афганістані перед тим, як до кінця року завершиться виведення левової частки військ країн Альянсу та його партнерів з тією країни, де вони перебувають вже 13 років. А також, звісно, мало відбутися і підбиття підсумків перебування біля керма Альянсу данця Андерса Фога Расмуссена, перед тим, як його вже незабаром замінить норвежець Йенс Столтенберг. Але конфлікт в Україні, а перед тим анексія Криму Росією, внесли свої корективи. Західна преса вже називає валлійський саміт «найважливішим самітом НАТО за останні 20 років».
І хоча Афганістан буде розглядатися як питання номер один на порядку денному лідерів 28 країн-членів НАТО, все ж найжвавіша дискусія очікується довкола теми України і відповіді НАТО на агресивні дії Росії щодо своєї сусідки.
Україна просить військової допомоги НАТО, але Альянс не поспішає надавати таку допомогу – мова може йти лише про військове оснащення і зброю нелетальної дії. В західній пресі лунають постійні заклики до НАТО, і зокрема лідера Альянсу, США, щоб Україні надали активну допомогу бронежилетами, приборами нічного бачення, обладнанням зв'язку, «глушилками» для недопущення переговорів мобільними телефонами сепаратистів на Донбасі.
Плани НАТО в регіоні
НАТО хоч і не обіцяє збройно допомогти Україні на тлі конфлікту на сході країни, однак вживатиме кроків, щоб заспокоїти тих членів Альянсу, які мають побоювання щодо власної безпеки через агресивні дії Росії. Щодо України, то НАТО збирається створити спеціальні нові силі швидкого реагування – чи навіть «пришвидшеного реагування» – з країнами Балтії, Польщею, а також Румунією.
Як очікується, кількісно ці сили становитимуть десь чотири тисячі вояків і будуть розташовані в Балтії і Польщі. Але, вочевидь, ці нові сили будуть нести службу в регіоні не на постійній, а на ротаційній основі.
Поки що мова йде про створення чотирьох нових баз НАТО на теренах пост-комуністичних членів Альянсу, які відчувають загрозу через політику Кремля в регіоні й насамперед його ставлення до України. З початку української кризи союз НАТО вже посилив повітряне патрулювання в Естонії, Латвії та Литві, а також активізувало польоти в регіоні розвідувальних літаків із системами АВАКС.
Альянс також збільшив свою військово-морську присутність в регіоні Чорного моря, прагнучи окрім цього збільшити кількість маневрів в Центральній та Східній Європі. Але, скажімо, прохання Польщі про розміщення 10 тисяч вояків НАТО – насамперед американських – на її території так і залишилося лише проханням.
Оглядачі пояснюють це небажанням НАТО йти на пряме зіткнення з Росією і занадто загострювати й без того напружену ситуацію на Сході європейського континенту.
Очікується також, що від усіх членів НАТО вимагатимуть привести свої оборонні бюджети до рекомендації витрачати принаймні 2 відсотки ВВП на оборонні цілі. Багато європейських членів НАТО не роблять цього або через непросту фінансову ситуацію, або через те, що й без того почуваються в безпеці під військовою і геополітичною парасолькою США і НАТО.
НАТО і Україна
НАТО дуже пильно стежить за перебігом конфлікту на сході України. Супутникові знімки НАТО неодноразово доводили факт нагромадження російських військ уздовж східного кордону України, а також Альянс висловлював стурбованість перекиданням російської техніки та живої сили для підмоги бойовикам-сепаратистам, а також і недавнім вторгненням російських регулярних сил на українську територію вздовж північного узбережжя Азовського моря.
Блок НАТО відреагував на останнє загострення ситуації оголошенням про створення чотирьох трастових фондів. «Ми створюємо чотири трастові фонди для фінансування конкретних ініціатив у чотирьох галузях: логістики, управління військами, кібернетичної безпеки та допомоги особовому складу, зокрема пораненим військовослужбовцям», – оголосив минулого тижня генсек НАТО Андерс Фог Расмуссен.
На нинішні стосунки України та НАТО впливає й недавнє рішення уряду Арсенія Яценюка звернутися до парламенту про скасування позаблокового статусу України і відновлення курсу на євроатлантичну інтеграцію, який Київ проводив після Помаранчевої революції. Тоді надії України щодо набуття Плану дій щодо членства (ПДЧ) наштовхнулися на небажання Берліну дати ПДЧ Україні та Грузії на саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році.
Нині генсек Расмуссен, реагуючи на крок уряду України, сказав, що Україна має право прагнути членства в НАТО, проте є критерії для цього, але підтвердив, що рішення саміту 2008 року про те, що Україна та Грузія одного дня будуть в НАТО, залишається в силі.
Згідно з даними українських соціологів, за членство в НАТО в Україні виступає приблизно 40 відсотків населення, стільки ж не підтримують цього і ще 20 відсотків не визначились. Також соціологи кажуть, що під час загострень конфлікту на сході України і після анексії Криму Росією, максимальна підтримка членства в НАТО часом сягає майже половини населення країни.
На саміті в Уельсі також може бути надано так званий статус «партнера номер один» Грузії, Фінляндії, Швеції, Австралії та Йорданії. Йдеться про те, що НАТО звертатиме особливу увагу на безпеку цих країн, які не є членами Альянсу і, наприклад, може використовувати їхню територію для своїх військ. України наразі в цьому списку немає. Але Київ прагне отримати статус союзника США поза Альянсом, що дало б додаткові безпекові гарантії Україні з боку наймогутнішого члена НАТО.
